Рішення № 31663546, 28.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.2013р. Справа № 905/1897/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в особі ДТЕК Криворізька ТЕС, м.Зеленодольськ, Дніпропетровська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор», м.Донецьк,

про: стягнення 425376грн. 96коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Мордюк В.С. (довіреність від 27.12.2012р.)

від відповідача: Койкова О.В. (довіреність №1/5-324 від 01.04.2013р.)

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в особі ДТЕК Криворізька ТЕС, м.Зеленодольськ, Дніпропетровська область (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор», м.Донецьк (далі - відповідач) про стягнення суми неустойки у розмірі 425376грн. 96коп.

За змістом позову заявлена сума неустойки складається з суми пені в розмірі 341922грн.96коп. та штрафу в розмірі 83454грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача взятого на себе за договором № К82 від 15.06.2012р. зобов'язання відносно своєчасного постачання узгодженого сторонами товару, що стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору № К82 від 15.06.2012р. у виді пені та штрафу.

02.04.2013р. відповідач надав відзив на позовну заяву, яким заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що з боку відповідача договір про закупівлю товарів за державні кошти № К82 від 15.06.2012р. був підписаний лише 16.07.2012р., через що вважає здійснений позивачем розрахунок неустойки виходячи з дати відправлення спірної заявки на поставку товару 27.06.2012р. безпідставним. Крім того товариство вважає, що затримання поставки товару з 01.10.2012р. відбулося з часткової вини позивача за відсутності необхідних даних по лопаткам колеса димососа та зварним швам. Відповідач частково визнає суму неустойки за період з 16.08.2012р. по 01.10.2012р. у розмірі 54841грн.20коп. Згідно з позицією відповідача, передбачений п. 7.2 договору розмір пені є завищений порівняно зі ст. 231 Господарського кодексу України, відносно стягнення штрафу у розмірі 7% посилається на норми ст. 61 Конституції України, за якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

29.04.2013р. позивач надав через канцелярію суду письмову позицію на відзив відповідача, зокрема вказує на те, що договір № К82 про закупівлю товарів за державні кошти відповідно до вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» був підписаний з боку позивача 15.06.2012р., тобто протягом 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідача на конкурсних торгах. Позивач також підтвердив, що поставка товару за спірною заявкою у кількості однієї одиниці товару дійсно відбулася 01.10.2012р., але позивачем була встановлена невідповідність колеса та приварки лопаток кресленню №186697, профіль лопатки та її товщина не відповідають кресленню №186686, про що складений акт від 01.10.2012 року та двосторонній акт від 03.10.2012р. Позивач також доводить до відома суду, що 11.10.2012р. відповідач знов здійснив поставку товару у кількості однієї одиниці, який актом №461 від 11.10.2012р. знов був забракований позивачем. З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. (а.с. 98)

30.04.2013р. відповідач звернувся до суду з клопотанням №1/4-416 від 29.04.2013р., яким у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор» просив суд зменшити розмір заявленої неустойки до розміру 54841грн. 20коп. (а.с. 129).

13.05.2013р. відповідач надав для приєднання до матеріалів справи баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор» за перший квартал 2013р.

14.05.2013р. представники сторін надали клопотання від 14.05.2013р. про продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів, означене клопотання задоволено ухвалою суду від 14.05.2013р.

20.05.2013р. представник позивача надав письмові пояснення №10/1138 від 17.05.2013р., у яких висловив позицію стосовно того, що відповідач мав креслення лопатки до колеса №186686, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

22.05.2013р. та 28.05.2013р. представник відповідача надав письмові пояснення по справі та документи у підтвердження своєї позиції зі спору.

Справа слуханням відкладалась, востаннє на 28.05.2013р.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2013р. підтримав позовні вимоги, усно підтвердив, що інших договорів з поставки спірного виду продукції між сторонами не укладалось.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.05.2013р. підтримав позицію, викладену письмово, просив суд зменшити розмір неустойки до розміру 54841грн. 20коп..

Під час судового засідання 28.05.2013р. сторони повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування позиції зі спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

За результатами конкурсних торгів, між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Дніпроенерго» (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор» (постачальником) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № К82 (далі-договір), згідно з яким постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцю товари, зазначені в специфікації, а покупець прийняти та оплатити такі товари (28.30.2) парогенератори не змонтовані (запасні частини до котельного обладнання) (далі-товар, товари) 2012 року виготовлення, в кількості, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією.

За специфікацією поставки підлягав наступний товар - колесо димососа ДО-31,5 кр. 186697, виробник «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор», кількість 5 штук, ціна за одиницю без ПДВ - 198700грн., загальна вартість 1' 192' 200грн. 00коп.

Відповідно до п. 5.1 договору сторони визначили строк (термін) поставки (передачі) товару, а саме впродовж 30 календарних днів після відправлення письмової заявки покупцем.

У п. 5.6 договору сторони передбачили, що право власності на товар виникає у покупця в момент підписання видаткових накладних. Постачальник надає покупцю одночасно з товаром, що поставляється, видаткову накладну на товар, що поставляється, податкову накладну, сертифікат якості, товарно-транспортну накладну за формою №1-ТН.

За змістом п. 11.1 договору договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2012р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.

Посилаючись на договір позивач направив відповідачу засобами факсимільного зв'язку заявку Ф № 01/4182/04 від 27.06.2012р. на поставку колеса димососа ДО-31,5 кр. 186697, кількістю 5 шт, загальною вартістю 1192200грн. 00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач виконав вказану заявку із порушенням передбачених договором строків поставки, а саме здійснив поставку товару за видатковими накладними № ДВ-2762 від 10.12.2012р. у кількості 2 одиниць на суму 476880грн.00коп. та № ДВ-2887 від 24.12.2012р. у кількості 3 одиниць на суму 715320грн. 00коп.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти, а саме порушення постачальником строків поставки товару, обумовлених п. 5.1 цього договору, недопоставку, постачальник сплачує покупцю пеню за кожен прострочений день поставки у розмірі 0,2% від суми товару, що не поставлений в установлений строк, недопоставлений. За порушення строків поставки понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

За таких обставин позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 341922грн. 96коп. та штраф в розмірі 83454грн.00коп.

13 вересня 2012р. позивач направив до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор», м.Донецьк претензію №01/2974 від 13.09.2012р. з вимогою сплатити неустойку за прострочення постачання продукції відповідно до укладеного між сторонами договору, яка залишена без задоволення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором відносно своєчасної поставки продукції, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача суми неустойки у розмірі 425376грн. 96коп., яка складається з суми пені в розмірі 341922грн.96коп. та штрафу в розмірі 83454грн.00коп., штрафні санкції нараховані у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № К82 від 15.06.2012р. щодо своєчасної поставки продукції.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Договір про закупівлю товарів за державні кошти № К82 є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Таким чином, згідно з укладеним між сторонами договором у відповідача виник обов'язок поставити та передати у власність позивача товар у визначений строк, а у позивача - прийняти цей товар та оплати його вартість.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторонами в п. 5.1 договору № К82 було узгоджено певний строк поставки (передачі) продукції - впродовж 30 календарних днів після відправлення письмової заявки покупцем.

Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, що прямо передбачено п. 6.3.1. вказаного договору.

Так, в матеріалах справи наявна копія спірного замовлення Ф № 01/4182/04 від 27.06.2012р., відповідно до якого підлягала поставці наступна продукція - колесо димососа ДО-31,5 кр. 186697, кількістю 5 шт, виробник ТОВ «НВО«Донвентилятор» м. Донецьк, ціна за одиницю без ПДВ - 198700грн., загальною вартістю 1192200грн. 00коп.

Як стверджує позивач, вказана заявка була надіслана відповідачу 27.06.2012р. факсимільними засобами зв'язку, про її отримання відповідачем 27.06.2012р. свідчить відповідна відмітка на самому замовленні. Факт отримання вказаної заявки 27.06.2012р. не оспорюється відповідачем, тобто спір з цього приводу між сторонами відсутній.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5.5. договору товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних.

Так, в матеріалах справи наявна видаткова накладна №ДВ-2762 від 10.12.2012р., за якою відповідач поставив позивачу «рабочее колесо ДО-31,5 (кр. 186697) у кількості 2 одиниць, загальною вартістю з ПДВ 476880грн.00коп. та видаткова накладна №ДВ-2887 від 24.12.2012р., за якою відповідач поставив позивачу «рабочее колесо ДО-31,5 (кр. 186697) у кількості 3 одиниць, загальною вартістю з ПДВ 715320грн. 00коп.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Уразі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, у п. 7.2 договору сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти, а саме порушення постачальником строків поставки товару, обумовлених п. 5.1 цього договору, недопоставку, постачальник сплачує покупцю пеню за кожен прострочений день поставки у розмірі 0,2% від суми товару, що не поставлений в установлений строк, недопоставлений.

Отже, укладаючи договір, сторони узгодили міри відповідальності, що не суперечить принципу свободи договору, встановленого ст. 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За позицією позивача строк поставки товару за заявкою Ф № 01/4182/04 від 27.06.2012р. закінчився 27.07.2012р., тобто поставка продукції повинна була бути здійснена протягом 30 календарних днів після відправлення 27.06.2012р. письмової заявки.

За таких обставин, враховуючи що поставка товару відбулася у два етапи, позивач керуючись п. 7.2 договору пред'явив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 341922грн. 96коп., нарахувавши її з 27.07.2012р. по 09.12.2012р. за непоставлений товар у кількості 5 штук на суму 1192200грн.00коп. та з 10.12.2012р. по 23.12.2012р., нарахувавши її за непоставлений товар у кількості 3 штуки на суму 715320грн.00коп.

Відповідач вважає здійснений позивачем розрахунок неустойки виходячи з дати направлення заявки на поставку безпідставним, посилаючись на те, що не приступив до виконання спірної заявки до підписання договору обома сторонами, про що був повідомлений позивач листом №8/96 від 05.07.2012р. (а.с.73). Так як з боку відповідача договір про закупівлю товарів за державні кошти № К82 від 15.06.2012р. був підписаний лише 16.07.2012р., вважає що граничним строком поставки є 16.08.2012р.

Стаття 31 Закону України «Про здійснення державних закупівель» передбачає, що замовник укладає договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції.

Як свідчать матеріали справи, позивач направив проект договору про закупівлю товарів за державні кошти відповідачу супровідним листом від 04.07.2012р. №04/2233, в свою чергу як свідчить штемпель органу поштового зв'язку на адресованому ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор» конверті дата його відправлення - 05.07.2012р., договір відповідно до витягу з книги реєстрації вхідної кореспонденції відповідача надійшов на його адресу лише 11.07.2012р.

В матеріалах справи наявна копія договору №К82 від 15.06.2012р. згідно до якої вбачається, що директор ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор» підписав означений договір лише 16.07.2012р., тобто значно пізніше ніж направлене відповідачу замовлення від 27.06.2012р. на постачання товару за вказаним договором.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ст. 626 Цивільного кодексу України)

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. (ст. 631 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У пункті 11.1 договору № К82 від 15.06.2012р. сторони дійшли згоди, що цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2012р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.

Таким чином особи правочину обумовили настання прав та обов'язків за договором з певною обставиною - його підписанням обома сторонами.

Враховуючи вищевикладене, до підписання договору з боку уповноваженого представника відповідача у постачальника не виникли договірні зобов'язання з поставки обумовленого цим договором товару позивачу.

Так, оскільки зобов'язання сторін виникли з дати підписання обома сторонами договору № К82 від 15.06.2012р., приймаючи до уваги що заявка Ф № 01/4182/04 від 27.06.2012р. на поставку продукції здійснена за вказаним договором, що підтверджено сторонами, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був здійснити поставку товару за замовленням позивача до 15.08.2012р., що ним не здійснено.

Оскільки відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо поставки товару у визначені вище судом строки, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п. 7.2 договору.

З урахуванням викладеного, суд зробивши власний розрахунок пені, вважає, що правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 296619грн.36коп.:

- внаслідок не поставки товару у кількості 5 шт. сума пені з 16.08.2012р. по 09.12.2012р. становить 276590грн.40коп. (1192200грн.00коп. * 0,2% * 116д.:100);

- внаслідок не поставки товару у кількості 3 шт. сума пені з 10.12.2012р. по 23.12.2012р. становить 20028грн.96коп. (715320грн.00коп. * 0,2% * 14д.:100);

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 45303грн. 60коп. є неправомірним та суд відмовляє в їх задоволенні.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 83454грн.00коп., який нарахований на суму непоставленого товару у розмірі 1192200грн. 00коп.

Так, згідно п. 7.2 договору № К82 за порушення строків поставки понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Оскільки відповідно до матеріалів справи є очевидним, що відповідач прострочив виконання обов'язку з поставки товару більш ніж 30 днів, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.7.2 договору.

За висновками суду, здійснений позивачем розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Посилання відповідача на те, що передбачений п. 7.2 договору розмір пені є завищений порівняно зі ст. 231 Господарського кодексу України, стягнення штрафу є порушенням приписів ст. 61 Конституції України, за якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності за одне й те саме правопорушення, відхиляються судом через наступне.

Договором № К82 передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, частина друга статті 218 Господарського кодексу України встановлює загальне правило, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності за наявності його вини.

Тому учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання за відсутності його вини лише у випадках, встановлених договором або законом. Таке регулювання відповідає правовідновлювальному, компенсаційному характеру приватноправової відповідальності.

При цьому, правовою підставою до настання відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, що порушила договірне зобов'язання.

Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання встановлена положеннями ст.614 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що затримання поставки товару з 01.10.2012р. відбулося з незалежної від ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор» причини та через часткову вину позивача за відсутності необхідних даних по лопаткам колеса та зварним швам. При цьому відповідач посилався на те, що на момент виготовлення обумовленого договором колеса димососа у наявності було лише його загальне креслення 186697 без вказівок відносно додаткових вимог до лопаток колеса, креслення до лопаток димососа №186686 у відповідача було відсутнє. Як стверджував відповідач у письмових поясненнях від 22.05.2013р. № 1/4-442 на підставі даних збірного креслення та інформації за аналогічним обладнанням були розроблені креслення лопаток та модельної оснастки для виконання Приватним підприємством «Астон».

Разом з цим, як встановлено судом, представники відповідача підписали у двосторонньому порядку без будь-яких заперечень та зауважень двосторонній акт дефектовки від 03.10.2012р., згідно якого вбачається, що за наслідками дефектовки робочого колеса ДО ч. КГ-1357 3ч поставлене на Кріворізьку ТЕС 01.10.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор» колесо димососа не відповідає кресленню КГ-1357 3ч, колесо не придатне до установки та підлягає поверненню. (а.с. 121)

Внаслідок викладеного посилання відповідача на відсутність його вини у невиконанні зобов'язань перед позивачем як підставу для звільнення від відповідальності після 01.10.2012р. судом до уваги не приймаються.

Одночасно відповідач звернувся до суду з клопотаннями №1/4-327 від 01.04.2013р. (а.с. 51) та №1/4-416 від 29.04.2013р. (а.с. 129) про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки до розміру 54841грн. 20коп.

Розглянувши клопотання відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши викладені заявником обставини у їх сукупності, суд враховує наступне.

Суд приймає до уваги, що ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з змінами і доповненнями) передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України господарського кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У даному випадку позивачем не доведений суду факт наявності збитків у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору № К82.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджував відповідач у відзиві та під час судових засідань, лопатки до колеса димососа ДО-31,5 є його комплектуючою частиною, яка не виготовляється Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор», у зв'язку з чим відповідачем укладалися угоди на постачання вказаної комплектуючої.

Так в матеріалах справи наявний договір № 17/11, відповідно до якого 14.06.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор» м. Донецьк (Замовник) уклало з Приватним підприємством «Астон» м. Краматорськ (Постачальник) угоду на поставку передбаченої специфікацією № 26 до вказаного договору продукції - лопатка 15/40, номер креслення 186686, кількістю 100 одиниць.

Як свідчать адресовані директору Приватного підприємства «Астон» м. Краматорськ листи №5/1486 від 03.09.2012р., №5/1436 від 08.08.2012р., посилаючись на дотримання договірних зобов'язань перед «ДТЕК Кріворізька ТЕС» відповідач просив постачальника прискорити виготовлення лопаток за специфікацією № 26 до договору № 17/11 від 14.06.2011р.

16.10.2012р., тобто вже після підписання двостороннього акту дефектовки колеса від 03.10.2012р., позивач уклав договір з постачальником - Публічним акціонерним товариством «Харківський котельно-механічний завод» на виготовлення та поставку наступного обладнання - лопатка 15/40, номер креслення 186686, кількістю 140 одиниць. Як свідчать представлені відповідачем суду накладні на відпуск товару, лопатки за вказаним договором були поставлені заводом відповідачу партіями впродовж періоду з 13.11.2012р. по 07.12.2012р., лише після чого 10.12.2012р. та 24.12.2012р. була здійснена остаточна поставка позивачу товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти № К82.

За висновками суду, враховуючи надані відповідачем до матеріалів справи документи, останнім вживалися залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання перед позивачем за договором про закупівлю товарів за державні кошти, в тому числі заходи до добровільного усунення недоліків продукції.

В обґрунтування клопотання про зменшення суми неустойки відповідач посилається в тому числі на скрутне фінансове становище товариства, недостатність обігових грошових коштів, у зв'язку з чим стягнення неустойки у повному обсязі призведе до затримання виплати заробітної плати працівникам товариства.

З наданого відповідачем звіту про фінансові результати за І квартал 2013р. вбачається, що збитки відповідача складають 105000грн., відповідно чистий фінансовий результат як прибуток відсутній.

За змістом балансу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор» станом на 31.03.2013р. дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на початок звітного періоду зросла до 17782000грн., наявна дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом у розмірі 220000грн., поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги складає 19761000грн.

У підтвердження недостатності обігових грошових коштів відповідачем також надані суду докази укладання з банківською установою договору про відновлювану кредитну лінію № 10/2011 від 17.08.2011р. та договір № 3 від 13.09.2012р. про внесення змін до вказаного договору, договір № 1 про внесення змін до договору про кредитну лінію у формі овердрафту №23-01-12 від 02.07.2012р.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд приймаючи до уваги майновий стан відповідача, вжиті товариством заходи з виконання зобов'язання перед позивачем, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій з негативними наслідками від порушення зобов'язання, в силу положень ч. 3 ст. 83 ГПК України вважає за необхідне зменшити суму неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача до 54841грн. 20коп.

Враховуючи, що за висновками суду позов в частині вимог про стягнення пені в сумі 45303грн. 60коп. є неправомірним, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно правомірно заявленим позовним вимогам, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526,530,546,549,610 Цивільного кодексу України, ст.193, ч.1 ст.230, п.4 ст.231 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в особі ДТЕК Криворізька ТЕС, м.Зеленодольськ, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор», м.Донецьк про стягнення суми неустойки у розмірі 425376грн. 96коп. - задовольнити частково

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Донвентилятор» (адреса: 83030, м. Донецьк, вул. Тамбовська, будинок 50Г, код ЄДРПОУ 37216486) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в особі ДТЕК Криворізька ТЕС (адреса: 53860, Дніпропетровська область, Апостолівський район, м.Зеленодольськ, пл. Енергетиків, будинок 1, код ЄДРПОУ 38024613) суму неустойки у розмірі 54841грн. 20коп., витрати на сплату судового збору в розмірі 7601грн. 46коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 28.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова