Постанова № 31666506, 23.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2013 р. Справа №820/2486/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Агроконтракт»

до Харківської об’єднаної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватного підприємства «Агроконтракт», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об’єднаної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі – відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об’єднаної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 11.03.2013 р. №0000251503.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, є незаконним і підлягає скасуванню. З огляду на зазначене, просив суд ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач проти задоволення заявленого адміністративного позову заперечував повністю.

Представники сторін у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно приписів частини 1 статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведені процесуальні приписи, а також зважаючи на те, що матеріали справи містять докази, які у своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють усі обставини спірних правовідносин, спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши та дослідивши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення даного спору по суті в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками контролюючого органу була проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на додану вартість за результатами якої складено акт від 11.02.2012 р. №364/153/36554809.

Названим актом перевірки зафіксовано порушення позивачем приписів п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем, на думку податкової інспекції, було завищено склад податкового кредиту на суму 28.326,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 р. №0000251503, яким збільшено позивачу суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 35.407,50 грн. (28.326,00 грн. – за основним платежем та 7.081,50 грн. – штрафних (фінансових) санкцій).

Однак, суд вважає зазначені доводи податкової інспекції передчасними та помилковими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу про безпідставне включення платником податків шляхом подання уточнюючого розрахунку до складу податкового кредиту 13.333,33 грн. (по податковій накладній, отриманій від ТОВ «АПК Більшовик»), 10.154,19 грн. (по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Надєжда»), 4.838,01 грн. (по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Дерекс-21»).

Так, податкова інспекція вказує, що поданий позивачем уточнюючий розрахунок за травень 2011 року, в якому було здійснено самостійне виправлення помилок за серпень 2010 року, у частині включення до складу податкового кредиту 13.333,33 грн. (по податковій накладній, отриманій від ТОВ «АПК Більшовик»), 10.154,19 грн. (по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Надєжда»), 4.838,01 грн. (по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Дерекс-21») є неправомірним, а названі суми не підлягають включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Зазначені висновки відповідачем аргументовано посиланням на приписи п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якими передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Тобто, контролюючий орган вказує на те, що право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість є у платника податків лише у межах періоду 365 календарних днів з дня складення відповідної податкової накладної. Відтак, на думку відповідача, позивач мав право на відображення у складі податкового кредиту податкових накладних, складених у квітні 2010 року, не пізніше ніж у декларації за квітень 2011 року.

У той же час, судом встановлено та підтверджено поясненнями відповідача (а.с. 81), що позивачем було укладено Договір про визнання електронних документів від 22.03.2010 р. №1111, а тому податкова звітність надавалась до податкової інспекції засобами телекомунікаційного зв’язку.

Так, 20.09.2010 р. о 16:23:26 (а.с.69) позивачем було надіслано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за період – серпень 2010 року, та отримано квитанцію №1 від 20.09.2010 р. о 18:09:25 з відміткою «Документ не прийнято» у зв’язку з «закінченням дії форми».

Одночасно з вказаною податковою декларацією 20.09.2010 р. о 16:23:26 (а.с.64) позивачем було надіслано до контролюючого органу додаток №5 «Розшифровки в розрізі контрагентів» також за період – серпень 2010 року, та отримано квитанцію №1 з відміткою «Звіт доставлено до центрального рівня Державної податкової адміністрації України 20.09.2010 р. в 16:23:26, Документ збережено на центральному рівні». Згодом позивачем було отримано квитанцію №2 з відміткою «Звіт доставлено до районного рівня Державної податкової адміністрації України 20.09.2013 р. в 16:23:26, реєстраційний номер звіту: 9003980216… Документ прийнято на районному рівні». Тобто, зазначений документ було прийнято та зареєстровано податковою інспекцією.

Також, 20.09.2010 р. о 16:23:26 (а.с.66) позивачем було надіслано до контролюючого органу додаток Реєстр отриманих та виданих податкових накладних також за період – серпень 2010 року, та отримано квитанцію №1 з відміткою «Звіт доставлено до центрального рівня Державної податкової адміністрації України 20.09.2010 р. в 16:23:26, Документ збережено на центральному рівні». Згодом позивачем було отримано квитанцію №2 з відміткою «Звіт доставлено до районного рівня Державної податкової адміністрації України 20.09.2013 р. в 16:23:26, реєстраційний номер звіту: 9003979276… Документ прийнято на районному рівні». Тобто, зазначений документ також було прийнято та зареєстровано податковою інспекцією.

Крім того, судом встановлено, що 22.09.2010 р. о 12:46:30 позивачем було надіслано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за період – серпень 2010 року, та отримано квитанцію №1 з відміткою «Звіт доставлено до центрального рівня Державної податкової адміністрації України 22.09.2010 р. в 12:46:30, Документ збережено на центральному рівні». Згодом позивачем було отримано квитанцію №2 з відміткою «Звіт доставлено до районного рівня Державної податкової адміністрації України 22.09.2013 р. в 12:46:30, реєстраційний номер звіту: 9004001545… Документ прийнято на районному рівні з зауваженнями. Зауваження: Попередження – закінчення подання форми – 20.09.2010 р.». Зазначене свідчить на користь висновку, що податкову декларацію також було прийнято контролюючим органом.

Під час судового розгляду даної справи судом встановлено та вбачається з письмових пояснень відповідача (а.с.82), що податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року було прийнято податковою інспекцією 22.09.2010 р., визнано податковою звітністю та зареєстровано за №9004001545.

У той же час, відповідач вказує, що додаток №5 «Розшифровки в розрізі контрагентів» за період – серпень 2010 року та Реєстр отриманих та виданих податкових накладних також за період – серпень 2010 року прийняті не були та не були визнані податковою звітністю, оскільки вони були надіслані позивачем 20.09.2010 р., тобто до моменту прийняття самої декларації з податку на додану вартість за вказаний податковий період. Податкова інспекція в обґрунтування своєї правової позиції вказує, що надіслання позивачем додатку №5 «Розшифровки в розрізі контрагентів» за період – серпень 2010 року та Реєстру отриманих та виданих податкових накладних також за період – серпень 2010 року 20.09.2010 р., а декларації з податку на додану вартість – 22.09.2010 р., унеможливило встановлення факту що названі додаток №5 та реєстр є додатками саме до декларації за серпень 2010 року.

Однак, суд критично ставиться до таких доводів, оскільки у додатку №5 «Розшифровки в розрізі контрагентів» та Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також в усіх квитанціях було відображено податковий період – серпень 2010 року, відтак вважати наведену податкову звітність поданою за будь-який інший податковий період не виявляється можливим.

Крім того судом враховано, що і додаток №5 і відповідний реєстр податкових накладних за серпень 2010 року були прийняті контролюючим органом без зауважень. Доводи податкової інспекції щодо надіслання позивачу пропозиції від 23.09.2010 р. №15940/10/15-222 відхиляються судом з огляду на те, що відповідачем не надано доказів отримання такої пропозиції позивачем та/або доказів її надіслання на адресу платника податків. Підпис, наявний у нижньому правому куті вказаної пропозиції (а.с.72) належить невстановленій особі, а доказів, що це є підпис представника позивача податковою інспекцією суду не надано.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновків, що податкова декларація за серпень 2010 року, додаток №5 «Розшифровки в розрізі контрагентів» за період – серпень 2010 року та Реєстр отриманих та виданих податкових накладних також за період – серпень 2010 року були прийняті податковою інспекцією 22.09.2010 р., 20.09.2010 р. та 20.09.2010 р. – відповідно. А отже дублювання позивачем відображених у названих документах даних в уточнюючому розрахунку, поданому за травень 2011 року, ніяк не вплинуло на правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по спірним податковим накладним.

Крім того, судом встановлено та не заперечувалося відповідачем, що жодним законодавчим актом не передбачено порядку, яким визначено обов’язок платника податків першочергового подання податкової декларації, а лише згодом певних додатків до такої декларації.

Слід також зауважити, що відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. №1/99, ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Спірні податкові накладні були складені у квітні 2010 року. У зазначеному податковому періоді діяли норми Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не Податкового кодексу України. Жоден з названих Законів не містив обмежень щодо включення податкових накладних до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів з моменту їх складення. Суд наголошує, що п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України вступив у дію лише з 01.01.2011 р., а отже і дія зазначеного законодавчого припису може бути розповсюджена лише на правовідносини, що виникли після 01.01.2011 р. Між тим, як було зазначено, спірні податкові накладні складені у квітні 2010 року, тобто до набрання чинності названою законодавчою нормою. Відтак, безпідставними є доводи контролюючого органу щодо неможливості включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за спірними податковими накладними, а отже донарахування податкових зобов’язань оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов Приватного підприємства «Агроконтракт» підлягає задоволенню, а оскаржуване повідомлення-рішення Харківської об’єднаної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 11.03.2013 р. №0000251503 – скасуванню.

Керуючись ст.ст. 158 – 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Агроконтракт» задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об’єднаної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 11.03.2013 р. №0000251503.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Агроконтракт» судовий збір у розмірі 354,07 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Ніколаєва