Постанова № 31673875, 01.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 червня 2013 року № 826/6043/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІАЛ ТЕХ-СЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування повідомлення - рішення №0003252270, № 0003262270 від 08.04.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріал Тех-Сервіс» звернулось до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2013 №0003252270, №0003262270.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, оскільки формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат вартості товарів за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

27.05.2013 в судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження вирішення справи у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Індустріал Тех-Сервіс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинам з ТОВ «Індастріал Проджектс» за період з 01.01.2010 по 31.12.0212, за результатом якої складно акт від 27.03.2013 №165/1-22-70-35235198 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 139.1.9, п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України та, як наслідок заниження позивачем податок на прибуток на загальну суму 51 757,66 грн.; п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість у перевіряємий період у сумі 45006,67 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013

- №0003262270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 56258,33 грн. (за основним платежем 45006,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11251,66 грн.);

- № 0003252270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 51757,66 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: поясненнями свідка громадянина ОСОБА_2, допитаного співробітниками ГВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, який повідомив, що він є тимчасово безробітним, печатки ТОВ «Індастріал Проджектс» не отримував, договорів не укладав, фінансово-господарською діяльністю не займався, податкову звітність не складав та не подавав, де знаходяться первинні документи ТОВ «Індастріал Проджектс» він не знає. Також, відповідач в акті перевірки вказує на відсутність інформацій про наявність у ТОВ «Індастріал Проджектс» складських приміщень, автомобільного транспорту та устаткування необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності. На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ Індустріал Тех-Сервіс» та ТОВ «Індастріал Проджектс».

Як вбачається з акті перевірки ТОВ «Індустріал Тех.-Сервіс» мав право здійснювати наступні види діяльності: 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин, 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування, 45.11 торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 45.19 торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.31 оптова торгівля деталями та приладами для автотранспортних засобів, 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдями для автотранспортних засобів, 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Індастріал Проджектс» укладено договір від 30.09.2011 №30 про технічне обслуговування, діагностику та ремонт агрегату та частин передпродажну підготовку погруз очної техніки фірми «Fuchs», копія якого міститься в матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається та представником відповідача не заперечується, що ТОВ «Індастріал Проджектс» зареєстровано Печерською районної в м. Києві державною адміністрацією 09.08.2004 та засновником і директором ТОВ «Індастріал Проджектс» з часу реєстрації по день підписання акту перевірки є ОСОБА_3.

Суд вважає, що пояснення ОСОБА_2 щодо того. що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Індастріал Проджектс» не є належним доказом того, що ТОВ «Індастріал Проджектс» не здійснювало фінансово-господарської діяльності та як наслідок фіктивності спірного договору, оскільки жодний первинний документ, що міститься в матеріалах справи не підписаний ОСОБА_2 та з матеріалів справи взагалі не вбачається, яке відношення має вказана особа до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Індастріал Проджектс».

Також, в матеріалах справи містять копії наступних первинних документів: податкових та видаткових накладних, рахунків-фактури, актів здачі приймання робіт (надання послуг).

Оплата послуг за спірним договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Судом встановлено, що і спірний договір, і інші зазначені вище первинні бухгалтерські документи підписані, зокрема, директором ТОВ «Індастріал Проджектс» ОСОБА_3, жоден документ не містить підписів ОСОБА_2

Також, слід відзначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, налагоджене відповідно до умов спірного договору обладнання було реалізоване за договором №21 від 26.10.2011 укладеним між позивачем та ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера», про що свідчать копії вказаного договору, специфікації, акту прийому-здачі, видаткової та податкової накладної, довіреності, копії яких долучено до матеріалів справи.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Індастріал Проджектс» виконувались сторонами у повному обсязі.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «Індастріал Проджектс», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Індастріал Проджектс» зареєстровано платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ "Нюанс 15" підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства, таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Індастріал Проджектс» не була припинена.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Судом також враховуються правова позиція Вищого адміністративного суду Україні викладена в постанові від 14.11.2012 №К/9991/507772/12, а саме: якщо первинні документи є достатніми для підтвердження реального здійснення операцій, перевіряти ресурси контрагента та збирати інші непрямі підтвердження реальності виконання угоди не є необхідним та обов'язковим.

Крім того, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.02.2013 у справі №К///9999/147174/12 зазначив, що визначальною ознакою господарської діяльності є спричинення реальної зміни майнового стану платника податків. Операція зі списання коштів з банківських рахунків платників податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань платника податків, і ця операція є достатньою для висновку про реальність операції. За відсутності дефектів подані первинні документи є допустимими і достатніми доказами реальності вчинення операції.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Індастріал Проджектс» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість у перевіряє мий період у сумі 45006,67 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0003262270 від 08.04.2013 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем пп. 139.1.9, п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України та, про заниження позивачем податок на прибуток на загальну суму 51 757,66 грн. і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0003252270.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Індастріал Проджектс», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги приватного підприємства "Індустріал Тех-Сервіс" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного підприємства "Індустріал Тех-Сервіс " задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0003252270, №0003262270 прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда