Ухвала суду № 31666675, 05.06.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"05" червня 2013 р. Справа № 817/461/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Відкритого акціонернеого товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2013 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання дій незаконними, скасування постанови та зобов"язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів" 12.02.2013 року звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання дій головного державного виконавця щодо арешту майна незаконними, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.01.2013 року та зобов'язання вчинити дії щодо звільнення з-під арешту такого майна.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання дій головного державного виконавця щодо арешту майна незаконними, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.01.2013 та зобов'язання вчинити дії щодо звільнення з-під арешту майна відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що виконавча служба не може забезпечити примусове виконання судового рішення шляхом стягнення боргу на користь стягувача. Всі ці вимоги на етапі санації боржника можуть бути погашеними лише за рахунок виконання плану санації. Вважають, що судом неповно з"ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що 02.01.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Рівненській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП №5056407), якою накладено арешт на все майно боржника - ВАТ "РЗТА", в межах заборгованості за зведеним виконавчим провадженням про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 724570,72грн. (а.а.с.40-41).

Вказана постанова листом 09.01.2013 року №5389 буда надіслана для виконання та відома Рівненському ВДАІ УМВСУ в Рівненській області, Реєстраційній службі Рівненського районного управління юстиції та ВАТ "РЗТА" (а.а.с.37-38).

Вважаючи дії державного виконавця та зазначену постанову незаконними, позивач, Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів" (далі ВАТ "РЗТА") звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволення позову, виходив з законності дій державного виконавця та постанови про арешт майна боржника.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Законом України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 №202/98-ВР та Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV визначено, що примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладене на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Положення ст.4 Закону України "Про державну виконавчу службу" визначають, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" ).

Встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Рівненській області перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ВАТ "РЗТА" коштів у загальній сумі 21719991,70грн. (постанова про відкриття зведеного виконавчого провадження від 19.07.1999р.) (т.1 - а.с.86).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.12.2003р. у справі №9/83 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "РЗТА" та вжито заходи забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на все майно боржника - ВАТ "РЗТА".

Постановою від 16.01.2004р. у зв'язку з порушенням 12.12.2003р. Господарським судом Рівненської області провадження у справі про банкрутство зведене виконавче провадження про стягнення з ВАТ "РЗТА" коштів на користь юридичних осіб зупинене (т.1 - а.с.87-88).

При цьому, державним виконавцем було дотримано вимоги п.8 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" та ч.6 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент винесення вказаної постанови про зупинення виконавчого провадження) щодо непоширення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів на виплату заробітної плати.

Зведене виконавче провадження в незупиненій частині стосується стягнення на користь фізичних осіб заборгованості із заробітної плати в загальній сумі 724570,72грн. на підставі 52-х виконавчих листів (т.1 - а.а.с.55-250, т.2 - а.а.с.1-4).

Частина 4 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця не проводити виконавчих дій протягом строку, на який виконавче провадження зупинено. При цьому, накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається.

Проте, в незупиненій частині зведене виконавче провадження підлягає до виконання із застосуванням заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

При цьому, звернення стягнення на майно боржника полягає, згідно з ч.1 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження", в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з ч.2 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Оскільки в частині вимог щодо виплати заробітної плати виконавче провадження не було зупинено, відповідачем прийнято правомірне рішення про здійснення заходів щодо його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. Однак, позивач не скористався наданим йому правом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилання відповідача на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 21.02.2012р. у справі №9/83, якою введено процедуру санації боржника ВАТ "РЗТА" та скасовано заходи забезпечення вимог кредиторів, вжитих ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.12.2003р. (т.1 - а.а.с.11-15), оскільки оспорювана постанова державного виконавця про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження є заходом примусового виконання рішень щодо виплати заробітної плати в незупиненій частині виконавчого провадження та не приймалася на виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 12.12.2003р. як захід забезпечення вимог кредиторів.

Згідно з ч.4 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня винесення ухвали суду про введення процедури санації арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Відповідно до ч.6 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Введення процедури санації не встановлює жодних обмежень щодо стягнення заборгованості з виплати заробітної плати.

Доказів сплати ВАТ "РЗТА" заборгованості із заробітної плати в сумі 724570,72грн. станом на 02.01.2013 р. (дата винесення державним виконавцем оспорюваної постанови) суду не надано.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії державного виконавця та постанова від 02.01.2013р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП №5056407) винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Рівненській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.

Вказана постанова є законною, а тому скасуванню не підлягає.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", з додержанням норм матеріального і процесуального права та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Відкрите акціонерне товариство " Рівненський завод тракторних агрегатів " м.Рівне-21,33021

3- відповідачу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області вул.Замкова,22-а,м.Рівне,33028