Постанова № 31674023, 04.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 923/50/13-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства „Молодіжний житловий комплекс"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 рокуу справі № 923/50/13-ггосподарського судуХерсонської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПриватного акціонерного товариства „Молодіжний житловий комплекс"простягнення 9903,60 грн. за участю представників: від позивача -ОСОБА_4від відповідача -Терех В.Р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.02.2013 року (суддя - С.В. Нікітенко), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року (головуючий суддя - В.А. Лисенко, судді - М.В. Михайлов, А.І. Ярош), у справі № 923/50/13-г позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ „Молодіжний житловий комплекс" на користь ФОП ОСОБА_4 9903,60 грн. боргу та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ПрАТ „Молодіжний житловий комплекс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у справі нове рішення про відмову у позові повністю, посилаючись, зокрема, на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів ст. 601 ЦК України.

29.05.2013 року до Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просив оскаржувані судові акти у даній справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

У судове засідання з'явилися представники сторін.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.01.2010 року між ПрАТ „Молодіжний житловий комплекс" (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (підрядник) було укладено договір № 5, за умовами п. п. 1.1, 1.2 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по експлуатаційному обслуговуванню електрообладнання. Об'єкти, які обслуговуються, передаються за актом приймання-передачі.

Вартість робіт складає 3630,00 грн. за квартал і сплачується замовником раз в квартал до 10 числа першого місяця кварталу (п. п. 3.1, 3.2 договору).

15.12.2010 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору, відповідно до якої замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по здійсненню капітального ремонту дорученого електрообладнання, вартість яких становить 12813,60 грн. та підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок підрядника (п. п. 1, 3, 4 додаткової угоди).

Судами також встановлено, що згідно з актами приймання - передачі (а. с. - 10 - 13) позивачем було надано послуги з експлуатаційного обслуговування електрообладнання на суму 14520,00 грн., а також виконано роботи з капітального ремонту електрообладнання на суму 12813,60 грн. відповідно до актів приймання-передачі підрядних робіт (а. с. - 14 - 16), тобто загальна сума становить 27333,60 грн.

Однак, відповідач взяте на себе грошове зобов'язання виконав лише частково, сплативши позивачу 17430,00 грн., у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у сумі 9903,60 грн.

19.12.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1 про сплату вказаної суми заборгованості, яка була залишена останнім без відповіді та без задоволення.

Встановивши вказані обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення спірної суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками господарських судів, виходячи з наступного.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи як договору про надання послуг, так і договору підряду.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

З огляду на положення наведених норм, встановивши, що матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань з надання послуг та виконання підрядних робіт на загальну суму 27333,60 грн., за відсутності в матеріалах справи доказів їх повної оплати відповідачем, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 9903,60 грн.

При цьому господарськими судами відхилені доводи відповідача про те, що його грошове зобов'язання за договором № 5 від 04.01.2010 року припинилося зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки, як зазначив суд першої інстанції, наявність заперечення іншої сторони проти такого зарахування виключає можливість припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, та, як вказав суд апеляційної інстанції, строк виконання позивачем зобов'язання з повернення безпідставно отриманих коштів мав настати протягом 7 днів після отримання ним відповідної вимоги від відповідача, проте така вимога позивачу не направлялась.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неправомірними, адже зарахування зустрічних однорідних вимог - це односторонній правочин, до якого застосовуються положення ст. 202 ЦК України, та який здійснюється без згоди іншої сторони за заявою лише однієї із сторін, тоді як особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно з моменту його набуття.

Водночас, як уже зазначалося, у розумінні ст. 601 ЦК України заява однієї із сторін про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, який за своїм змістом має чітко та недвозначно відображати волевиявлення останньої, спрямоване на зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язання, однак, наданий відповідачем до матеріалів справи лист № 52 від 01.02.2013 року таким не є, так як з його змісту вбачається лише воля сторони до зарахування, але не волевиявлення, направлене на вчинення правочину та реальне настання правових наслідків у вигляді припинення зобов'язання.

Таким чином, неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права не потягло за собою невірне вирішення спору по суті та необґрунтоване стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми заборгованості.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства „Молодіжний житловий комплекс" та скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року у справі господарського суду Херсонської області № 923/50/13-г.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Молодіжний житловий комплекс" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року у справі господарського суду Херсонської області № 923/50/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк