Ухвала суду № 31671215, 03.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року м. Київ К/9991/68023/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребат»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012

у справі № 2а-644/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребат»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ребат» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 05.12.2008 № 0001412300/0, № 0001422300/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду а наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ребат» щодо правовідносин з ТОВ «Інкомгруп ЛТД» за період з 01.10 по 31.12.2007, складено акт № 491/23-1/34702967 від 25.11.2008, в якому зафіксовано порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесення до складу валових витрат сум по нікчемним документам, складеним ТОВ «Інкомгруп ЛТД», і завищено валові витрати за IV квартал 2007 року на суму 1 054 226,57 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за IV квартал 2007 року на загальну суму 263 556,64 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 210 845,32 грн., у т.ч.: на 191 688,14 грн. - за листопад 2007 року; на 19 157,19 грн. - за грудень 2007 року.

На підставі результатів вказаної перевірки, 05.12.2008 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001412300/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 500 757,62 грн., в т.ч.: 263 556,64 грн. основного платежу та 237 200,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001422300/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 316 268 грн., в т.ч.: 210 845,33 грн. основного платежу та 105 422,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами обох інстанцій встановлено, що 01.10.2007 між ТОВ «Ребат» (Покупець) і ТОВ «Інкомгруп ЛТД» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу рекламної продукції № 0110/1, предметом якого зазначено придбання металопрокату, запчастин, будівельних матеріалів, піввагонів, лісу-кругляку.

Також, 01.10.2007 між ТОВ «Ребат» і ТОВ «Інкомгруп ЛТД» було укладено договір № 0110/1, предметом якого значиться металопрокат.

В акті перевірки зазначено, що у відповідності до листа УПМ ДПА в Київській області № 5202/7/26-34 від 18.11.2008 року, за фактом діяльності ТОВ «Інкомгруп ЛТД» СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві порушено кримінальну справу № 05-13200 за статтею 205 Кримінального кодексу України. В ході проведення слідчих дій щодо діяльності TOB «Інкомгруп ЛТД» встановлено, що при реєстрації підприємства були використані документи громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_3 Через відділ міжнародних зв'язків Служби безпеки України отримано пояснення громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_3 - засновника TOB «Інкомгруп ЛТД», згідно яких їй нічого не було відомо про фінансово-господарську діяльність ТОВ «Інкомгруп ЛТД», вона - ОСОБА_3 особисто ніяких договорів не укладала, бухгалтерських документів, накладних, банківських рахунків не підписувала, печатки, первинних документів та інших документів щодо фінансово-господарської діяльності підприємства не має, розрахункового рахунку не відкривала, робітників не наймала, звітність по діяльності вказаної юридичної особи не підписувала і нікому не надавала.

З березня 2007 року ОСОБА_3 знаходиться на обліку у психіатричному диспансері міста Бреста. Вона також заявила про втрату паспорта.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сам лише факт вчинення правочину певною особою (певних дій, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком визнання нікчемним такого правочину.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що правочини, укладені на поставку товарів між позивачем і ТОВ «Інкомгруп ЛТД», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до пункту 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Враховуючи, що первинні бухгалтерські документи, в тому числі, податкові накладні ТОВ «Інкомгруп ЛТД», які стали підставою для формування податкового кредиту позивача та валових витрат спірного періоду, складені особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, тому такі первинні документи, в тому числі: податкові накладні, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребат» відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний