Постанова № 31674339, 04.06.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року cправа № 823/1767/13-а

10 год. 08 хв.м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Литвинчук В.М.,

за участю представників:

позивача - Казіміренко Я.А., Лукяненко В.А.,

відповідача - Науменко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства "Миронівська птахофабрика" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало позов про стягнення з ПРАТ "Миронівська птахофабрика" на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 2409180 грн. 06 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2012 році та 16864 грн. 40 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2012році в позивача повинно було працювати 113 інвалідів, проте відділенням встановлено, що 64 робочих місць інвалідами не було зайнято. Вартість одного робочого місця за звітний період становить 49166 грн. 94 коп. У зв'язку з тим, що відповідач самостійно не сплатив до 15.04.2013р. суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2409180 грн. 06 коп., позивач просив стягнути їх в судовому порядку, а також просив стягнути пеню в розмірі 16864 грн. 40 коп. за період з 16.04.2013р. по день подачі позову.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив відмовити в його задоволенні, зазначивши при цьому, що відповідач здійснив всі передбачені законодавством дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, проте за 2012 рік до нього за працевлаштуванням не звертався жоден інвалід. Крім того, відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялись, а за направлення центру зайнятості було працевлаштовано двох інвалідів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Приватне акціонерне товариство "Миронівська птахофабрика", як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 30830662, зареєстроване 22.02.2000р.

Судом встановлено, що згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 2837 осіб, в тому числі середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 64 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 113 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 16072 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 2409183 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-XII).

Частиною 1 статті 18 Закону № 875-XII визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно частини 3 вказаної статті підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону № 875-XII.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною другою статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Згідно статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Наявними матеріалами справи встановлено вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення, зокрема, шляхом подання до Канівського міськрайонного центру зайнятості звітів про наявність вакансій. Крім того, позивачем не надано суду доказів відмови в працевлаштуванні інвалідів збоку відповідача, а також, не надано доказів, що органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування відповідачу. Не надано доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, і відмови в такому працевлаштуванні. Також суд зауважує, що за направленням Канівського міськрайонного центру зайнятості відповідачем було працевлаштовано двох інвалідів.

Таким чином, відповідачем здійснені всі передбачені законодавством дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження товариства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 07.06.2013р.