Постанова № 31673359, 07.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.06.2013 р. справа №905/1707/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А.суддівСтойка О.В., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: Добряк С.М. дов. б/н від 03.06.2013 року від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід23.04.2013 рокуу справі№ 905/1707/13-г (суддя Говорун О.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транслайнс", м.Донецькдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання», м. Донецьк простягнення 271 328 грн.74 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслайнс", м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання», м. Донецьк 271328грн.74коп., з яких: 255 214грн. 88коп. - сума основного боргу, якій виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №16/02/TL на транспортне - експедиційне обслуговування від 16.02.2007 року, 9 960грн.59коп. - пеня, 6153грн.27коп. - 3% річних.

Рішенням від 23.04.2013 року у справі № 905/1707/13-г господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив в частині стягнення боргу у сумі 255214грн.88коп. та 3% річних у сумі 6136грн.42коп. визнавши їх обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, у задоволенні позову в частині стягнення пені суд відмовив, виходячи з того, що у заявках сторонами не узгоджений розмір пені за прострочення платежу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання», м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2013 року у справі № 905/1707/13-г скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, згідно із ст. 104 ГПК України, так як мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.

На думку заявника скарги позивач за допомогою належних та допустимих доказів не довів позовні вимоги, в підписаних сторонами актах відсутня інформація про відправника та одержувача вантажу, перевізника, вид та найменування вантажу, дату завантаження та вивантаження вантажу, відсутні належним чином оформлені транспортні документи, які підтверджують надання послуг експедитора, як і відсутні документи, в яких було б встановлено строк оплати цих послуг.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2013 року у справі № 905/1707/13-г в частині стягнення заборгованості.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 24.05.2013 року на адресу суду надійшло клопотання, в якому відповідач просив розгляд апеляційної скарги перенести на іншу дату з причин знаходження уповноваженого представника у щорічній відпустці.

Колегія суддів не знайшла підстав для перенесення розгляду апеляційної карги на іншу дату, оскільки заявником апеляційної скарги не подано документів та не наведено обставин, які б не досліджувались судом першої інстанції, відповідач не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 статті 28 ГПК, з числа як своїх представників так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника не доведена відповідачем суду на загальних підставах.

Таким чином, враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслайнс", м.Донецьк, звертаючись до господарського суду Донецької області з позовом, посилалось на невиконання відповідачем умов укладеного сторонами договору №16/02/TL від 16.02.2007 року на транспортно - експедиційне обслуговування та надало до матеріалів справи копію договору №16/02/TL від 16.02.2007 року, копії додаткових угод до договору, копії транспортних заявок від 20.06.2011року, 15.08.2011року, 06.08.2012року, 28.09.2012року, копії актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунків-фактур, акт звірки станом на 12.02.2013року, копію претензії, копії вагових накладних, копії CMR.

Під час розгляду справи предмет та підстави позову позивачем не змінювались.

Як вбачається з матеріалів справи 16.02.2007 року між ТОВ "Транслайнс" (експедитор) та ТОВ «Костянтинівський завод металургійного обладнання» (замовник) укладено договір на транспортно-еспедиторське обслуговування № 16/02/TL, за умовами якого експедитор від свого імені та за рахунок замовника зобов'язувався забезпечувати здійснення перевезень вантажів замовника автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

У пункті 2.1 договору сторони визначили, що експедитор здійснює перевезення вантажів на підставі письмових замовлень, які подаються замовником по формі, встановленої у додатку № 1 до цього договору.

Кінцевий розрахунок за транспортно-експедиторські послуги здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури експедитора та акту про виконання транспортно-експедиторських послуг. Підставою для виставлення рахунку-фактури та акту на надані транспортно-експедиційні послуги є дані подорожніх листів, які завірені замовником, а також відмітки замовника у супроводжувальних документах (п.5.3 договору).

Відповідно до пункту 5.4 договору рахунок-фактура повинен бути оплачений замовником протягом семі банківських днів з моменту отримання його замовником. За затримку оплати нараховується неустойка у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.2.1 договору, сторонами 20.06.2011 року, 15.08.2011 року, 06.08.2012 року, 28.09.2012 року підписані транспортні заявки, за умовами яких позивач зобов'язувався організувати перевезення за визначеними у заявках маршрутах, а відповідач зобов'язався сплатити надані позивачем послуги.

У період з червня 2011року по листопад 2012 року позивачем відповідачеві були надані транспортні послуги на суму 923 091грн.98коп., факт надання послуг підтверджено наявними в матеріалах справи актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунками - фактури, міжнародними товарно-транспортними накладними.

Згідно актам здачі - прийняття робіт (надання послуг), яки підписані обома сторонами, роботи (послуги) виконані в повному обсязі, якісно та відповідають вимогам замовника.

Відповідач надані послуги оплатив частково у сумі 667 876грн.40коп., сума 255 214грн.88коп. не оплачена.

Позивачем на адресу відповідача надіслана претензія №207/13В від 12.02.2013 року з вимогою погасити борг у сумі 255 214грн.88коп.

В матеріалах справи відсутні документи, підтверджуючі надання відповідачем відповіді на претензію та докази оплати позивачеві боргу у сумі 255 214грн.88коп.

Транспортною заявкою від 20.06.2011 встановлений строк оплати протягом 14-ти робочих днів від дати вивантаження автомобіля у пункті призначення.

Згідно транспортної заявки від 06.08.2011 строк оплати становить 10 робочих днів від дати вивантаження автомобіля у пункті призначення.

Відповідно до транспортної заявки від 28.09.2012 строк оплати по факту вивантаження автомобіля у пункті призначення.

Факт вивантаження товару та його дата підтверджується відомостями зазначеними у графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, факт надання послуг підтверджено відповідними документами, відповідач не надав суду доказів оплати наданих послуг по перевезенню вантажів у сумі 255 214грн.88коп., слід визнати, що господарський суд дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та задовольнив їх.

Позивачем пред'явлена до стягнення з відповідача пеню у розмірі 9960грн.59коп., яка нарахована із посиланням на п.5.4. договору № 16/02/ТL на транспортно-експедиційне обслуговування від 16.02.2007 року.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Посилання позивача на п.5.4. договору, у якості підстави для нарахування пені є безпідставними, виходячи з того, що відповідно до п.2.1. договору позивач організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, які подаються відповідачем по формі, встановленою в Додатку №1 до цього договору.

На вимогу господарського суду Донецької області, викладену в ухвалі від 26.03.2013 року, позивач суду не надав Додаток №1 до договору.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що в узгоджених сторонами заявках та підписаних актах надання послуг відсутні посилання на договір, в заявках сторонами не узгоджений розмір пені за прострочення платежу, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про відмову у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 9960грн.59коп.

Позивачем пред'явлено до стягнення 3% річних у сумі 6153грн.27коп.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних за періодами здійснення перевезень, господарський суд дійшов до висновку, що за вказані позивачем періоди стягненню підлягають 3% річних у сумі 6136грн.42коп., що на думку апеляційного господарського суду є вірним розрахунком і дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи заявника скарги про те, що позивачем не доведений факт надання послуг з перевезення за актами здачі-прийняття послуг №196-197 від 30.06.2011 року, №306-313 від 31.08.2011 року, №314 від 07.08.2012 року, оскільки позивачем не надано товарно-транспортних накладних, не спростовують факту надання послуг з перевезення за вищевказаними заявками та не є підставою для скасування судового рішення, оскільки сторонами у заявках не зазначалось про наявність товарно-транспортних накладних для здійснення оплати за послуги. Сторонами підписані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких роботи (послуги) виконані в повному обсязі, якісно та відповідають вимогам замовника, сторони претензій та зауважень під час підписанні актів не мали.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2013 року у справі № 905/1707/13-г є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання», м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2013 року у справі № 905/1707/13-г залишити без змін.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1 - позивачу;

2 - відповідачу;

3 - до справи;

4 - гос. суду; 5 - ДАГС.