Рішення № 31663644, 04.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р.Справа № 922/2005/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Захарченко О.В.

розглянувши справу

за позовом Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж", м. Харків до ПАТ "Спецбудмонтаж", м. Харків про стягнення 143181,42грн. за участю представників сторін:

позивача - Люта В.А., дов. № б/н від 28.12.2012р.

відповідача - Тітов В.О., дов. № б/н від 02.01.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 143181,42грн. Свої вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором новації від 02.04.2013р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

31.05.2013р., до початку розгляду справи по суті, за вх. № 19796 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 143260181,42грн. заборгованості мотивуючи свої вимоги тим, що у тексті позовної заяви ним було допущено описку щодо ціни позову, оскільки за договором про новацію від 02.04.2013 року припинено зобов'язання відповідача перед позивачем за договором від 12.07.2011р. про розірвання угоди про переведення боргу від 01.10.2010р., за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б 2012/01/23-2 від 23.01.2012р., за договором про покладання виконання обов'язків на іншу особу від 21.12.2012р. та зобов'язання відповідача - емітента векселів, зазначених у Додатку № 1 до договору про новацію на загальну суму 143260181,42грн. шляхом заміни на позикове зобов'язання відповідача сплатити позивачу суму позики в розмірі 143260181,42грн. згідно Графіку платежів (додаток №2), проте відповідачем не було здійснено перший платіж у встановлені строки, що стало підставою для заявлення Позивачем вимоги про сплату всієї суми позики. Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір.

У відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки подана позивачем заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача у відзиві на позов, поданому до суду 31.05.2013р. (вх. № 19794) та судовому засіданні пред'явлені до нього позовні вимоги визнає в повному обсязі, невиконання взятих на себе зобов'язань за договором новації пояснює збитковістю діяльності його підприємства. За цих підстав відповідач просить суд надати йому відстрочку виконання рішення на п*ять років до 04.06.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти надання відповідачу відстрочки виконання рішення.

В судовому засіданні судом було оглянуто оригінали документів, якими позивач обгрунтовує заявлені вимоги, а саме: оригінали договору про новацію від 02.04.2013 року, договору від 12.07.2011р. про розірвання угоди про переведення боргу від 01.10.2010р., договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 2012/01/23-2 від 23.01.2012р. та акту прийому-передачі цінних паперів, договору про покладання виконання обов'язків на іншу особу від 21.12.2012р., оригінали простих векселів №№80351005258715, АА 0564360, АА 0564361, АА 0564362, АА 0564363, АА 0564364, АА 0564365, АА 0564366, АА 0564367, АА 0564368, АА 0564369, АА 0564370, АА 0564371, АА 0564372, АА 0564373, АА 0564374, АА 0564375, АА 0564376, АА 0564377, АА 0564378,АА 0564379, АА 0564380, АА 0564381, АА 0564382, АА 0564383, АА 1109156, АА 1109157, АА 1109158, АА 1109160, АА 1109161,АА 1109162, АА 1109163,АА 1109164, АА 1109165, АА 1109167, АА 1109168, АА 1109170, АА 1109171, АА 1109172, АА 1109173, АА 1109174, АА 1109175, АА 1109176, АА 1109177, АА 1109180, АА 1109181, АА 1109183, оригінали листів від 22.02.2013р. вих.№37, від 25.02.2013р. вих.№16, від 05.03.2013р. вих.№58, від 11.03.2013р. вих.№17, від 15.03.2013р. вих.№67, від 20.03.2013р. вих.№69, а від 29.04.2013 року вих.№122 та доказів його відправлення та вручення відповідачу (квитанція, опис, повідомлення), акту пред'явлення векселів до сплати від 02.04.2013р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж» (надалі - позивач) та Приватним акціонерним товариством «Спецбудмонтаж» (надалі - відповідач) був укладений договір від 12.07.2011р. про розірвання угоди про переведення боргу від 01.10.2010р. Згідно п.3 цього договору Новий Боржник (відповідач) зобов'язаний в термін до 31.12.2014р. повернути на розрахунковий рахунок Боржника (позивача) суму грошових коштів у розмірі 17 000 000,00 грн. (сімнадцять мільйонів гривень 00 копійок) в тому числі ПДВ 20% - 2833333,33грн., яка була погашена Новому Боржнику (відповідачу) за угодою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 20.01.2011р. Боржником(позивачем).

Також між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б 2012/01/23-2 від 23.01.2012р. Згідно акту прийому-передачі цінних паперів від 24.01.2012 року на виконання цього договору Продавець (позивач) передав у власність Покупця (відповідача) цінні папери, а Покупець (відповідач) прийняв у свою власність цінні папери на загальну договірну вартість 5 500 000,00 грн. Згідно п.2.1. цього Договору Покупець (відповідач) перераховує на рахунок Продавця (позивача) загальну суму Договору у строк до 30.01.2012 року включно.

Також між позивачем та відповідачем було укладено договір про покладання виконання обов'язків на іншу особу від 21.12.2012р. Згідно п.1 цього договору Сторона 1 (відповідач) покладає на Сторону 2 (позивача) виконання обов'язків визначених у п.34.5. Договору про надання банківських послуг №CR 10-220/700-2 від 27.12.2010р. укладеним між Банком та Стороною 1 (відповідачем), зі змінами до цього пункту внесених Договором про зміну №11 від 21.12.2012 року, а саме перерахування Банку грошових коштів в національній валюті України відповідно до графіку у загальній сумі 10198380,00грн. Згідно п.2. цього договору з моменту виконання Стороною 2 (позивач) обов'язків визначених в п.1 цього договору, Сторона 1 (відповідач) стає боржником по відношенню до Сторони 2 (позивач) по оплаті загальної суми грошових коштів, що будуть сплачені Стороною 2 (позивачем) у виконання усіх обов'язків визначених у п.1 цього Договору. Сторона 1 (відповідач) зобов'язується оплатити свою заборгованість перед Стороною 2 (позивачем) шляхом перерахування грошових коштів в термін до 01.05.2013р. (п.3).

За результатами огляду простих векселів №№80351005258715, АА 0564360, АА 0564361, АА 0564362, АА 0564363, АА 0564364, АА 0564365, АА 0564366, АА 0564367, АА 0564368, АА 0564369, АА 0564370, АА 0564371, АА 0564372, АА 0564373, АА 0564374, АА 0564375, АА 0564376, АА 0564377, АА 0564378, АА 0564379, АА 0564380, АА 0564381, АА 0564382, АА 0564383, АА 1109156, АА 1109157, АА 1109158, АА 1109160, АА 1109161,АА 1109162, АА 1109163,АА 1109164, АА 1109165, АА 1109167, АА 1109168, АА 1109170, АА 1109171, АА 1109172, АА 1109173, АА 1109174, АА 1109175, АА 1109176, АА 1109177, АА 1109180, АА 1109181, АА 1109183 встановлено, що їх векселедавцем є Приватне акціонерне товариство «Спецбудмонтаж», векселі складено на спеціальних бланках, підписані від імені відповідача власноручно керівником та головним бухгалтером, підписи скріплені печаткою.

Згідно зі статтями 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим.

Позивач є особою, яка вказана у векселях як особа, якій повинен бути здійснений платіж, а також є останнім набувачем прав за векселем по безперервному ряду індосаментів. Відповідач не спростував наявність і дійсність прав позивача за вказаними простими векселями, тому вони вважаються наявними та дійсними. Строки платежу за вказаними простими векселями відповідають тим, що зазначені в графі «дата погашення цінного паперу» Додатку №1 до договору про новацію від 02.04.2013року.

Листом від 22.02.2013 року позивач повідомив відповідача про намір пред'явити до оплати прості векселі загальною номінальною вартістю 22932431,51грн. Відповідач надав відповідь на цей лист від 25.02.2013року, у якому зазначив про свою низьку платоспроможність та про необхідність збільшення строків погашення векселів до 30.12.2014року. Позивач зазначив, що після цього між сторонами було проведено переговори, що зафіксовано в листах від 22.02.2013р. вих.№37, від 25.02.2013р. вих.№16, від 05.03.2013р. вих.№58, від 11.03.2013р. вих.№17, від 15.03.2013р. вих.№67, від 20.03.2013р. вих.№69, метою яких було досягнення таких умов виконання відповідачем наявних зобов'язань перед позивачем, які він би мав змогу реально виконати, результатом переговорів є укладення Договору про новацію від 02.04.2013 року (надалі - Договір про новацію).

У розділі 1 Договору про новацію наведені визначення, що застосовуються в договорі, та визначено, що «Договір 1» - укладений між Сторонами Договір від 12.07.2011р. про розірвання угоди про переведення боргу від 01.10.2010р., за яким Боржник (відповідач) зобов'язаний сплатити Кредитору (позивачу) грошові кошти в сумі 17 000 000,00 грн. (Сімнадцять мільйонів гривень 00 копійок) в термін до 31.12.2014р.; «Договір 2» - укладений між Сторонами Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б 2012/01/23-2 від 23.01.2012р., за яким Боржник (відповідач) зобов'язаний сплатити Кредитору (позивачу) грошові кошти в розмірі 5 500 000,00 грн. (П'ять мільйонів п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) в термін до 30.01.2012р.; «Договір 3» - укладений між Сторонами Договір про покладання виконання обов'язків на іншу особу від 21.12.2012р., за яким Боржник (відповідач) зобов'язаний сплатити Кредитору (позивачу) грошові кошти в розмірі 10198380,00 грн. (Десять мільйонів сто дев'яносто вісім тисяч триста вісімдесят гривень 00 копійок) в термін до 01.05.2013р.;«Вексельне зобов'язання» - зобов'язання Боржника (відповідача), як емітента векселів, зазначених у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору, сплатити Кредитору (позивачу), як законному векселедержателю, їх номінальну вартість у розмірі 110 561 801,50 грн. (Сто десять мільйонів п'ятсот шістдесят одна тисяча вісімсот одна гривня 50 копійок).

У п.2.1. Договору про новацію зазначено, що сторони констатують, що загальна сума зобов'язань Боржника (відповідача) перед Кредитором (позивачем) на момент укладення даного Договору за Договором 1, Договором 2, Договором 3 та Вексельному зобов'язанню в сумі становить 143 260 181,42 (сто сорок три мільйони двісті шістдесят тисяч сто вісімдесят одна гривня 42 коп. ) грн.

Відповідно до ст. 1053 Цивільного кодексу України зобов'язання Боржника(відповідача) по сплаті Кредитору грошової суми, вказаної в п. 2.1. цього Договору, Сторони замінюють позиковим зобов'язанням між тими ж особами на умовах встановлених цим договором (п.2.3. Договору про новацію).

Відповідно до ст. 604 Цивільного Кодексу України, Кредитор (позивач) і Боржник (відповідач) домовилися про припинення новацією зобов'язань, що виникли з Договору 1, Договору 2, Договору 3 та Вексельного зобов'язання заміною новим позиковим зобов'язанням між ними (п.2.4. Договору про новацію).

Відповідно до п. 3.1. Договору про новацію, Боржник (відповідач) зобов'язується повернути Кредитору (позивачу) суму в розмірі 143 260 181,42 (сто сорок три мільйони двісті шістдесят тисяч сто вісімдесят одна гривня 42 коп.) грн. у строки та в порядку встановлені Графіком оплат за договором новації, що додається до цього договору (Додаток № 2) і є його невід'ємною частиною.

Платежі за графіком здійснюються Боржником (відповідачем) щомісячно, кожен черговий платіж здійснюється до 25 числа (включно) поточного місяця (п. 3.1.1. Договору про новацію).

Однак, незважаючи на зобов'язання, встановлені договором про новацію, відповідачем не було здійснено платіж у сумі 500000,00грн. у строк до 25.04.2013 року згідно графіку оплат (додаток №2 ).

Відповідно до п. 5.3. Договору про новацію у випадку прострочки повернення відповідачем частини позики, прострочки оплати будь-якого платежу згідно Графіка оплат за договором новації (Додаток № 2), позивач має право вимагати дострокового повернення всієї суми позики, а Відповідач зобов'язується сплатити таку суму позивачу протягом 7-ми днів з моменту отримання вимоги позивача.

У зв'язку з наявною заборгованістю, позивачем на адресу відповідача було направлено листа №122 від 29.04.2013 року з вимогою про сплату всієї суми позики у розмірі 143260181,42грн. за Договором про новацію протягом семи днів з дати отримання даного листа. Суду надані докази отримання даного листа позивачем 08.05.2013 року, факт отримання даного листа відповідач не заперечує.

Позивач у позові зазначив, що відповідач повернення суми позики у розмірі 143260181,42грн. згідно умов договору про новацію на вимогу позивача не здійснив, заборгованість відповідача перед позивачем складає 143260181,42грн., тому позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 143260181,42грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 604 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

За змістом ст.1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням; заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (ст.1047 цього кодексу).

Той факт, що до 02.04.2013 року оплата за договором від 12.07.2011р. про розірвання угоди про переведення боргу від 01.10.2010р., за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б 2012/01/23-2 від 23.01.2012р., за договором про покладання виконання обов'язків на іншу особу від 21.12.2012р., зобов'язанням відповідача - емітента векселів, зазначених у Додатку № 1 до договору про новацію не здійснена, та аналіз названих у розділі 1,2 Договору про новацію зобов'язань та домовленостей сторін в аспекті ст.ст.604,1053 ЦК України безумовно свідчать про те, що за взаємною згодою сторін існування первісного зобов'язання відповідача за договором від 12.07.2011р. про розірвання угоди про переведення боргу від 01.10.2010р., за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б 2012/01/23-2 від 23.01.2012р., за договором про покладання виконання обов'язків на іншу особу від 21.12.2012р., зобов'язання відповідача - емітента векселів, зазначених у Додатку № 1 до договору про новацію у загальній сумі 143260181,42грн. припинилось внаслідок його заміни новим зобов'язанням за договором позики 143260181,42грн., тобто відбулась новація.

Таким чином, на теперішній час відносини між сторонами підпадають під правове регулювання параграфом 1 глави 71 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У порушення приписів діючого законодавства та умов договору про новацію відповідачем не було здійснено на користь позивача платіж у сумі 500000,00грн. у строк до 25.04.2013 року, як це було встановлено умовами договору та графіком оплат (Додаток №2). На вимогу позивача заявлену згідно умов п.5.3. Договору про новацію відповідачем не повернено 143260181,42грн. позики, не дивлячись на те, що за правилами ч.2 ст.1050 ЦК України перерахування позики мало бути здійснено на вимогу позивача достроково протягом семи днів з моменту отримання листа від 29.04.2013 року №122, тобто до 15.05.2013 р.

З урахуванням наведеного та визнання представником відповідача боргу, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про новацію від 02.04.2013 року у сумі 143260181,42грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання стосовно надання відповідачу відстрочки виконання рішення господарського суду, суд виходить з наступного.

Оскільки підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, господарський суд приймає до уваги такі обставини: по-перше, суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави; по-друге, відповідач повинен довести поважність причини відстрочки виконання рішення і можливість виконати рішення в зазначений строк.

Господарський суд вправі надати відстрочку виконання рішення лише у тому випадку, коли є достатньо доказів того, що у відповідача з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк.

Викладені відповідачем обставини та матеріали справи не дозволяють стверджувати про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення суду. Так, даний спір виник з вини відповідача, беззаперечних доказів на підтвердження свого важкого фінансового стану, який би вказував на неможливість виконання рішення суду, відповідач не надав. Також відповідачем не надано відповідних доказів в обґрунтування клопотання щодо надання відстрочки, які б підтвердили реальне виконання рішення суду через п'ять років, тобто до 04.06.2018року.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги заперечення з боку позивача, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 68820,00грн. покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 610, 612, 629, 1050 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 31.05.2013р.

В задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення відмовити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Спецбудмонтаж» (61020, м. Харків, пров. Метизний, 14-А, код ЄДРПОУ 30289207; в тому числі п/р 26002010103400 в ПАТ "УКРСИББАНК" м.Харкова, МФО 351005) на користь Споживчого товариства «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж» (61093, м. Харків, вул. Соціалістична, 8-А, код ЄДРПОУ 31233747; в тому числі п/р 26006200000399 в ПАТ "ВіЕйБі Банк" у м.Києві, МФО 380537) 143260181,42грн. заборгованості та 68820,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 05.06.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.