Ухвала суду № 31664173, 13.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 0107/10342/2012

13.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Кукти М.В. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Чумаченко Н.Г.

за участю сторін:

представник позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_3, діє на підставі договору про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.04.2010 за № 4,

представник позивача, ОСОБА_4- ОСОБА_3, діє на підставі договору про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.04.2010 за № 4,

представник позивача, ОСОБА_6,- ОСОБА_7, діє на підставі договору про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.04.2010 за № 4,

представник позивача, ОСОБА_8,- ОСОБА_7, діє на підставі договору про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.04.2010 за № 4,

представник позивача, ОСОБА_9,- ОСОБА_7, діє на підставі договору про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.04.2010 за № 4,

представник позивача, ОСОБА_10- ОСОБА_7, діє на підставі договору про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.04.2010 за № 4,

представник відповідача, Сімферопольської міської ради АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Фірми "Рефлекс"- Іщенко Роман Анатолійович, довіреність № б/н від 06.01.13,

представник третьої особи, Фірми "Рефлекс"- Ілларіонова Ганна Іванівна, довіреність № б/н від 06.01.13,

розглянувши апеляційні скарги Сімферопольської міської ради АРК , Фірми "Рефлекс" на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Злотніков В.Я. ) від 23.01.13 у справі № 0107/10342/2012

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_4)

ОСОБА_4 (АДРЕСА_5)

ОСОБА_6 (АДРЕСА_3)

ОСОБА_8

(АДРЕСА_6)

ОСОБА_14 (АДРЕСА_1)

ОСОБА_10 (АДРЕСА_2)

до Сімферопольської міської ради АР Крим (вул. Толстого, 15,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

третя особа:

Фірма "Рефлекс" (вул. Павленко, 16/31,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95006)

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23.01.13 позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_10 до Сімферопольської міської ради АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення, - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано додаток № 1 до рішення Сімферопольської міської ради від 21.06.2001 року № 331 в частині включення до переліку об¦'єктів комунальної власності м. Сімферополя підвального приміщення по вул. Павленко, 16/31.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, відповідач та третя особа-Фірма "Рефлекс", посилаючись, зокрема, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23.01.13 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга Сімферопольської міської ради обґрунтована тим, що пояснення представника позивачів про приналежність спірного майна до допоміжного приміщення, в якому є інженерно-комунікаційні споруди - стояк опалення та стояки холодної води житлового будинку не можна вважати належними доказами в розумінні ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КАС України.

Фірма "Рефлекс" у своїй скарзі посилається на те, що вказані приміщення ще з дев'яностих років передавалися в оренду підприємцям не є приміщеннями побутового обслуговування мешканців будинку (допоміжними приміщеннями) в розумінні ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Крім того, зазначає, що між сторонами існує спір про право, оскільки предметом спору у вказаній справі є реалізація права на житло, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

У судовому засіданні представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивачів, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість апеляційних скарг просили відмовити у її їх задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників відповідача. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11 1991 року №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), зокрема, житлове господарство: житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Отже, згідно вказаної постанови Кабінету Міністрів України, нежитловий фонд Рад народних депутатів був переданий у міську комунальну власність.

Відповідно до п.5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачі є власниками квартир у багатоквартирному житловому будинку по, вул. Павленко, 16/31 у м. Сімферополі.

Рішенням Сімферопольської міської ради від 21.06.2001р. №331 «Про перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації» затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Сімферополя, що підлягають приватизації (додаток №1) (а.с.223-226).

У п.33 додатку до вказаного рішення включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації підвальне приміщення по вул. Павленко, 16/31; в графі найменування послуг - торгівля; в графі спосіб приватизації - викуп; в графі користувач - фірма «Рефлекс».

Статтями 1, 10 Закону України від 19 червня 1992 року "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до пункту 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затвердженими постановою КМ України № 572 від 08.10.1992 року, підвали відносяться до допоміжних приміщень будинку.

Згідно ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

З огляду на викладені норми законодавства, підвали житлових будинків відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають, тобто, на законодавчому рівні встановлено, що підвали будинків відносяться до допоміжних приміщень у зв'язку з чим не підлягають окремій приватизації.

Колегія суддів, також звертає увагу на те, що спірне питання врегульоване Рішенням Конституційного суду України № 1-2/2004 від 02.03.2004 року у справі про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків). Так, відповідно до п.1.1, 1.3 Рішення Конституційного суду допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем та третьою особою, в спірному підвальному приміщенні зайнятому фірмою «Рефлекс», знаходяться інженерно-комунікаційні споруди - стояк опалення та стояки холодної води житлового будинку, а отже, таке приміщення є допоміжним, оскільки використовується для обслуговування будинку, у ньому розташовується технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація будинку та комфортне побутове обслуговування мешканців будинку є неможливим. Так, у разі наявності течі води без представників фірми «Рефлекс» жильці позбавлені можливості доступу до даних стояків будинку. Крім того, із приміщення, яке займається фірмою «Рефлекс» є прохід до щитової кімнати будинку, яке також є допоміжним приміщенням цього житлового будинку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вищезазначене приміщення є підвальним допоміжним приміщенням вказаного житлового будинку. При цьому, оскільки в приміщенні знаходяться комунікації, призначені для обслуговування житлового будинку, тому воно є спільною власністю співвласників будинку.

За таких обставин, враховуючи, що спірне підвальне приміщення є допоміжним приміщенням житлового будинку, включення його до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації не мешканцями будинку, є неправомірним, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог законодавства при включенні підвального приміщення по вул. Павленко, 16/31 у м.Сімферополь до переліку об'єктів комунальної власності є правильним, оскільки зазначене приміщення є допоміжним, а тому не підлягає окремій приватизації.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Сімферопольської міської ради АРК та Фірми "Рефлекс",- залишити без задоволення.

Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Злотніков В.Я. ) від 23.01.13 у справі № 0107/10342/2012,-залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 травня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис М.В. Кукта

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль