Рішення № 31664683, 31.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8729/13 31.05.13

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл»простягнення 2 129 692,75 грн. Представники сторін: від позивача Млечко Є.С. - представник за довіреністю;від відповідача не з'явились.

С У Т Ь С П О Р У :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діймеойл» заборгованості у розмірі 2 129 692,75 грн., в тому числі 1 962 488,40 грн. - основного боргу, 24 345,95 грн. - пені, 137 374,19 грн. - штрафу та 5 484,21 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо поставки оплачених позивачем товарів. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму попередньої оплати в судовому порядку. Крім того, позивач нараховує також пеню, 3 % річних та штраф у розмірі 7 % від суми непоставленого товару.

Відповідач відзив на позов не надав, вимоги ухвал суду у справі не виконав, явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив.

Ухвали суду надсилались відповідачу на всі адреси вказані позивачем, в тому числі на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду, що надсилались відповідачу на адреси вказані позивачем, в тому числі на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були отриманні представником відповідача, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення поштової кореспонденції, повернуті відділенням поштового зв'язку.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Крім того, 30.05.2013 р. через загальний відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника відповідача у відпустці.

Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи, так як, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті.

Проте, відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Згідно із п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Представник позивача, у судове засідання 31.05.2013 р., з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

22.02.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго», як покупцем (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дімеойл», як постачальником (надалі - відповідач), укладено договір № 11Д поставки паливно-мастильних матеріалів (ПММ) (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати безперебійну поставку пального та мастил для автотранспорту покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали (надалі іменуються «ПММ»).

Постачальник на підтвердження свого обов'язку, що випливає з цього договору, видає покупцеві талони на всю кількість ПММ згідно зі специфікацією протягом 2 календарних днів (але не більше ніж 30 календарних днів) після отримання письмової заявки покупця про готовність прийняття товару. Талони за цим договором не є спеціальним платіжним засобом (платіжною карткою) у розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» і призначені виключно для підтвердження повноважень представників покупця на отримання ПММ за цим договором. На талоні повинно бути відображено марку бензину або дизпалива з зазначенням кількості літрів, яку представник покупця може отримати за цим талоном. Талон не має строку дії. (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 1.7. договору право власності на ПММ, вказані у специфікації, виникає у покупця з моменту отримання та оплати талонів на ПММ покупцем відповідно до п. 1.4., п. 3.2. цього договору.

Згідно п. 3.1. договору ціна договору дорівнює ціні ПММ, що постачаються за договором, та складає: 2 585 205,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 517 041,00 грн., разом з ПДВ - 3 102 246,00 грн.

Покупець сплачує постачальникові ціну ПММ, вказану у специфікації, на підставі виставленого постачальником рахунку протягом 60 банківських днів з моменту отримання талонів на весь обсяг ПММ (п. 3.2. договору).

22.02.2013 р. позивачем перераховано на користь відповідача 2 693 461,20 грн. за безперебійну поставку пального та мастил для автотранспорту філій позивача, згідно умов договору.

В свою чергу, відповідачем поставлено на користь позивача товар на суму 730 972,80 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 11-0000106 від 22.02.2013 р. на загальну суму 395 880,00 грн., № 11-0000108 від 22.02.2013 р. на загальну суму 286 135,20 грн. та № 11-0000187 від 11.03.2013 р. на загальну суму 48 957,60 грн.

За таких обставин, відповідачем частково виконано обов'язок щодо поставки товару, так як, позивачем оплачено товар на загальну суму 2 693 461,20 грн., а відповідачем поставлено товар на загальну суму 730 972,80 грн., отже, станом на момент вирішення справи судом, відповідачем не здійснено поставку товару на загальну суму 1 962 488,40 грн., яка перерахована позивачем на користь відповідача.

21.03.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду про розірвання договору № 11Д від 22.02.2013 р. (надалі - додаткова угода), відповідно до п. 1. якої, протягом 5 робочих днів з дня укладення цієї додаткової угоди постачальник перераховує на розрахунковий рахунок покупця суму у розмірі 1 962 488,40 грн.

Відповідачем грошові кошти на загальну суму 1 962 488,40 грн. на користь позивача не перераховано, товар на вказану суму коштів не поставлено.

Згідно п. 3. додаткової угоди всі зобов'язання сторін за договором № 11Д від 22.02.2013 р. припиняються з моменту отримання покупцем коштів, передбачених пунктом 1 цієї додаткової угоди.

Станом на момент вирішення справи судом, відповідач зобов'язання передбачені п. 1. додаткової угоди не виконав, товар на загальну суму 1 962 488,40 грн. не поставив, грошові кошти на загальну суму 1 962 488,40 грн. позивачу не перерахував.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами станом на 22.03.2013 р., який підтверджує розмір заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідач поставку товару позивачу на загальну суму 1 962 488,40 грн. не здійснив, грошові кошти позивачу не повернув.

Таким чином, заборгованість відповідача, яка виникла перед позивачем, становить 1 962 488,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на рахунок відповідача 2 693 461,20 грн., в свою чергу, відповідач зобов'язався здійснити поставку товару, на вказану суму протягом 2 календарних днів (але не більше ніж 30 календарних днів) після отримання письмової заявки покупця про готовність прийняття товару. Перерахування грошових коштів за товар передбачений умовами договору на рахунок відповідача свідчить про готовність позивача прийняти товар поставлений відповідачем. Проте, відповідач поставив товар частково, на загальну суму 730 972,80 грн.

Станом на час вирішення справи судом, відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 1 962 488,40 грн. Відповідачем зазначеного факту не спростовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань. Згідно положень ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи не поставку товару та неможливість здійснення такої поставки між сторонами було укладено додаткову угоду за умовами якої, відповідач, повинен був, протягом 5 робочих днів перерахувати на розрахунковий рахунок покупця суму грошових коштів, на яку, не було здійснено поставку товару у розмірі 1 962 488,40 грн.

Відповідачем грошові кошти на загальну суму 1 962 488,40 грн. на користь позивача не перераховано, товар на вказану суму коштів не поставлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано доказів належного виконання умов договору та поставки товару на всю суму попередньої оплати або повернення на рахунок позивача коштів у розмірі 1 962 488,40 грн.

За таких обставин, матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 1 962 488,40 грн. через невиконання відповідачем умов договору та додаткової угоди до нього, визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 1 962 488,40 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 24 345,95 грн., штраф у розмірі 137 374,19 грн. та 3 % річних у розмірі 5 484,21 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі, то відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем суд визнає його арифметично не вірним, тому що, позивачем при здійсненні нарахування 3 % річних не вірно визначено початкову дату прострочення зобов'язання.

Так як, відповідно до п. 1 додаткової угоди протягом 5 робочих днів з дня укладення цієї додаткової угоди постачальник перераховує на розрахунковий рахунок покупця суму у розмірі 1 962 488,40 грн., тому нарахування 3 % річних необхідно проводити з 29.03.2013 р. (28.03.2013 р. - п'ятий робочий день з дня укладення додаткової угоди) по 29.04.2013 р. (останній день нарахування 3 % річних позивачем).

Отже, за розрахунком суду, розмір 3 % річних, з урахуванням вказаних обставин, за період з 29.03.2013 р. по 29.04.2013 р., який підлягає стягненню з відповідача, складає 5 161,61 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 137 374,19 грн. та пені у розмірі 24 345,95 грн., варто зазначити наступне:

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так як, відповідачем частково не поставлено товар та не повернуто суму попередньої оплати, на яку не здійснено поставку товару, дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було встановлено судом, згідно п. 3. додаткової угоди всі зобов'язання сторін за договором № 11Д від 22.02.2013 р. припиняються з моменту отримання покупцем коштів, передбачених пунктом 1 цієї додаткової угоди.

Так як, відповідачем вимоги п. 1 додаткової угоди виконано не було, тому зобов'язання сторін за договором не припинились.

Відповідно до п. 4.5. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від ціни невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. У разі, якщо невиконання зобов'язання триває понад 30 календарних днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7 % від ціни невиконаних зобов'язань.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 р. № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за не поставку товару та штрафу за прострочення поставки товару більше ніж на 30 календарних днів є законними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 137 374,19 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд визнає його арифметично не вірним, так як, позивачем при здійсненні нарахування пені не вірно визначено початкову дату прострочення зобов'язання та не враховано умови викладені у п. 1.4. договору, а саме, що протягом 2 календарних днів (але не більше ніж 30 календарних днів) постачальник на підтвердження свого обов'язку, що випливає з цього договору, видає покупцеві талони на всю кількість ПММ згідно зі специфікацією. Тому, нарахування пені слід здійснювати з 25.03.2013 р. по 29.04.2013 р.

Отже, враховуючи викладене вище, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 14 517,04 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: 1 962 488,40 грн. - основної заборгованості, 14 517,04 грн. - пені, 5 161,61 грн. - 3 % річних та 137 374,19 грн. - штрафу.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» (місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Смирнова-Ласточкіна, будинок 3/5; ідентифікаційний код: 37270318) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (місцезнаходження: 07300, Київська область, місто Вишгород; ідентифікаційний код: 20588716) суму основної заборгованості у розмірі 1 962 488,40 (один мільйон дев'ятсот шістдесят дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 40 коп., пеню у розмірі 14 517,04 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 04 коп., штраф у розмірі 137 374,19 (сто тридцять сім тисяч триста сімдесят чотири) грн. 19 коп., 3 % річних у розмірі 5 161,61 (п'ять тисяч сто шістдесят одна) грн. 61 коп. та витрати з оплати судового збору у розмірі 42 390,83 (сорок дві тисячі триста дев'яносто) грн. 83 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 04.06.2013 р.

Суддя В.В. Джарти