Рішення № 31669700, 03.06.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" червня 2013 р. Справа № 906/582/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Пашинський А.В. (довіреність №07-101-13 від 20.02.13)

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Руский Стандарт" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Житомир)

про стягнення 4645,01 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 4645,01 грн. заборгованості за договором N u0-8-0000145011 від 24.09.10., з яких: 4435,00 грн. боргу, 171,32 грн. пені, 34,26 грн. 3% річних та 4,43 грн. інфляційних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Руский Стандарт" (Банк/позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (організація/відповідач) був укладений Договір N u0-8-0000145011 про організацію безготівкових розрахунків, який регламентує здійснення співпраці та порядок взаємовідносин сторін за Договором при кредитуванні фізичних осіб з метою оплати останніми вартості придбаних у Відповідача товарів.

На підставі п.п. З.5., 3.8. Договору, Банк надіслав відповідачу Повідомлення, яке є додатком №5 до договору від 24.09.10, в якому зазначено про те, що Банком будуть надаватися кредити фізичним особам на умовах кредитного продукту «2,75 % в місяць (10-24) Укр» для оплати вартості придбаних товарів у Відповідача (а.с.17,18).

03 січня 2013 року Банк надав фізичній особі громадянці України - ОСОБА_5 (Клієнт) кредит в розмірі 4435,00 грн. шляхом зарахування суми кредиту на рахунок Клієнта в банку та після зарахування суми кредиту на рахунок Клієнта, здійснив безготівковий переказ на користь Відповідача грошових коштів, згідно п. п. З.6., 5.4. Договору, з метою часткової оплати вартості товару - «ноутбук АСЕR» за рахунок наданого Клієнту кредиту, що підтверджується Меморіальним ордером №1725736 від 09 січня 2013 р. (а.с.19). Початковий внесок Клієнта за Товар, згідно п. 3.5. Договору, становив 495,00 грн.

08 січня 2013 року Клієнт повернув Товар та оформив документ, передбачений умовами Договору при поверненні Товару - Запит про повернення грошових коштів у розмірі початкового внеску Клієнта - 495,00грн. (а.с.20).

Відповідно до п. 5.11. Договору, при поверненні Клієнтом товару кошти перераховуються Організацією (відповідачем) на рахунок Банку (позивач) не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту оформлення документу.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був повернути банку кошти в розмірі 4435,00грн. у строк до 11.01.13.

12.02.13 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти в розмірі 4435,00грн., у зв'язку з поверненням товару по кредитному договору (а.с.21).

Однак, в порушення умови Договору, Відповідач не переказав грошові кошти Банку, що були переказані Відповідачу в рахунок часткової оплати вартості Товару, у зв'язку із поверненням Клієнтом Товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Підписавши спірний Договір та скріпивши його відбитком своєї печатки відповідач фактично вчинив дії, які свідчать про те, що він погодився з викладеними у Договорі умовами.

За нормами статті 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

За вказаним договором, Банк зобов'язався надати послуги відповідачу по кредитуванню клієнтів відповідача шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача за придбаний клієнтом товар. Оскільки клієнт повернув відповідачу товар, банк втратив право вимоги повернення йому коштів Клієнтом, відповідно у відповідача виникло зобов'язання повернути Банку кошти за повернутий товар.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 4435,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 171,32 грн. (а.с.3).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.2. Договору, в разі переказу грошових коштів пізніше строків, встановлених в п. 5.11. Договору, винна Сторона зобов'язана сплатити іншій Стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Прострочення визначається як період, що починається в дату, коли переказ грошових коштів мав бути здійснений винною Стороною, і що закінчується датою фактичного переказу коштів з рахунку винної Сторони.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 4,43грн. інфляційних та 34,26 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (10003, АДРЕСА_1; адреса проживання: АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт» (юридична адреса:04107, м.Київ, Шевченківський район, вул. Половецька, буд. 3/42; адреса для листування: 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 105; код 34186061) - 4435,00грн. боргу, 171,32грн. пені, 34,26грн. річних, 4,43 грн. інфляційних, 1720,50грн. судові витрати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.06.13

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)