Ухвала суду № 31662255, 06.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1011/936/12 Головуючий у І інстанції Хижний Р.В.Провадження № 22-ц/780/1919/13 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А.С.Категорія 4 06.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

03 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Антіпова Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 31 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 31 січня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення зазначено, що на час розгляду справи договір купівлі-продажу спірного будинку є чинним, в установленому законом порядку не оспорюється, при цьому, позивачка не є стороною вказаного договору.

Крім того, вказано, що на час розгляду справи спливли строки позовної давності, а позивачка не заявила клопотання про їх поновлення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні.

Просить рішення Згурівського районного суду Київської області від 31 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, і це підтверджується матеріалами справи, сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах.

29 квітня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, з дотриманням вимог чинного законодавства, було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 ( а.с. 8, 50 ).

Даний договір, у відповідності до вимог ст.ст. 208, 209, 210, 657 ЦК України, укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений, ніким не оспорювався та в установленому законом порядку недійсним не визнавався.

12 вересня 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою, яку просила задовольнити, посилаючись на проживання у цивільному шлюбі із відповідачем та сплату нею при укладанні договору купівлі-продажу 25 квітня 2005 року 5 000 грн. за спірне майно ( а.с. 5-6 ).

При цьому, вона не надала судам першої та апеляційної інстанцій належних та допустимих доказів належності їй на праві приватної власності спірного будинку або будь-якої його частини.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 256, 257, 261, 267, 321, 328, 392, 655 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-213 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

А тому, доводи ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість рішення, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки вони повністю спростовуються належними та допустимими доказами по справі.

Інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про те, що спірний будинок придбаний за кошти позивачки, а також про невмотивовану відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання представника позивача про витребування відомостей про наявність заборгованості по сплаті комунальних платежів у тітки відповідача, та про те, що позивачка дізналася про порушення свого права лише влітку 2012 року, неналежну оцінку доказів по справі, відсутність державної реєстрації на будинок та заяви про застосування строку позовної давності, не спростовують висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог та не є підставою для задоволення апеляційних вимог.

Частина доводів, зокрема, про відсутність заяви про застосування строку позовної давності спростовується заявою представника відповідача - ОСОБА_5 ( а.с. 54-55 ).

Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Згурівського районного суду Київської області від 31 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

О.П. Коцюрба