Ухвала суду № 31671163, 29.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2013 р. м. Київ К-41115/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 по справі №2а-15017/09/4/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим -задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0019491501 від 11.11.2009 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» 3,40грн. судових витрат.

При цьому, суди виходили з того, що позивачем було своєчасно подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2009.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 07.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права права, зокрема, п.п.4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (далі-Закон України №2181-ІІІ), п.1.6 п.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за №271/7592.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №10621/15-01/34058632 від 02.11.2009, складеного за результатом невиїзної документальної перевірки щодо своєчасності подання податкової звітності, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0019491501 від 11.11.2009, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170,00грн.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій слугував висновок про порушення позивачем п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ, п. 16.4 ст.16 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок несвоєчасної подачі податкової декларації з податку на прибуток за перший квартал 2009 року (граничний строк надання якої 10.08.2009). При цьому, податковий орган виходив з того, що подана позивачем декларація не підписана керівником та не містить поштового індексу підприємства.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181-ІІІ передбачено строки подання податкових декларацій за базовий податковий (звітній) період, який дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

У відповідності п.п. 4.1.7 п. 4.1. ст. 4 Закону України №2181-ІІІ платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з п.п. 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Згідно із пп. 17.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України №2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Судом встановлено, що декларацію з податку на прибуток за перший квартал 2009 року, позивачем направлено відповідачу, засобами поштового зв'язку 29.07.2009 та отримано останнім 30.07.2009, про що свідчить відмітка податкового органу про отримання декларації вх.№1618/2п. Отже, податкову декларацію подано позивачем в межах встановленого строку.

Згідно п.п.4.1.2. п.4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Разом з тим, за результатом розгляду справи судом не встановлено порушення позивачем вимог щодо зазначення у податковій декларації обов'язкових реквізитів, а вказані податковим органом недоліки щодо незазначенння поштового індексу не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій. Крім того, відповідачем не надано доказів прийняття податковим органом рішення про невизнання декларації з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2009 року згідно вх.№1618/2п.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв