Ухвала суду № 31672637, 29.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11797/12/0170/21

29.05.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 27.02.13 у справі № 2а-11797/12/0170/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (вул. Галерейна, 22,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (Кримська, 82-В,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 21.08.2012 № 0000282203.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 21.08.2012 № 0000292203.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 2 236,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.13 та прийняти нове рішення

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 06.08.2012 по 10.08.2012 відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань взаємовідносин із ТОВ "Арктика" за період з 01.10.2011 по 31.10.2011.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 979/22-03/32085677 від 14.08.2012 (далі Акт перевірки), яким встановлені порушення позивачем:

-ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів;

-ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат за жовтень 2011 року на загальну суму - 443 438,00 грн., в наслідок чого зниження до сплати у бюджет податку на прибуток підприємства за жовтень 2011 року, яка потім увійшла до складу валових витрат позивача декларації з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2011 року становить - 101 991,00 грн;

-пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі - 663 016,69 грн., за жовтень 2011 року, нараховану на вартість товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з не підтвердженням факту придбання товарів при здійсненні нікчемного правочину, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет на суму - 200 323,95 грн., у тому числі за жовтень 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 21.08.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000282203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 101 991,00 грн., та № 0000292203 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 300 485,92 грн. грн., з яких 200 323,95 грн. за основним платежем та 100 161,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з висновками перевірки 20.08.2012 позивачем подано заперечення на Акт перевірки до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Відповіддю на заперечення від 21.08.2012 № 3198/10/22-303 Феодосійська ОДПІ АР Крим ДПС залишила без змін Акт перевірки.

Між позивачем та ТОВ "Арктика" укладено Договір суборенди від 19 травня 2011 року.

Про дійсність передачі майна у суборенду від ТОВ "Арктика" до позивача свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія Акту приймання-передачі від 01.07.2011, згідно якого позивач прийняв у користування резервуари.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Арктика" укладено Договір поставки № 19/5-1 від 19 травня 2011 року та Договір поставки № 2909/1 від 29 вересня 2011 року.

На виконання зазначених вище договорів, позивачем до матеріалів справи долучені:

- платіжні доручення, видаткові накладні (належним чином завірені копії залучені до матеріалів справи), податкові накладні: № 2 від 03.10.2011 року на загальну суму 363 800,00 грн., у т.ч. ПДВ 60 633,33 грн; № 6 від 03.10.2011 року на загальну суму 312 650,00 грн., у т.ч. ПДВ 52 108,33 грн; № 15 від 04.10.2011 року на загальну суму 344 405,00 грн., у т.ч. ПДВ 57 400,85 грн; №16 від 04.10.2011 року на загальну суму 263 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 42 250,00 грн; № 18 від 05.10.2011 року на загальну суму 333 775,00 грн., у т.ч. ПДВ 55 629,17 грн; № 22 від 06.10.2011 року на загальну суму 415 740,00 грн., у т.ч. ПДВ 69 290,00 грн; № 24 від 07.10.2011 року на загальну суму 322 240,00 грн., у т.ч. ПДВ 53 706,67 грн; № 26 від 10.10.2011 року на загальну суму 322 240,00 грн., у т.ч. ПДВ 53 706,67 грн; № 30 від 11.10.2011 року на загальну суму 338 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 56 333,33 грн; № 32 від 12.10.2011 року на загальну суму 329 550,00 грн., у т.ч. ПДВ 54 925,00 грн; № 34 від 14.10.2011 року на загальну суму 321 100,00 грн., у т.ч. ПДВ 53 516,67 грн; № 36 від 17.10.2011 року на загальну суму 321 100,00 грн., у т.ч. ПДВ 53 516,67 грн.;

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкових повідомлень - рішень, судова колегія зазначає наступне.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що видані ТОВ "Арктика" за відповідний податковий період на адресу позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, повністю відповідають вимогам приписів податкового законодавства, зокрема п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Судом встановлено, що по справі було проведено судово-економічну експертизу № 267/12 від 04.02.2013., висновки якої долучені до матеріалів справи.

З висновку експерта вбачається, що придбання паливно-мастильних матеріалів у жовтні 2011 року у ТОВ "Арктика" підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача (договори, податкові накладні за жовтень 2011 року, видаткові накладні за жовтень 2011 року, оборотна-сальдова відомість за рахунком 631); Сплата грошових коштів за паливно-мастильні матеріали, придбані у ТОВ "Арктика" в жовтні 2011 року підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача (платіжні доручення за жовтень 2011 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками за жовтень 2011 року); Використання у господарський діяльності у жовтні 2011 року паливно-мастильних матеріалів, що були придбані у ТОВ "Арктика", а саме їх подальша реалізація підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Докази анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість стосовно ТОВ "Арктика" в матеріалах справи відсутні. Окрім цього, перевіривши ТОВ "Арктика" за допомогою офіційного сайту Державної Податкової Cлужби України (http://sts.gov.ua) вбачається, що вказаний контрагент є платником ПДВ і на теперішній час.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що на момент укладання договору, виписки та складання вищеназваних первинних документів, ТОВ "Арктика" зареєстрований як платник податку на додану вартість, отже, відповідно до вимог Податкового Кодексу України, має право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Отже, отримавши від ТОВ "Арктика" вищезазначені первинні документи, зокрема податкові накладні, позивач включив суми з них до складу витрат та складу податкового кредиту у жовтні 2011 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Щодо висновків відповідача, що операції з ТОВ "Арктика" є нікчемними, у зв'язку з тим, що укладені між позивачем та ТОВ "Арктика" правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що норми ПКУ чітко визначають підстави для віднесення сум до складу витрат та складу податкового кредиту.

Під час апеляційного розгляду, судовою колегією встановлено, що товар не тільки отриманий позивачем, але й сплачена його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями, які залучені до матеріалів справи, в подальшому товар реалізований позивачем іншим покупцям, що зокрема підтверджується додатком № 2 до висновку судово-економічної експертизи № 267/12 від 04.02.2013.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені вищезазначеному контрагенту.

Отже, висновки відповідача щодо збільшення суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 101 991,00 грн., збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 200 323,95 грн. є безпідставними, також безпідставними є дії податкового органу щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 100 161,97 грн., які застосовані відповідачем на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 979/22-03/32085677 від 14.08.2012 про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 21.08.2012 № 0000282203 та № 0000292203.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.13 у справі № 2а-11797/12/0170/21- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва