Постанова № 31672916, 31.05.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/4295/13-а

Справа № 2-а/243/141/2013

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лаптєва М. В.

при секретарі - Хміль О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради про зобов"язання зробити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В:

13.05.2013 року позивач звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради про зобов"язання зробити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є ліквідатором аварії на ЧАЕС, віднесений до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , категорія 1, є інвалідом 2 групи. За 2012 рік йому виплачувалась допомога в розмірах, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Зазначає, що відповідач порушив його право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, в розмірі 5 - ти мінімальних заробітних плат за 2012 рік, виплативши йому лише 120 грн.

Просив суд зобов"язати управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради, здійснити йому перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік та виплатити суму в розмірі 5615 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов, навів доводи, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача УПСЗН Слов'янської міської ради - Ромадинова І.В., до судового засідання не з'явилася, надала до суду заяву з проханням слухати справу без її участі, просила суд відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі та надала суду заперечення, згідно якого, УПСЗН Слов'янської міської ради не приймає участі у визначенні розміру виплати і виконує лише делеговані повноваження, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши, заперечення відповідача проти позову, докази по справі достатні для прийняття законного та обґрунтованого рішення, що не стосується прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб, вважаю за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 з наступних підстав.

ОСОБА_1 належить до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 25.06.2007 року.

Позивач, як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії 2 групи щорічно отримує від Управління праці та соціального захисту населення компенсацію на оздоровлення, відповідно до п.2 ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В судовому засіданні встановлено, що відповідач виплатив ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення, в розмірі 5 - ти мінімальних заробітних плат за 2012 рік, в сумі 120 грн.

На думку суду дії відповідача щодо виплати у зазначеному розмірі позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік є неправомірними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ 8 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій та компенсацій особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 63 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладено обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема інвалідам 2 групи 1 категорії - у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Тобто нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Станом на 25.01.2013 року ЗУ «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлена мінімальна заробітна плата в розмірі 1147 грн.

Встановлений законом розмір допомоги (5 мінімальних заробітних плат для інвалідів 2 групи) не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно - правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 Конституції України - це прямо заборонено.

Згідно ст. 16 Конституції України, подоланню наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Згідно ст. 22 Конституції України - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийняття нових законів або внесенні змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.

Всупереч ст. 22 Конституції України, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562, на яку посилається відповідач у своєму запереченні, встановлено конкретні розміри такої допомоги у твердій сумі.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» - якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно - правовий акт, який підлягав застосуванню не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні данного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітньої плати на відповідні роки, а не вказана постанова КМУ.

Під час судового розгляду з достовірністю було встановлено, що відповідач сплачував позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, визначеному постановою КМУ, а саме 120 грн. Таким чином відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідності категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на спірну допомогу.

Аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим доводи відповідача, викладені у запереченні № 08-42/2269 від 29.05.2013 року суд не бере до уваги і вважає їх неспроможними.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік, та виплатити на його користь недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення за 2012 рік в сумі: 1147 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 25.01.2013 рік) х 5 - 120 грн. (сума фактично виплаченої допомоги за 2012 рік) = 5615 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ,54,67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ст.. ст.. 2,6,7.8,9,104,105,106 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 5615 грн.00 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийнятті постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова постановлена та підписана в нарадчий кімнаті в одному примірнику.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду М.В.Лаптєв