Постанова № 31660652, 13.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року справа № 826/1436/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Грінполь» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012№0004652230

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Грінполь» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012№0004652230.

На адресу суду представником ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС подано клопотання про заміну неналежного відповідача - ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС на належного - ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС. Судом задоволено подане клопотання та замінено неналежного відповідача на належного

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012№0004652230, яким збільшено грошове зобов'язання з податок на додану вартість у розмірі 11397,00грн.

Встановлене порушення, як вважає представник позивача, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим просить позов задовольнити та скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, суду надано усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Грінполь» зареєстроване Голосіївською районною державною адміністрацією у м. Києві 20.07.2010 за №10681020000026315 та взято на податковий облік 22.07.2010 за №179895.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі наказу від 14.09.2012 №1761, повідомлення від 14.09.2012 №216/10/22-30 та пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Грінполь» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Дніпрорембуд-Сервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 по 30.06.2011.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №300/1-22-30-37166357 від 07.09.2012, яким встановлено п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012№0004652230, яким збільшено грошове зобов'язання з податок на додану вартість у розмірі 11397,00грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1,00грн.

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» для ТОВ «Грінполь», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ПП «Дніпрорембуд-Сервіс».

Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Між ТОВ «Грінполь» (Замовник) та ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» (Підрядник) укладено Договір підряду №94-П від 01.06.2011. Згідно з яким Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами з використанням матеріалів Підрядника, виконати за завданням Замовника відповідно до умов Договору та передати у встановлений строк роботи з облаштування м'якої покрівлі адмін. будинку по просп.Академіка Глушкова, 6 у Голосіївському районі м.Києва, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п.1.1 Договору).

Представником позивача в судових засіданнях наголошено на тому, що ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» виконано умови Договору та виписало податкову накладну №412 від 30.06.2011. Виконання зазначеного Договору також підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року та платіжним дорученням №37 від 15.07.2011.

Однак, представником позивача не надано суду додаткових документів, окрім податкової накладної, акту приймання виконаних робіт, які б свідчили про реальність ведення господарської діяльності товариства з ПП «Дніпрорембуд-Сервіс», щодо укладеного договору.

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що до податкового органу надійшов акт Васильківської ОДПІ від 24.02.2012 №291/23-2/34827449 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.12.2011.

В акті перевірки зазначено, що до Васильківської ОДПІ службовою запискою від 23.02.2012 №692/26-01 ВПМ ДПІ в Обухівському районі надійшли пояснення, відібрані співробітниками ВПМ ДПІ в Обухівському районі у ОСОБА_1, яка, згідно з установчими документами, є директором ПП «Дніпрорембуд-сервіс». Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_1 договорів, видаткових, прибуткових, податкових накладних, інших фінансово-господарських документів ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не підписувала. Банківських рахунків ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не відкривала та нікого на це на уповноважувала. Декларацій до податкових органів не подавала та нікого на це не уповноважувала. Печатку ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не отримувала, ніяких звітів до державних установ не подавала.

Крім того, висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області №105 від 24.02.2012, яким проведено почеркознавче дослідження податкової накладної з податку на додану вартість за листопад 2011 року №507271 від 02.12.2011, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за листопад №507272 від 02.12.2011, довіреність ПП «Дніпрорембуд-сервіс» від 08.08.2011, виписана на ОСОБА_2, довіреність від 29.11.2011, виписана на ОСОБА_3, наказ на призначення від 16.04.2011. За результатами дослідження встановлено, що підписи в графі «Керівник» чи «Директор» або навпроти прізвища ОСОБА_1, на вищевказаних документах виконані не громадянкою ОСОБА_1, а іншою особою.

Суд звертає увагу на те, що реальність виконання Договору не підтверджена товарно-транспортними накладними та іншими документами, які б свідчили про факт перевезення матеріалів для використання їх при виконанні п.1.1 даного Договору.

Крім того, операції ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не мало можливості фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також в ході проведення перевірки, акт №291/23-2/34827449 від 24.02.2012, яким встановлено, що операції ПП «Дніпрорембуд-сервіс», та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір Здержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ПП «Дніпрорембуд-сервіс» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Перевіркою також встановлено наступне: неможливість фактичного здійснення ПП «Дніпрорембуд-сервіс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215 , п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Дніпрорембуд-сервіс» з постачальниками і покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.1 п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

Представником відповідача також зазначено, що податковим органом 02.12.2011 анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП «Дніпрорембуд-сервіс» в зв'язку з відсутністю поставок та неподанням декларацій.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Дніпрорембуд-сервіс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ПП «Дніпрорембуд-сервіс», фінансово-господарські взаємовідносини між та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу п припису закону. правочини, укладені ПП «Дніпрорембуд-сервіс» з зазначеними в акті контрагентами, зокрема ПП «Дніпрорембуд-сервіс» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави, суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Тобто, ПП «Дніпрорембуд-сервіс» порушено вимоги ст.93 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якою визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, а саме - за юридичної адресою ПП «Дніпрорембуд-сервіс» директор відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості (довідка про відсутність за місцем знаходження №51 від 26.01.2012).

Зазначеним актом перевірки також встановлено відсутність буд-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення безпосередньої господарської діяльності підприємства. Згідно бази даних податкового органу, чисельність працюючих на підприємстві відсутня.

З вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що укладені між ТОВ «Грінполь» та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Також представником відповідача зазначено про недійсність укладених між позивачем та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» правочинів. Обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.

Окрім цього, представником відповідача зазначено, що ПП «Дніпрорембуд-сервіс» з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку. При цьому ніякі роботи не виконувались, послуги не надавались, а товари не поставлялись, а лише створювались видимість проведення господарських операцій шляхом використання документів фіктивного підприємництва.

Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

З наданих позивачем суду документів не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Дніпрорембуд-сервіс» щодо виконання укладеного договору, оскільки у товариства відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тощо. А отже, операції ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не є господарською діяльність підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська операція - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку - продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договір укладений з ПП «Дніпрорембуд-сервіс», податкову накладну та акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за червень 2011 року.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ «Грінполь».

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснена ним господарська операція з ПП «Дніпрорембуд-сервіс» носить реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість в сумі 11397,00грн. є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, ТОВ «Грінполь» та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Підпунктом 9.1 п.9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» із змінами Президії Вищого господарського суду України №04-5/491 від 26.04.2002, якщо сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладенні угод, ґрунтуються на її обов'язку перевіряти такі повноваження. Виходячи з вищевикладеного, позивач повинен був перевірити повноваження контрагента, а саме ПП «Дніпрорембуд-сервіс».

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладу в оглядовому листі від 06.07.2009 №982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В той же час, згідно матеріалів справи, позивачем а ні на перевірку, а ні до суду не подано жодних документів, які б спростовувати висновки податкового органу, зокрема, не надано доказів обліку (прийняття на склад, оприбуткування) придбаного товару (робіт, послуг), враховуючи його значну кількість та асортимент, не доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а також не надано доказів щодо наявності на даний час товару у позивача або реалізації його іншим контрагентам.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, куруючись внутрішнім переконанням, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог ТОВ «Грінполь» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук