Постанова № 31663720, 30.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р. Справа №805/598/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:30 год.

Постановлено у нарадчій кімнаті.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронас-Логістік» до Східної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700130000/2/00383 від 15.08.2012, визнання недійсним рішення про коригування митної вартості товарів № 700000002/000709/2 від 15.08.2012, стягнення коштів у розмірі 37 773,05 гривень

за участю представників сторін:

від позивача - Алексєєв О.І. - за довіреністю,

від відповідача - Чернишова О.О. - за довіреністю

18.01.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронас-Логістік» звернулось до суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання обґрунтованої відмови визнання заявленої ТОВ «Кронас-Логістік» у вантажній митній декларації від 23.02.2012 № 700130000/2012/014404 митної вартості товарів в сумі 43 787,12 гривень з урахуванням додаткових документів, поданих з листом від 06.11.2012 № 36, визнання вірною митної вартості товару, що визначена у вантажній митній декларації від 23.02.2012 № 700130000/2012/014404 в сумі 43 787,12 гривень, визнання нечинним рішення про коригування митної вартості товарів від 15.08.2012 № 700000002/2012/000709/2, стягнення з Державного бюджету України грошових коштів в сумі 44 081,05 гривень.

Під час судового розгляду справи позивач в порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України уточнював позовні вимоги, остаточно виклавши їх у заяві про уточнення позовних вимог від 17.05.2013, в якій просив визнати недійсною картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 25.08.2012 № 700130000/2/00383, визнати недійсним рішення Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 15.08.2012 № 700000002/2012/000709/2, стягнути з Державного бюджету України грошові кошти в сумі 37 773,05 гривень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2013 було замінено відповідача-2 - Головне управління Державної казначейської служби в Донецькій області належним відповідачем-2 - Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.05.2013, просив позов задовольнити та визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15.08.2012 № 700130000/2/00383, визнати недійсним рішення про коригування митної вартості товарів № 700000002/000709/2 від 15.08.2012, стягнути кошти з державного бюджету України у розмірі 37 773,05 гривень.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судової повістки та ухвали суду (том 1 а.с. 241). Заперечень проти позову, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності представника відповідача-2 суду не надав. За таких обставин, враховуючи приписи частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2 на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронас-Логістік» у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог мотивовані тим, що митний орган після опрацювання всіх документів, не мав права приймати рішення про коригування митної вартості товару та відмовляти у митному оформленні товару, а повинен був погодитись з митною вартістю, що була визначена позивачем в декларації митної вартості від 08.08.2012 № 700130000/2012/013361. Наявність розбіжностей та неточностей в документах, на думку позивача, не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки вони не стосуються числових значень складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари. У відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України такі розбіжності є лише підставою для витребування додаткових документів. Вважає, що прийняття відповідачем-1 рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації призвело до надмірної сплати позивачем до Державного бюджету України грошових коштів в сумі 37 773,05 гривень. Просив позов задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, в яких посилається на наявність недоліків та протиріч в документах, наданих позивачем для підтвердження митної вартості товарів. Оскільки відомості, заявлені позивачем під час декларування товару не підтверджені документально, а також враховуючи наявність у митного органу цінової інформації щодо митного оформлення ідентичного чи аналогічного товару, відповідач-1 здійснив коригування митної вартості до рівня 1,9460 Євро/кг із застосуванням резервного методу 2ґ.

Крім того у судовому засіданні представник відповідача-1 заперечувала проти прийняття судом заяви про уточнення позовних вимог від 17.05.2013 у зв'язку з тим, що позивач може змінювати підстави та предмет позову тільки до початку розгляду справи по суті.

Вважає, що дії Східної митниці по коригуванню митної вартості відповідають законодавству та засновані на вимогах нормативних документів з питань ведення митної справи. Просила відмовити у задоволенні позову.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача-1 на неможливість прийняття судом заяви позивача про уточнення позовних вимог від 17.05.2013, оскільки відповідно до частини першої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. У даному випадку позивачем було зменшено позовні вимоги, а не змінено підставу або предмет адміністративного позову, оскільки як первісні позовні вимоги, так і уточнені позовні вимоги стосуються правомірності визначення митним органом митної вартості товару. Отже, підстав для неприйняття судом заяви про уточнення позовних вимог не вбачається.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронас-Логістік» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 32645656, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки Головного управління статистики у Донецькій області (бланк серії АА № 543864) (том 1 а.с. 20). Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого протоколом загальних зборів учасників Товариства від 28.02.2007 № 9 (том 1 а.с. 51- 63, 65).

Відповідач-1 - Східна митниця Державної митної служби є юридичною особою публічного права, територіальним органом Державної митної служби України, тобто є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані Митним кодексом України.

Відповідач-2 - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві є юридичною особою публічного права, територіальним органом Державної казначейської служби України, який у спірних відносинах виконує повноваження, покладені на нього Бюджетним кодексом України та прийнятими у відповідності до нього нормативно-правовими актами.

04.01.2012 між позивачем (покупець) та компанією «Bolis Italia s.r.l.» (Італія) (продавець) укладений контракт № 02-01/2012, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбає: меблеву фурнітуру та аксесуари з пластика, меблеву фурнітуру та аксесуари з металу, іменовані надалі «Товар», у кількості та асортименті, вказаними у інвойсі. В межах цього договору передбачена безоплатна передача Продавцем Покупцю рекламних матеріалів та зразків товару (п.п. 1.1, 1.2). Ціна товару зазначається в Євро та відображається в інвойсі. Ціна товару визначається згідно «Інкотермс 2010» на умовах п. 6.2 цього Контракту. Загальна сума контракту становить 500 000,00 (п'ятсот тисяч) Євро. Покупець здійснює передплату замовленої партії товару згідно інвойса-проформи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Цей контракт набуває сили з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31 грудня 2015 року (п. 12.1) (том 1 а.с. 38 - 39).

Інвойсом від 12.07.2012 № 2238 визначено умови постачання, кількість, місце призначення товару, умови оплати, опис та артикул товару, спосіб оплати (том 1 а.с. 32).

Згідно з рішенням Органу з оцінки відповідності та сертифікації продукції і послуг в державній системі сертифікації УкрСЕПРО Товариства з обмеженою відповідальністю «Орган з сертифікації «ПромСтандарт» від 08.08.2012 № 177/7931 товар: монтажна планка (виготовлена з другосортного металу), виготовлена у вигляді партії в кількості 30000 м.п; код ТНЗЕД 8302 42 00 90; торгова марка Bolis Italia, країна виробника Італія; ввезений в України ТОВ «Кронас-Логістік», ЄДРПОУ 326645656, за документами контракту від 04.01.2012 № 0201/2012 з Bolis Italia s.r.l., інвойс від 12.07.2012 № 2238 - не належить до контрольних товарів (том 1 а.с. 40).

08.08.2012 з метою митного оформлення, позивачем до Східної митниці було подано вантажно-митну декларацію ВМД № 700130000/2012/0113361, якою задекларовано імпорт товару: 1. Металева монтажна планка-кріплення до шафоутримувача, який регулюється, розміром 37*1, 2мм, арт. DA2С000BG1Z1 - 30000 пм. З недорогоцінного металу другого ґатунку. Торгівельна марка «Bolis», виробник «Bolis Italia SRL». Країна виробництва - IT. 2.30 місць, пачки по 500 штук, зв'язані пластиковою стрічкою, маркування: кількість, т/м та артикул відповідного товару на загальну митну вартість 43 835,82 Євро (том 1 а.с. 7 - 8).

До ВМД від 08.08.2012 № 700130000/2012/0113361 декларантом додано виписку з бухгалтерської документації (оборотно-сальдові відомості по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»), повний каталог виробника 2011, прайс-лист з перекладом, звіт про оцінку товару від 14.08.2012 № 682/3, контракт від 03.05.2012 № 03/05/12 між «Kelet Trans» та «Boliat Italia SRL» на виконання експортного оформлення, переклад української мовою від 03.08.2012 CMR № 0006187 експортної декларації від 03.08.2012 № 12HU72413022F09940, лист-пояснення до калькуляції від виробника монтажної планки, лист про помилку в калькуляції від 12.07.2012 № 2238 та інші документи (графа 44 ВМД) (том 1 а.с. 8).

Також, 08.08.2012 позивачем до Східної митниці була подана Декларація митної вартості № 700130000/2012/013361, якою було заявлено митну вартість товару в сумі 63 590, 63 гривні. На зворотному боці митний орган зробив відмітку про необхідність подання позивачем протягом 10 календарних днів додаткових документів, відповідно до вимог статті 53 Митного Кодексу України, а саме виписки з бухгалтерською документацією (оборотно-сальдові відомості по рахунку 632, заявку на купівлю в іноземній валюті); повний каталог 2011, витяг з якого надано декларантом до митного оформлення, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення (Італія). Також декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (як приклад документи, які пояснюють виявлені розбіжності). Відповідно до вимог статті 254 Митного кодексу України необхідно надати переклад українською мовою CMR від 03.08.2012 № 006187 та експортної декларації Угорщини від 03.08.2012 № 12HU 72413022F09940 (том 1 а.с. 109 - 113).

Митна вартість по вказаній ВМД була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим статтею 57 Митного кодексу України.

15.08.2012 Східною митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 70000000/2012/000709/2, яким визначено митну вартість за другорядним методом (2ґ) у розмірі 1,9460 Євро за одиницю товару, на загальну суму 18 272, 94 Євро, що в перерахунку на курс НБУ складає 63590, 63 гривні (том 1 а.с. 9).

В обґрунтування рішення про коригування митної вартості товару зазначено, що опрацюванням документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що заявлено неповні відомості про мину вартість товару. Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у зв'язку з тим, що подані декларантом відомості не підтверджені документально, з урахуванням положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Джерело інформації, яким скористався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: митна декларація № 100200000/2/576482 від 03.07.2012. Рівень митної вартості товару згідно джерела інформації складає 2,42$/кг. За умови надання, згідно частини 3 статті 53 МКУ документів, у тому числі тих, які спростовують розбіжності, зазначені на звороті декларації митної вартості від 15.08.2012 № 700130000/2012/0113361, та будуть базуватись, згідно статті 52 МКУ на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню: каталогів, прейскурантів (прас-листів) виробника товару, висновків про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями - митну вартість може бути визнано. Митним органом, відповідно до частини 5 статті 55 МКУ проведено процедуру письмової консультації з декларантом ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4 з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу. За результатами проведеної консультації обраний метод визначення митної вартості другорядний на підставі статті 64 МКУ - 2ґ (резервний). У митного органу та декларанта відсутні інформація про вартість оформлення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, згідно зі статтями 59, 60, 61 МКУ. У митного органу та декларанта відсутня інформація необхідна для застосування 2в методу згідно зі статтею 62 МКУ. У Митного органу та декларанта відсутня інформація необхідна для застосування 2г методу, згідно зі статтею 63 МКУ (том 1 а.с. 10).

Цього ж дня Східною митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700130000/2/00383 (том 1а.с. 24 - 26).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронас-логістік», не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів, відповідно до частини 7 статті 55 МКУ, на підставі листа-дозволу Східної митниці від 22.08.2012 № 11-37/11580 про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання (том 1 а.с. 11), оформило вантажну митну декларацію в режимі «IM-40» від 23.08.2012 № 700130000/2012/014404 (том 1 а.с. 12 -13).

Платіжними дорученнями від 30.07.2012 № 1901 на суму 73 000,00 гривень, від 08.08.2012 № 94 на суму 1500,00 гривень, від 20.08.2012 № 99 на суму 37200,00 гривень ТОВ «Кронас-Логістік» сплатило всі необхідні митні платежі (том 1 а.с. 14 - 16).

Після сплати митних платежів, товар за ВМД від 23.08.2012 № 700130000/2012/014404 було випущено у вільний обіг.

07.11.2012 позивачем було подано заяву до Східної митниці від 06.11.2012 № 36 про надання необхідних відомостей та документів для підтвердження заявленої митної вартості, я якій позивач наголошував на тому, що підприємством було подано всі необхідні документи та/або пояснення, які витребувані митним органом (том 1 а.с. 17 - 19).

У судове засідання відповідачем-1 надано копію відповіді Східної митниці від 08.11.2012 № 11-19/15258 на заяву позивача від 06.11.2012 № 36, за змістом якої у відповідача-1 відсутні підстави для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів від 15.08.2012 № 70000000/2012/000709/2 (том 1 а.с. 106 - 108).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (стаття 52 Митного кодексу України).

Згідно з статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 55 Митного кодексу України надано право митному органу коригувати митну вартість товарів.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз приведених вище норм законодавства свідчить, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару та наявність підстав повернення надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України.

Відповідно до приписів статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно статті 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Як вбачається з матеріалів справи документами, що підтверджували митну вартість задекларованих товарів та були надані позивачем, є: виписка з бухгалтерської документації (оборотно-сальдові відомості по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»), повний каталог виробника 2011, прайс-лист з перекладом, звіт про оцінку товару від 14.08.2012 № 682/3, контракт від 03.05.2012 № 03/05/12 між «Kelet Trans» та «Boliat Italia SRL» на виконання експортного оформлення, переклад української мовою від 03.08.2012 CMR № 0006187 експортної декларації від 03.08.2012 № 12HU72413022F09940, лист-пояснення до калькуляції від виробника монтажної планки, лист про помилку в калькуляції від 12.07.2012 № 2238 та ін. Ці документи зазначені позивачем як додатки до ВМД у графі 44 та наявні у матеріалах справи.

Заявлена митна вартість товару за ціною 0,681Євро/кг пояснюється позивачем як договірна ціна згідно контракту від 04.01.2012 № 02-01/2012 між позивачем та компанією «Bolis Italia s.r.l.».

Як встановлено судом, заявлена позивачем митна вартість не відповідала митній вартості, заявленій раніше, що подавалась до Східної митниці для митного оформлення, зокрема митна декларація № 100200000/2/576482 від 03.07.2012, згідно якого митна вартість товару складала 2,42$/кг.

Отже, наведені обставини зумовили потребу у витребуванні додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів згідно з вимогами пункту 3 статті 53 Митного кодексу України.

Відповідач-1, скориставшись своїм правом на витребування додаткових документів, здійснив у ДМВ відмітку про необхідність подання: виписки з бухгалтерською документацією (оборотно-сальдові відомості по рахунку 632, заявку на купівлю в іноземній валюті); повний каталог 2011, витяг з якого надано декларантом до митного оформлення, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення (Італія): переклад українською мовою CMR від 03.08.2012 № 006187 та експортної декларації Угорщини від 03.08.2012 № 12HU 72413022F09940.

Проте, на переконання суду, митний орган на підставі опрацювання документів, наданих позивачем до митного оформлення, здійснив необґрунтований висновок про неповноту та недостовірність відомостей про митну вартість товарів, оскільки відповідно до статті VII п.2 «а» Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

В статті VII п.2 «b» цієї угоди вказано, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів, митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки наявність розбіжностей та неточностей не є підставою для незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а у відповідності до частини 3 статті 53 Митного Кодексу України є лише підставою для витребування додаткових документів.

Після отримання додаткових документів відповідачем-1 в останніх виявлені розбіжності, але вимоги щодо надання додаткових документів до позивача не заявлялись.

Виявлені розбіжності не стосуються числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Таким чином прийняття рішення про коригування митної вартості товару з мотивів неповноти та недостовірності відомостей про митну вартість товарів в рамках положень пункту 2 частини 6 статті 54 МК України є безпідставним, адже наявність розбіжностей жодним чином не стосується неповноти та недостовірності відомостей про митну вартість товарів.

Натомість, позивачем у повному обсязі були виконані вимоги частини 5 статті 52 МК України щодо подання декларації митної вартості та частини 10 статті 58 цього кодексу щодо включення до визначеної митної вартості її складових, які не включалися до ціни, що була фактично сплачена Позивачем, що відображено в декларації митної вартості від 08.02.2012 № 700130000/2012/0113361.

Митним органом не доведено дотримання всіх умов, правил та вимог для застосування методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Встановлюючи ціну на ідентичні (подібні) товари, митниця виходила з митної вартості товару, за попередньою декларацією на імпорт. Однак при цьому, в порушення вимог статті 57 МК України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Таким чином, суд не вбачає наявності підстав для відмови у митному оформленні товару.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів перед судом правомірність своїх рішень, тобто не виконав обов'язок, покладений на нього частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин відповідачем-1 безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД, та неправомірно прийнято рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним 2ґ (резервним) методом та надана картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з огляду на що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про повернення надмірно сплачених митних платежів суд зазначає наступне.

29.04.2013 позивач звернувся до Східної митниці із заявою від 26.04.2013 № 113/юр, в якій просив підготувати та надати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення надмірно сплачених коштів в розмірі 37773,05 гривень (том 2 а.с. 4 - 5).

Листом від 08.05.2013 № 11/2-19/5404 Східна митниця надала відповідь позивачу на його заяву, зі змісту якої вбачається, що в рамках положень статті 55 Митного кодексу України заявник повідомляється про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товару від 15.05.2012. Також митницею роз'яснено право позивача на оскарження рішення до митного органу вищого рівня або до суду (том 2 а.с. 6).

Судом встановлено, що різниця між сумами митних платежів, сплачених позивачем за оформленою митною декларацією та сумою митних платежів, заявлених за митною декларацією, в митному оформленні якої було відмовлено, складає 37 773,05 гривень. Дана сума не є спірною між сторонами.

Наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44 затверджено Порядок розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938).

Пунктом 3 цього Порядку встановлено порядок здійснення розрахунків з бюджетами за митними та іншими платежами та порядок повернення платникам помилково та/або надміру сплачених митних та інших платежів.

Згідно з підпунктом 3.4. Порядку, повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364.

ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів на: банківські рахунки платників, відкриті в банках; банківські рахунки 2603, відкриті митним органам у відповідних відокремлених підрозділах уповноваженого банку за місцезнаходженням митного органу для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, абзацом 1 пункту 19 якого передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Отже, наведеними вище положеннями нормативних актів передбачено здійснення повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів відповідним органом Державної казначейської служби України, яким у спірних відносинах є ГУДКСУ в м. Києві.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність прийнятого Східною митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу належить повернути з Державного бюджету України переплату митних платежів у розмірі 37 773,05 гривень.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 475 (чотириста сімдесят п'ять) гривень 22 копійки (том 1 а.с. 2, 3).

Керуючись статтями 2 - 15, 17 - 18, 33 - 35, 41 - 42, 47- 51, 56 - 59, 69 - 71, 79, 86, 87, 94, 99, 104 - 107, 110 - 111, 121, 122 - 143, 151 - 154, 158, 162, 163, 167, 185 - 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронас-Логістік» до Східної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700130000/2/00383 від 15.08.2012, визнання недійсним рішення про коригування митної вартості товарів № 700000002/000709/2 від 15.08.2012, стягнення коштів у розмірі 37 773,05 гривень - задовольнити.

Визнати недійсною картку відмови Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700130000/2/00383 від 15.08.2012

Визнати недійсним рішення Східної митниці про коригування митної вартості товарів № 700000002/000709/2 від 15.08.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронас-Логістік» надмірно сплачені кошти при митному оформленні товару у розмірі 37 773 (тридцять сім тисяч сімсот сімдесят три) гривні 05 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронас-Логістік» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 475 (чотириста сімдесят п'ять) гривень 22 копійки.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 30 травня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 5 червня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.