Рішення № 31674599, 05.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.13 Справа № 914/1287/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Трускавець

до відповідача: ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №1», м. Львів

про: стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 268 890,76 грн. та 29 680,67 грн. штрафних санкцій.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник (Довіреність б/н від 20.06.2011р.)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Трускавець до відповідача - ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №1», м. Львів про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 268 890,76 грн. та 29 680,67 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 03.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.04.2013 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи неодноразово відкладався.

03.06.2013 р. позивачем в канцелярію суду подано Заяву № 07.05 від 31.05.2013 р., відповідно до якої позивач в порядку ст. 22 ГПК України просить суд про зменшення розміру заявлених позовних вимог в частині, котра стосується стягнення по видаткових накладних № РН-0000152 від 31.05.2010 р. на суму 57 600,29 грн. та № РН-0000055 від 26.03.2012 р. на суму 66 960,00 грн. В частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних по решті видаткових накладних позивач позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Згідно поданої заяви позивачем заявлено до стягнення з відповідача 144 330,47 грн. основного боргу; 7 803,19 грн. втрат від інфляції та 10 807,45 грн. 3 % річних. Загальна сума уточнених позовних вимог становить 162 941,11 грн.

У зв'язку із зменшенням позовних вимог позивач просить суд повернути сплачений судовий збір у розмірі 2 712,62 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просив суд про задоволення позову.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду спору.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

Згідно усної домовленості між сторонами позивач протягом 2010-2011 р.р. поставляв відповідачу будівельні матеріали: арматуру, швелер, щебінь, портландцемент. Факт отримання відповідачем вищевказаних матеріалів підтверджується наступними документами: Видаткова накладна № РН-0000081 від 30.03.2010 р. на суму 182 635,20 грн., Довіреність серія ЯПВ № 786430 від 25.03.2010 р.; Видаткова накладна № РН-0000083 від 31.03.2010 р. на суму 37 009,22 грн., Довіреність серії ЯПВ № 786434 від 31.03.2010 р.; Видаткова накладна № РН-0000114 від 20.04.2010 р. на суму 37 288,62 грн., Довіреність серії ЯПВ № 786439 від 20.04.2010 р.; Видаткова накладна № 000532 від 31.10.2011 р. на суму 59 039,71 грн., Довіреність № 144 від 26.10.2011 р. Загальна вартість переданого відповідачу товару становила 315 972,75 грн.

Як вбачається із матеріалів справи отриманий товар відповідач оплатив частково і станом на 29.05.2013 р. сума основного боргу ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №1» перед позивачем становить 144 330,47 грн.

При дослідженні матеріалів справи суд встановив, що 14.03.2013 р. позивачем скеровувалась на адресу відповідача ОСОБА_3 № 1.03 від 14.03.2013 р., відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 просив протягом семи календарних днів з дня отримання вимоги сплатити суму боргу, що виникла за поставлений товар.

Вищевказану вимогу відповідач отримав 21.03.2013 р. про що свідчить представлене суду повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, як встановлено в судовому засіданні, вимог позивача про оплату товару відповідач не задоволив, що стало підставою для звернення ФОП ОСОБА_1 до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

За порушення строків оплати товару позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних, що згідно уточнених позовних вимог становлять 7 803,19 грн. та 10 807,45 грн. відповідно. Загальна сума уточнених позовних вимог складає 162 941,11 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно положень ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Як встановлено в процесі розгляду справи, відповідно до усної домовленості між сторонами позивач протягом 2010-2011 р.р. передавав, а відповідач приймав будівельні матеріали. Про прийняття відповідачем матеріалів свідчить підпис повноважного представника відповідача на Видаткових накладних: № РН-0000081 від 30.03.2010 р. на суму 182 635,20 грн.; № РН-0000083 від 31.03.2010 р. на суму 37 009,22 грн.; № РН-0000114 від 20.04.2010 р. на суму 37 288,62 грн. та № 000532 від 31.10.2011 р. на суму 59 039,71 грн.

Таким чином, сторонами і спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Із врахуванням положень вищенаведеної правової норми перебіг строку виконання грошового зобов'язання відповідачем почався з моменту прийняття товару згідно видаткових накладних № РН-0000081 від 30.03.2010 р.; № РН-0000083 від 31.03.2010 р.; № РН-0000114 від 20.04.2010 р. та № 000532 від 31.10.2011 р. на суму 59 039,71 грн. В даному випадку положення ч. 2 ст. 530 ЦК Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог, прийшов до висновку, що уточнені позовні є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати товару суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

З огляду на зменшення позивачем суми позовних вимог, суд, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 2 712,62 грн. судового зору.

Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 174, 181, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625, 692 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Уточнені позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №1» (79000, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93. Ідентифікаційний код 01267024) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний код НОМЕР_1) 144 330,47 грн. основного боргу; 7 803,19 грн. втрат від інфляції, 10 807,45 грн. 3 % річних, всього - 162 941,11 грн.; 3 258,82 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2 712,62 грн. судового зору, сплаченого Платіжним дорученням № 13 від 29.03.2013 р.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.06.2013 р.

Суддя Ділай У.І.