Постанова № 31662799, 29.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 р.Справа № 2-а-9139/10/1570

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби та прокуратури Приморського району м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Астер Грейн" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби, за участю прокуратури Приморського району м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2010 р. № 0000782350/0, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Астер Грейн", звернувся з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2010р. №0000782350/0.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2009 р. та на підставі акту перевірки від 17.08.2010 р. № 9560/23-512/32020672 винесено податкове повідомлення-рішення від 31.08.2010р. №0000782350/0, відповідно до якого позивачу в зв'язку з порушенням п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту - Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009р. у розмірі 1122 179,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що відповідач не може провести перевірку постачальників та підтвердити сплату ними ПДВ по ланцюгу до виконавця (виробника) робіт (товарів, послуг) чи імпортера, залучених до схеми формування бюджетного відшкодування, а бюджетне відшкодування виникає лише у випадку коли підтверджена частка податкового кредиту, яка перевищує нараховану (та підтверджену) суму податкових зобов'язань.

Позивач уважав, що такий висновок не ґрунтується на законі, оскільки він суперечить п. 1.3, 1.8. ст. 1, п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 та ст. 10 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР та просив задовольнити адміністративний позов.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року позовні вимоги ТОВ "Астер Грейн" були задоволені.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 31.08.2010р. №0000782350/0.

Не погоджуючись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби та прокуратура Приморського району м. Одеси подали апеляційні скарги.

В апеляційних скаргах зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 26.07.2010р. № 001097/1063 згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (в редакції чинній на момент проведення перевірки) та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 26.07.2010р. №1086 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «АСТЕР ГРЕЙН» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у серпні 2009 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «АСТЕР ГРЕЙН» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у серпні 2009р.» від 17.08.2010 р. № 9560/23-512/32020672, відповідно до якого відповідачем, зокрема, встановлено, що в порушення п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) позивачем неправомірно заявлено суму бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2009р. в розмірі 1122179 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2010р. року № 0000782350/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1122179,00 грн. за вересень 2009р.

Підставою для застосування відповідних санкцій слугував висновок акту перевірки від 17.08.2010 р. № 9560/23-512/32020672, відповідно до якого не можливо провести перевірку постачальників позивача та підтвердити сплату ПДВ по ланцюгу до виконавця (виробника) робіт (товарів, послуг) чи імпортера, залучених до схеми формування бюджетного відшкодування, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1122179,00 грн., до якої включено суми податку на додану вартість сплачені:-ТОВ «Агрокрок» на суму ПДВ 469932,00 грн.;ПП «Евентус Плюс» на суму ПДВ 145885,00 грн.;ПП «Агрокорпорейт» на суму ПДВ 183557,00 грн.;ПП «Укрпартнер» на суму ПДВ 116971,00 грн.; ТОВ «Дубль» на суму ПДВ 27205,00 грн.;ТОВ СВП «Агро Інвест» на суму ПДВ 174414,00 грн.; ПП «УкрБізнесКонсалтінг» на суму ПДВ 70,97 грн.; ФОП ОСОБА_1 на суму ПДВ 3456,54 грн.; Українська універсальна біржа на суму ПДВ 638,73 грн.

Так, за результатами виконання договірних зобов'язань між позивачем (покупцем) та ТОВ «Агрокрок» (продавець) були укладені договори №23/07 від 23.07.2009 р. та № 30/07 від 30.07.2009 р. На виконання договору, продавець ТОВ «Агрокрок» виписало податкові накладні: від 06.08.09 р. № 2060 на загальну суму 200000,00 грн..

Позивач оплатив товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця - 3463251,80 грн.

Між позивачем та ПП «Евентус Плюс»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу №01/08 від 06.08.2009 р., за результатами виконання договору, продавець ПП «Евентус Плюс» виписало податкові накладні, а позивач оплатив товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця у сумі 1043753,00 грн.

За результатами виконання зобов'язань між позивачем (покупцем) та ПП «Агрокорпорейт» (продавець), останнє видало на користь позивача податкові накладні: від 10.08.09 р. № 2/124 на загальну суму 226125,00 грн.,

Позивач оплатив товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця у сумі 1414600,00 грн..

На виконання договірних зобов'язань між позивачем (покупцем) та ПП «Укрпартнер»(продавець), договір №01-П від 07.08.2009 р., останнє видало на користь позивача податкові накладні: від 07.08.09 р. № 81 на загальну суму 635000,04 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 105833,34 грн.; від 27.08.09 р. № 57 на загальну суму 66827,40 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 11137,90 грн. Позивач оплатив товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця у сумі 701827,44 грн.

За результатами виконання договірних зобов'язань між позивачем (покупцем) та ТОВ «Дубль»(продавець), договір №б/н від 18.08.2009 р., останнє видало на користь позивача податкові накладні: від 28.08.09 р. № 280801 на загальну суму 163228,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 27204,67 грн. Позивач оплатив товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця у сумі 276666,00 грн..

За результатами виконання зобов'язань між позивачем (покупцем) та ТОВ «СВП Агро-Інвест» (продавець), останнє видало на користь позивача податкові накладні. Позивач оплатив товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця у сумі 1561500,00 грн..

Між позивачем та ФОП ОСОБА_1, був укладений договір оренди № 03/02-УК від 22.06.2009 р. На виконання договору ФОП ОСОБА_1 виписала податкову накладну від 07.08.09 р. № 00136 на загальну суму 20739,22 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 3456,54 грн. Позивач здійснив оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_1, що підтверджується платіжним дорученням № 123 від 07.08.09 р.

За результатами виконання зобов'язань між позивачем та ПП «УкрБізнесКонсалтінг», останнє видало на користь позивача податкову накладну від 27.08.09 р. № 1656 на загальну суму 425,82 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 70,97 грн. Позивач здійснив оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПП «УкрБізнесКонсалтінг», що підтверджується платіжним дорученням № 207 від 27.08.09 р . на суму 425,82 грн.

На виконання зобов'язань між позивачем та Українською універсальною біржею, остання видала на користь позивача податкову накладну від 27.08.09 р. № 3583 на загальну суму 3832,40 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 638,73 грн. Позивач здійснив оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Української універсальної біржі, що підтверджується платіжним дорученням № 208 від 27.08.09 р. на суму 3832,40 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що товар було отримано та придбано у українських постачальників з метою експорту за зовнішньоекономічними контрактами на користь іноземного партнера - компанії Astergrain International Trading B.V., що підтверджується копіями відповідних зовнішньоекономічних контрактів, біржових контрактів, вантажними митними деклараціями з відмітками про здійснення всіх передбачених законодавством митних процедур, послуги митного брокера надавалися ДП «Сісайд (Україна)», копія договору з яким наявна в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене та встановлені факти, враховуючи те, що, на товар, який був поставлений позивачу наявні первинні документи та крім того, він використовувався у господарській діяльності шляхом направлення його на експорт, суд першої інстанції дійшов висновку про реальність правочинів, за якими у позивача виникло право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, зокрема у сумі 1122179,00 грн.

При цьому, доводи ДПІ у Приморському районі м. Одеси на те, що сума податкового кредиту в розмірі 1122179,00 грн., не може бути підтверджена у ході проведення перевірок контрагентів по ланцюгам постачання, залучених до схеми формування бюджетного відшкодування, у зв'язку з неможливістю проведення перевірки, суд першої інстанції відхилив, пославшись на те що Закон № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не встановлює обов'язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету, а чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача факту узгодженості з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що частка суми заявленої позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009р. складає 1122179,00 грн. та заявлена з дотриманням вищенаведених вимог Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, зокрема, вказані суми були сплачені контрагентам в ціні отриманих товарів (послуг) та були віднесені на підставі належним чином оформленим податкових накладних до складу податкового кредиту у серпні 2009р., що підтверджується платіжними дорученнями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, вантажно-митними деклараціями, договорами, які відповідачем були дослідженні в ході перевірки.

Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-XII (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Для надання правової оцінки щодо заявлення платником податку на додану вартість до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (чинного на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення сума податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню з бюджету.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4., п. 7.5, п.7.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідна до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредит наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

У пункті 5.1. статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу визначені як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як для їх подальшого використання у власній господарській діяльності .

При цьому, господарською діяльністю у розумінні пункту 1.32 ст.1 Закону №334/94 -ВР визнається будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС, приймаючи рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ, виходила з того, що зі змісту угод укладених позивачем з ТОВ «Агрокрок»; ПП «Евентус Плюс», ПП «Агрокорпорейт», ПП «Укрпартнер», ТОВ «Дубль», ТОВ СВП «Агро Інвест», ПП «УкрБізнесКонсалтінг», ФОП ОСОБА_1 вбачається зловживання позивачем правом на відшкодування ПДВ з огляду на відсутність у вказаних контрагентів трудових ресурсів та відповідних потужностей.

Із наведеного слідує, що суд, враховуючи претензії податкового органу, зобов'язаний у відповідності до приписів ст.11 КАС України з'ясувати, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та чи мали спірні операції з придбання та реалізації товарів реальний характер.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 03.06.2008 року, номер в ЄДРСРУ 2168350.

Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить із такого.

Як вбачається із акту перевірки від 16.09.2010 року № 10905/23-3/32020672 (а.с.147, 152, т.3) за перевіряємий період позивач задекларував валовий дохід у розмірі 31125598 грн. Валові витрати задекларовані позивачем у розмірі 32710576 грн.

При цьому, як вбачається із акта позапланової виїзної перевірки ТОВ «Астер Грейн» від 17.08.2010 року № 9560/23-512/32020672 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (а.с.16-26,т.1) позивач за вказаний період постійно декларував суми ПДВ, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Проаналізувавши наведені дані податкової звітності, апеляційний суд дійшов до висновку, що фактично підприємство здійснювало підприємницьку діяльність без отримання доходу з метою незаконного дотримання ПДВ.

Окрім того, вирішуючи питання про встановлення факту реальності спірних угод , колегія суддів встановила, що, як вбачається із договорів купівлі продажу, укладених позивачем із прямішими контрагентами на поставку зерна ( а.с. 61,125,133,136, т.1) розрахунок за поставлений товар здійснюється на підставі ТТН зі відміткою «Порт\елеватора». У відповідних товарно-транспортних накладних позивача дійсно містяться відмітки вагової ДП «Сісайд» України та інформація, що вказане підприємство має статус вантажоодержувача. ( а.с. 34-250, т.2).

Проте, як вбачається із договору, укладеного між позивачем та ДП «Сісайд (Україна)» (а.с.62-66, т.3 ), останній надавав послуги позивачу лише у сфері здійснюваної брокерської митної діяльності та забезпечення виконання комплексу послуг по організації митного декларування в митних органах зернових ( а.с.62-66, т.3).

Будь-яких відомостей, що вказане підприємство надавало позивачу послуги щодо перевалки зернових первинні документи не містять.

На пропозицію суду надати відповідні докази щодо взаємовідносин позивача із особою, яка виконувала функції по перевалці зернових («Порт/елеватор»), як про це зазначено у відповідній первинній документації, представник позивача надав копію договору на перевалку вантажів в порту Южний від 24.02.2009 року (а.с. 269-271, т.3), проте досліджуючи вказаний договір, колегія суддів відмічає, що він укладений між іншими особами, та документально не стосується господарських правовідносин позивача у справі.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про ґрунтовність доводів податкового органу нереальності господарських операцій саме із вказаними контрагентами, за виконанням яких позивач бажав скористуватись правом на бюджетне відшкодування ПДВ.

Враховуючи, що позивач фактично здійснював діяльність, яка не була направлена на отримання прибутку з одночасним заявленням відповідних сум ПДВ з державного бюджету та відсутність первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій, до яких містились претензії перевіряючих, колегія суддів дійшла до висновку, що спірне рішення податкового орану є законним, а отже відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково дійшов до висновку про ґрунтовність адміністративного позову.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою слід відмовити у задоволенні адміністративного позову

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби, прокуратури Приморського району м. Одеси -задовольнити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі № 2-а-9139/10/1570 - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Астер Грейн" у справі № 2-а-9139/10/1570- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання судового рішення в повному обсязі - 03 червня 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян