Ухвала суду № 31666943, 05.06.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0610/2-2943/11 Головуючий у 1-й інст. Загуменнова Н.М.

Категорія 37 Доповідач Косигіна Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Жигановської О.С., Кочетова Л.Г.

при секретарі Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного нотаріуса Коростенської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, третя особа - Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2011 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом і за законом, видані на ім'я відповідача після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1;

- встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті матері ОСОБА_8;

- визнати за нею право власності на спадкове майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, грошовий вклад, що зберігається на рахунку НОМЕР_1 у філії Житомирського обласного управління Державного ощадного банку України ТВБВ №10005/029.

Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_6, після чого відкрилася спадщина на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та грошовий вклад. Спадкоємцями першої черги були сини ОСОБА_6: ОСОБА_9 (її батько) та ОСОБА_2. Батько фактично прийняв спадщину, оскільки проживав у спадковій квартирі, користувався майном. ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер, спадкоємцями першої черги після його смерті є вона, її сестра ОСОБА_10 та брат ОСОБА_9 Брат і сестра відмовилися від спадщини, а тому вона має право на все спадкове майно.

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, яка належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, шляхом виселення ОСОБА_1

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 26 березня 2013 року позов задоволено частково. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_9 після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом №51490979 від 26.07.2011 року, виданого державним нотаріусом Коростенської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, яке зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1-704. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №51490991 від 27.07.2011 року, виданого державним нотаріусом Коростенської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, яке зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1-706.

У задоволенні решти вимог та зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, та про виселення її зі спірної квартири. Зазначив, що він прийняв спадщину після смерті матері в установлений законом строк та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом і за законом. Його брат зі спадкодавцем не проживав і не був зареєстрований у спірній квартирі, спадщину своєчасно не прийняв, а тому суд безпідставно задовольнив первісний позов.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 (а.с. 5). Після її смерті відкрилася спадщина на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності, та грошовий вклад, що зберігається на рахунку НОМЕР_1 у філії Житомирського обласного управління Державного ощадного банку України ТВБВ №10005/029 (а.с. 10-11).

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року, спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, якщо воно не змінено заповітом.

Частинами 1, 2 ст. 544 ЦК УРСР передбачено, що заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.1995 року ОСОБА_8 заповіла належну їй квартиру сину ОСОБА_2. Однак, 21.11.2000 року вона склала новий заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно іншому сину - ОСОБА_9 (а.с.7, 12).

Незважаючи на це, державним нотаріусом Коростенської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 26.07.2011 року видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом №51490979 на квартиру АДРЕСА_1, а 27.07.2011 року - свідоцтво про право на спадщину за законом №51490991 на грошовий вклад (а.с. 67, 68).

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, ящо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті матері ОСОБА_7 фактично прийняв спадщину, оскільки проживав у спадковій квартирі АДРЕСА_1 разом із матір'ю як до дня її смерті, так і після, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 (а.с. 9.)

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер (а.с. 6). Спадщину після його смерті прийняла дочка - ОСОБА_1, яка 16.07.2010 року подала відповідну заяву до нотаріальної контори (а.с. 8, 128). Інші спадкоємці: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 16.07.2010 року подали до нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини (а.с. 126, 127).

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_9 фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_8, а тому видані на ім'я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом №51490991 від 27.07.2011 року і за заповітом №51490979 від 26.07.2011 року підлягають скасуванню. Також, судом правильно відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спадкове майно, оскільки вона у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті батька, та не позбавлена можливості звернутися до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину.

Заявляючи зустрічний позов про усунення перешкод в користуванні спадковою квартирою шляхом виселення ОСОБА_1, відповідач зазначав, що він є власником даного житла, а тому має право вимагати усунення порушення його прав. Оскільки вищевказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом визнано недійсним, тому суд правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді