Ухвала суду № 31671226, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/73531/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галон»на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012у справі № 2а-5944/12/2070за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галон»доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галон» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій по проведенню перевірки незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 позов задоволено, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення перевірки позивача та скасовані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галон» подало касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 01.04.2013 представники сторін не з'явились, а тому справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011 по 20.06.2011, за результатами якої складений акт № 2552/23-3/36988374 від 04.07.2011;

- в ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (а саме - завищення валових витрат у І кварталі 2011 року на 333 333,00 грн.) та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (а саме - завищення податкового кредиту з ПДВ по рядку (10.1-17) за березень 2011 року на 66 666,00 грн.), ч.1 ст.203, ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України щодо нікчемності угод, здійснених позивачем з контрагентами, а також відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0000622307 від 19.07.2011, яким позивачу за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 82 671,00 (з яких: 82 670,00 грн. - основний платіж та 01,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення № 0000632307 від 19.07.2011, яким позивачу за порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 66 666,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 01,00 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення № 0000992307 від 02.11.2012 (яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 8 263,00 грн.) та № 0001092307 від 02.11.2012 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 41 813,00 грн.).

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивачем, в порушення вимог податкового законодавства, було неправомірно сформовані валові витрати І кварталі 2011 року, а також завищено податковий кредит з ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) по рядку (10.1-17) за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Український центр екології» та ТОВ «НПК Стройсервіселектро», у зв'язку з нікчемністю угод, укладених з даними контрагентами.

Суд першої інстанції, задовольняючи повністю позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, в порушення ст.78 Податкового кодексу України, провів позапланову виїзну документальну перевірку позивача без належного витребування та дослідження документів, а оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем без врахування фактичних обставин та внаслідок неправильного застосування норм чинного законодавства, а також з обставин недоведеності відповідачем нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у позові, дійшов висновку про правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень та складання акту перевірки, оскільки податковим органом доведені обставини, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Порядок проведення контролюючими органами документальних позапланових перевірок передбачений статтею 78 Податкового кодексу України. Зокрема, у відповідності до пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 цього Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2011 до ЄДРПОУ було внесено запис про реєстрацію рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів щодо припинення юридичної особи.

Відтак, у відповідача бути наявні законні підстави для проведення документальної позапланової перевірки позивача.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, що спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень.

Акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання та сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Дії податкового органу зі складання акту перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі дії по проведенню перевірки та складання акту перевірки не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків, враховуючи при цьому, що за наслідком перевірки відповідачем були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються позивачем у судовому порядку.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом.

У відповідності до ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Згідно ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У відповідності до ч.3 ст.228 ЦК України (в редакції згідно із Законом України від 02.12.2010 р. № 2756-VI) у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

За таких обставин, відповідач при складанні акту перевірки та прийняття на його основі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав договір, укладений між позивачем та його контрагентом, нікчемним.

Крім того, за таких обставин також є помилковим та безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що правочин, який був укладений між позивачем та ТОВ «Стройсервіселектро», є нікчемним в розумінні ст.215 ЦК України.

На момент спірних правовідносин порядок формування платниками податку валових витрат регулювався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а порядок формування податкового кредиту по податку на додану вартість - Податковим кодексом України.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, витрати платника податків для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що господарські взаємовідносини між ТОВ «Компанія «Галон» (як покупцем) та ТОВ «НПК Стройсервіселєктро», ПП «Український центр екології» (як постачальниками) у періоді, що перевірявся, відбувались на підставі договорів поставки № 05/01-11-МО від 05.01.2011 (т.1, а с.52-56) та № 01/04-11-МО від 01.04.2011 (т.1, а.с.117-121), за умовами яких постачальник зобов'язується постачати покупцю нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар. Крім того, між ТОВ «Компанія «Галон» (як замовником) та НПК Стройсервіселєктро» (як виконавцем) у періоді, що перевірявся, укладено договір № 11 від 01.12.2010 про надання послуг інформаційного мониторінгу (т.3, а.с.21-23).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до справи були надані відповідні первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акт звірки взаємних розрахунків, податкові накладні).

Проте, наявність у платника податку первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Валові витрати та податковий кредит з ПДВ можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто, за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки відсутні будь-які відомості щодо витребування податковою інспекцією у позивача додаткових документів, що підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій, як не було витребувано таких документів у позивача і судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору.

А відтак, висновки судів попередніх інстанцій (як по задоволення позову в частині визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень, так і про відмову в позові в цій частині) є передчасними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч.4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Для цього судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства-контрагента основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галон» задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний