Рішення № 31671993, 03.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2013р. Справа № 905/2942/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при помічнику судді Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (юридична адреса: 04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок № 29-А, поштова адреса: 04655, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будинок № 7, поверх 9-10; код ЄДРПОУ - 20842474)

до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чолака Івана Івановича (01001, місто Київ, вулиця Урлівська, будинок № 21-Б, квартира № 97)

про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11 008,37 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Четверня Д.С., яка діє на підставі довіреності № 213/17 від 30.04.2013

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 11 008,37 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування наземного транспорту 23/ТЗ/0000965/2.1.5.1 від 06.07.2012; довідку Відділу ДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві; повідомлення Дуплеца І.В. про страховий випадок від 19.09.2012; звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 1329 від 02.10.2012; заяву Залеської В.М. на виплату страхового відшкодування від 18.10.2012; постанову Печерського районного суду міста Києва від 19.10.2012 у справі № 3-5096/12 стосовно Чолака І.І. за статтею 124 КУпАП; страховий акт № 23/25052/2.1.5.1 від 12.11.2012; платіжне доручення № 170 від 23.11.2012; претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу за № 8711 від 06.12.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування» та статями 22, 993, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 квітня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 травня 2013 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чолака Івана Івановича;

- витребувано з Печерського районного суду міста Києва засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 3-5096/12 стосовно Чолака Івана Івановича за статтею 124 КУпАП;

- витребувано з МТСБУ інформацію щодо наявності страхування транспортного засобу марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 8593 НІ, яке діяло на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди (19.09.2012).

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 травня 2013 року розгляд справи відкладено на 03 червня 2013 року у зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду від 25 квітня 2012 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу господарського суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Четверня Д.С. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чолака І.І. на виконання вимог ухвали суду від 25 квітня 2013 року не надав будь-яких письмових пояснень щодо обставин справи, проте надіслав на адресу господарського суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

06 липня 2012 року між АТ «Страхова компанія «Країна» (далі по тексту - страховик або позивач) та Залеською Вікторією Миколаївною (далі по тексту - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту серії 23/ТЗ/0000965/2.1.5.1 (далі по тексту - Договір страхування), згідно з умовами якого позивачем застраховані майнові інтереси Залеської В.М., пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «Ford Fiesta» (далі по тексту - «Форд» або застрахований автомобіль), державний номерний знак АА 6942 МЕ, від страхових ризиків, зокрема і дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 13-19).

Як вбачається з матеріалів справи, 19 вересня 2012 року на перехресті вулиць Шовковична - Богомольця в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 8593 НІ, під керуванням Чолака Івана Івановича з автомобілем марки «Форд», державний номерний знак АА 6942 МЕ, під керуванням Дуплеца Ігоря Володимировича, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з пунктом 8 Договору страхування, строк його дії визначений з 07.07.2012 по 06.07.2013, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Форд», державний номерний знак АА 6942 МЕ, був застрахований позивачем.

Умовами Договору страхування передбачено, що до керування транспортним засобом на законних підставах допускається страхувальник та будь-яка особа, яка повинна мати мінімальний стаж керування не менш ніж 3 роки.

Водій Дуплеца І.В., який керував застрахованим автомобілем, на момент спірної дорожньо-транспортної пригоди мав стаж водія більше мінімально допустимого, про що свідчить копія посвідчення водія (а.с. 20).

20 вересня 2012 року на адресу позивача від Дуплеца І.В. надійшло повідомлення про страховий випадок (а.с. 24).

З довідки Відділу ДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві б/д вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль отримав певні механічні пошкодження (а.с. 22).

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (стаття 5 вказаного Закону).

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (частина друга статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля позивачем замовлено проведення відповідно звіту.

Відповідно до висновку звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 1329 від 02 жовтня 2012 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Естімейт Плюс», вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Ford Fiesta, державний номерний знак АА 6942 МЕ, в результаті його пошкодження складає: 13 982,54 гривень з ПДВ (а.с. 27-33).

З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний звіт проведений товариством з обмеженою відповідальністю «Естімейт Плюс», яке є суб'єктом оціночної діяльності, про що свідчить сертифікат Фонду державного майна України № 13037/12 від 29 лютого 2012 року.

Наведене свідчить про те, що наявний в матеріалах справи звіт є допустимим документом з визначення вартості майна, який підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності; звіт підписано оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна та керівником суб'єкта оціночної діяльності, підписи яких скріплено печаткою.

18 жовтня 2012 року до позивача звернулась застрахована особа - Залеська В.М. із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 25).

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2012 року у справі № 3-5096/12 Чолака І.І. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 23).

Сформованих страховим актом № 23/25052/2.1.5.1 від 12 листопада 2012 року (за вирахуванням франшизи за Договором страхування) визначено розмір страхової суми, що підлягає виплаті Залеській В.М., яка становить 11 518,37 гривень (а.с. 48).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19 вересня 2012 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі сформованого страхового акту № 23/25052/2.1.5.1 від 12 листопада 2012 року, платіжним дорученням № 170 від 23 листопада 2012 року перерахував 11 518,37 гривень страхового відшкодування (а.с. 49).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Печерського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2012 року у справі № 3-5096/12 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 19 вересня 2012 року сталася саме з вини Чолака Івана Івановича, який керуючи автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 8593 НІ, на перехресті вулиць Шовковична - Богомольця в місті Києві скоїв зіткнення з автомобілем марки «Форд», державний номерний знак АА 6942 МЕ, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Чолака І.І., залученої за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність Скалозуб Леоніда Павловича - страхувальника автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 8593 НІ, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (19.09.2012) була застрахована в приватному акціонерному товаристві «УАСК «АСКА», на підставі полісу серії АВ № 4471859, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза складає 510,00 гривень.

Наведене свідчить про те, що на момент скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 8593 НІ, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 8593 НІ, яким керував Чолака І.І. був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в приватному акціонерному товаристві «УАСК «АСКА», надіслав відповідачу претензію від 06 грудня 2012 року про відшкодування шкоди в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 50).

Позивач стверджує, що вимогу відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого суду не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Враховуюче наведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11 008,37 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Позивач дотримав вимоги наведеної норми закону, та при зверненні до господарського суду з цим позовом, зменшив суму сплаченого страхового відшкодування на суму франшизи, яка передбачена полісом серії АВ № 4471859 (510,00 гривень).

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 8593 НІ, визнано винним у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані забезпеченим транспортним засобом збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11 008,37 гривень.

На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 361/17 від 03 червня 2013 року зазначає, що позивачем суду надано постанову Печерського районного суду міста Києва від 19.09.2012 стосовно Чолака І.І., яка не має довідки про набрання нею законної сили і не доказує, що водій автомобіля «Форд» Дуплец І.В. також не був притягнутий до адміністративної відповідальності.

На думку відповідача, позивач повинен на підтвердження своїх вимог надати суду довідку ДАІ (форми № 2), затвердженої наказом МВС України від 04.07.2011 № 389 та постанову Печерського районного суду міста Києва від 19.09.2012 стосовно Чолака І.І., з довідкою про набрання нею законної сили.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача у наведеній частині з огляду на те, що в матеріалах господарської справи містяться належним чином засвідчені копії справи про адміністративне правопорушення № 3-5096/12 стосовно Чолака І.І. за статтею 124 КУпАП, у тому числі постанова від 19.09.2012, яка набрала законної сили.

Щодо зобов'язання позивача надати довідку ДАІ (форми № 2), затвердженої наказом МВС України від 04.07.2011 № 389, вказане клопотання не відповідає вимогам статті 38 ГПК України та відповідачем не наведено жодних обставин, які б унеможливлювали отримання ним вказаної інформації самостійно в передбаченому законом порядку.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Сукупність вищевикладених обставин спростовує заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання відповідача надати перевагу певним доказам (довідка ДАІ (форми № 2), затвердженої наказом МВС України від 04.07.2011 № 389, яка відсутня в матеріалах справи).

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (юридична адреса: 04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок № 29-А, поштова адреса: 04655, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будинок № 7, поверх 9-10; код ЄДРПОУ - 20842474, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 11 008,37 гривень, судовий збір у розмірі 1 720,50 гривень, а всього 12 728 (дванадцять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 87 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 03.06.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2013.

Суддя С.М. Фурсова