Постанова № 31664295, 31.05.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

31 травня 2013 р. Справа № 802/1733/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Тетяни Михайлівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мошняги Валентина Івановича

представників

позивача: Незгорова В.Ю.

відповідача: Герасименка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" (далі - ТОВ "Шик і Блиск") до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ) про скусування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000852206 від 01 квітня 2013 року (а.с.18), винесене на підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки № 943/2205/34455065 від 19 березня 2013 року (а.с.5-9), протиправне, винесене з порушенням вимог чинного законодавства та таке, що підлягає скасуванню. Позивач вказує на те, що вказані відповідачем в акті перевірки висновки не відповідають дійсності.

На його переконання, у нього наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про завищення податкового кредиту та завищення залишку від'ємного значення за вересень 2011 року та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані матеріали та документи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 09.06.2006 року.

Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що згідно з даними статистичної та бухгалтерської звітності ТОВ "Шик і Блиск" здійснювало такі види діяльності: оптова торгівля парфумерними та косметичними товарами (основний вид діяльності); інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; організація перевезення вантажів.

Керуючись ст.20, на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ від 14.03.2013 року №1003 проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Шик і Блиск" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з контрагентом ТОВ "Арт-Візаж" за вересень 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт № 943/2205/34455065 від 19 березня 2013 року.

Висновками вказаного акту зафіксовано наступні порушення: п.198.1, п.198.2, п.198.6, ст.198; п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями); перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період вересень 2011 року встановлено завищення податкового кредиту в сумі - 9890,3 грн. (вх.№9008884097 від 18.10.2011 року) та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі - 9890,3 грн. (вх.№9008884097 від 18.10.2011 року).

На підставі акту перевірки №943/2205/34455065 від 19 березня 2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2013 року №0000852206, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9890,00 грн.

Вважаючи протиправним винесене податкове повідомлення-рішення, позивач, з метою захисту своїх прав, звернувся до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податковим Кодексом України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно із ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із пп.14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

П.44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, крім іншого, у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріали справи свідчать, що позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2011 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які отримав під час проведення господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Арт-Візаж".

Обґрунтовуючи зазначені в акті перевірки висновки, податковий орган посилається на неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання ТОВ "Мон Шері" - ТОВ "Арт-Візаж" - ТОВ "Шик і Блиск".

При цьому, податковий орган послався на акт ДПІ у Солом'янському районі м.Києва від 24.07.2012 року №604/22-911/37313691 "Про неможливість проведення звірки ТОВ "Арт-Візаж" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Мон Шері" за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 року" (далі-акт "Арт-Візаж"), який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до даного акту основним постачальником ТОВ "Арт-Візаж" у вересні 2011 року є ТОВ "Мон Шері", яке на підставі договору поставки від 04.01.2011 року зобов'язується поставити товар, а ТОВ "Арт-Візаж" (Покупець) - прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість (косметичні засоби).

При цьому зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Мон Шері" за номером 100314752 видане 16.12.2010 року анульовано 12.09.2011 року, та, крім того, ТОВ "Мон Шері" не відображено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2011.

Також, в акті перевірки міститься посилання на Висновок спеціаліста від 09 лютого 2012 року №33 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, відповідно до якого проведено почеркознавче дослідження документів фінансово-господарської діяльності ТОВ "Мон-Шері", в тому числі договору укладеного між ТОВ "Арт-Візаж" та ТОВ "Мон Шері" від 04 січня 2011 року. За результатами дослідження встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 в наданих на дослідження документах ТОВ "Мон Шері", в тому числі договору постачання з ТОВ "Арт-Візаж", виконані не ОСОБА_3, а ймовірно іншими особами.

На підставі викладеного, висновком акту перевірки ТОВ "Арт-Візаж" від 24.07.2012 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.ст. 22, 185, п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника ТОВ "Мон Шері" та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям у вересні 2011 року. Зазначено, що задекларований податковий кредит ТОВ "Арт-Візаж", сформований за рахунок податкових накладних контрагента-постачальника ТОВ "Мон Шері" за вересень 2011 року, сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується; задекларовані податкові зобов'язання ТОВ "Арт-Візаж" за вересень 2011 року по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ "Мон Шері" сформовані неправомірно та перевіркою не підтверджуються. Але при цьому, в зазначеному акті, всупереч вимогам п.86.10 ст. 86 ПК України, не встановлено розмірів заниження чи завищення податкових зобов'язань ТОВ "Арт-Візаж".

Враховуючи зазначені обставини, відповідачем зроблено висновок про нереальність господарських операцій по ланцюгу ТОВ "Мон Шері" - ТОВ "Арт-Візаж" - ТОВ "Шик і Блиск".

Проте, суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Оцінюючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Арт-Візаж", суд виходить із того, що в межах дослідження питання формування податкового кредиту варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, а також встановлення факту-здійснення господарської операції здійснюється шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Арт-Візаж", встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.

11.11.2010 року між ТОВ "Арт-Візаж" (Постачальник) та ТОВ "Шик і Блиск" (Покупець) було укладено договір №61/10 (а.с.224-225) відповідно до умов якого ТОВ "Арт-Візаж" зобов'язується поставити, а ТОВ "Шик і Блиск" прийняти і оплатити товар на умовах у даному Договорі. Асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється по даному Договору, визначаються у накладних, які оформляються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Загальна сума Договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформляєтьсяприйом-передача товару, поставленого на підставі даного Договору. Поставка товару проводиться окремими партіями протягом строку дії Договору. Датою поставки партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній.

Відповідно до умов угоди про розірвання Договору поставки №61/10 від 11.11.2010 року вказаний Договір розірваний 25.07.2012 року.

На підтвердження виконання договору представником позивача надано реєстр отриманих накладних за вересень 2011 року (а.с.44), податкові накладні (а.с.45-125), видаткові накладні(а.с.127-216), товарно-транспортні накладні(а.с.221-223) та банківську виписку(а.с.40-43).

Транспортування товару проводилося за рахунок постачальника ТОВ "Арт-Візаж" зі складу за адресою: м.Київ, Склад НП №3 (вантажний центр), вул.Алма-Атинська, 14б ЛБ (Представником - перевізником) ТОВ "Нова Пошта" на склад ТОВ "Шик і Блиск" за адресою: м.Вінниця, вул.Фрунзе, 4, що підтверджується товарно-транспортними накладними №56998001757290 від 08.09.2011 року; №56998001768131 від 09.09.2011 року; №56998001821443 від 16.09.2011 року; №56998001792417 від 13.09.2011 року; №11001035586 від 23.09.2011 року (а.с.221-223).

Як вбачається з банківської виписки 27.09.2011 року позивач перерахував ТОВ "Арт-Візаж" 30 000,0 грн. в т.ч. ПДВ - 5 000,0 грн., як післяоплату за товар відповідно до договору №61/10 від 11.11.2010 року.

На час здійнення поставок товару на адресу позивача ТОВ "Арт-Візаж" було платником ПДВ. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Арт-Візаж" за номером 100307979 видане 02.11.2010 року анульовано 09.04.2012 року, та отримане нове свідоцтво за номером 200038752.

За результатами автоматизованого співставлення ТОВ "Шик і Блиск" не встановлено розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту та сумою податкових зобов'язань, задекларованих контрагентом-постачальном ТОВ "Арт-Візаж" за період 2011 року (а.с.8).

Крім того, придбана у ТОВ "Арт-Візаж" продукція є косметичними засобами та в подальшому реалізовувалася позивачем, що відповідає видам його господарської діяльності.

Перелічені документи, надані позивачем до суду, також надавалися до перевірки, про що йдеться в акті перевірки позивача. При цьому, будь-яких зауважень до оформлення таких документів в акті перевірки не значиться. Суд звертає увагу, що висновки щодо порушення платником податків чинного законодавства можуть базуватись лише на перевірці порядку ведення податкового обліку саме ним та формування його первинної документації. В судовому засіданні представником відповідача вказано, що жодних зауважень до первинної документації позивача у них немає.

Відповідачем зроблено висновок про безпідставне формування податкового кредиту за вересень 2011 року виключно на підставі акту перевірки ТОВ "Арт-Візаж".

Суд критично відноситься до таких висновків податкового органу враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на Висновок спеціаліста від 09 лютого 2012 року №33 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, відповідно до якого проведено почеркознавче дослідження документів фінансово-господарської діяльності ТОВ "Мон-Шері", в тому числі договору укладеного між ТОВ "Арт-Візаж" та ТОВ "Мон Шері" від 04 січня 2011 року. Зі змісту наведеного дослідження вбачається відсутність категоричного висновку. Експертом використано формулювання "ймовірно", що не дає жодних підстав заперечувати дійсність підпису на документі. Також слід зазначити, що предметом дослідження не були первинні документи з поставки ТОВ "Арт-Візаж" товару в адресу позивача (договір, видаткові накладні, податкові накладні, тощо). Відтак зазначеним висновком спеціаліста не може заперечувати реальність операцій з поставки ТОВ "Арт-Візаж" позивачу.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

При цьому, суд наголошує на тому, що обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товару позивачеві зі сторони його контрагента, зазначеного в акті перевірки, документально підтверджується, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Враховуючи зазначене, оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Арт-Візаж", суд приходить до висновку, що дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідають дійсному економічному змісту.

В даному випадку відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б відповідно до ПК України ставили під сумнів законність формування позивачем податкового кредиту за згаданими операціями.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, тобто такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Така позиція наведена у постанові від 11 грудня 2007 року по справі №21-1376/06 Верховного Суду України, відповідно до якої у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В подальшому така позиція підтримана Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що висновки акту перевірки щодо завищення TOB "Шик і Блиск" податкового кредиту за вересень 2011 року та завищення залишку від'ємного значення є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013 року №0000852206 підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0000852206 від 01 квітня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" судові витрати в розмірі 114,70 грн., шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна