Постанова № 31660558, 08.04.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/2783/12

Ряд стат. звіту № 8.2.1

Код - 07

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Нагорна Л.І.

за участю:

представника позивача: Поцко В.В.

представника відповідача: Бондарєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств», звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС, якою просить визнати нечинним і скасувати Акт перевірки №1662/22-02 від 08.08.2012 року в частині донарахування Підприємству податку на додану вартість за неправомірне застосування спеціального режиму оподаткування, нарахування штрафних санкцій за порушення касової дисципліни, донарахуванню сплати податку на прибуток та донарахування частини чистого доходу, визнати нечинними і скасувати наступні податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2012 року:

№0002032341, яким Позивачу визначено зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1 992 629,00 грн., в т.ч. за основним платежем 1 593 827,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 398 802,00грн;

№0001872341, яким Позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 43 830,08грн.;

№0001912341, яким Позивачу визначено зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 46 138,00 грн., в т.ч. за основними платежем 37 049,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9 089,00грн.;

№0001982341, яким Позивачу визначено зобов'язання по частині прибутку (доход) державних підприємств, що вилучається до бюджету в розмірі 149 745,00грн., в т.ч. за основним платежем 114 084,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 35 661,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді прийняті відповідачем в супереч норм чинного законодавства. Зокрема, Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №639-VI від 31.10.2008 року було внесено зміни до статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, яким визначено спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства.

Відповідно до п.8-1.1. ст. 8-1 цього Закону резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно п.8-1.6. Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 8-1.7. Закону сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Позивачем, як резидентом який відповідав зазначеним вимогам було подано заяву до відповідача про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування. Відповідачем 01.03.2009 року підприємству було видано свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з визначеним переліком видів діяльності сільськогосподарського підприємства відповідно до КВЕД: 02.02.0. - надання послуг у лісовому господарстві, 02.01.1. - лісництво та лісозаготівлі.

Для лісогосподарського підприємства ліс являє собою предмет праці, засіб праці та продукт праці. Продуктом праці ліс стає після затрат на його відновлення, збереження та покращення його якості, іншими словами ліс виступає продуктом праці в результаті сільськогосподарського виробництва.

Крім того навіть якщо податковий орган вважає, що Позивачем невірно відображено податкові зобов'язання по ПДВ, мають бути застосовані положення пункту 4.4.1. п. 4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (п.56.21 ст. 56 ПК України), якими передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативного правового акту, виданого на підставі закону, або коли норма інших чи різних нормативно-правових актів припускають прав та обов'язків платників податків або контролюючого органу, рішення приймається на корить платник податків.

Також вказано, що висновок відповідача про те, що ліміти залишку готівки в касі не встановлювались, тому ліміти каси Позивача дорівнює 00,00грн. - не відповідають дійсності, оскільки наказом генерального директора №32-а від 15.06.2009 року було встановлено ліміт залишку готівки в касі на 2009 рік в сумі 250,00гривень.

Указом Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є адміністративно - господарською санкцією. Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Крім того, вказано на протиправність висновку відповідача щодо зобов'язання сплатити частину прибутку державних підприємств, що вилучаються до державного бюджету в сумі 149 745Є,00грн. із яких 114 084,00грн. за основним платежем та 35 661,00грн. нарахованих штрафних санкцій а також зобов'язання сплатити донарахований податок на податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 46 138,00 грн., в тому числі 37049,00грн. за основним платежем та 9 089,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві та пояснень від 18.02.2013 року, підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову. За наведених обставин представник відповідача просив відмовити в задоволені позову повністю.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцію у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС 08.08.2012 року проведено позапланову виїзну перевірку Позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року. Так, 08.08.2012 року інспекцією складено акт №1662/22-02/32434750.

Позивач з 01.01.2009 року є консолідованим платником ПДВ. До складу підприємства входить 9 філій (структурних підрозділів) на території Закарпатської області, які визначають базу нарахування податкових зобов'язань по ПДВ від здійснення господарської діяльності, формують Декларацію по податку на додану вартість та передають її головному підприємству ГДСЛАП «Закарпатагроліс» для складання та подання зведеної Декларації по податку на додану вартість за відповідний звітний період.

Також встановлено, що з березня 2009 року підприємство ГДСЛАП «Закарпатагроліс» зареєстроване як платник спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, про що видане свідоцтво від 26.02.2009 року №100197732.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011року встановлено, що сільськогосподарське підприємство не правомірно застосовувало пільгу зі спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість в сумі 1594846 грн.

ГДСЛАП «Закарпатагроліс» здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 07.03.2003 року №57 «Про створення головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Закарпатагроліс», та зареєстровано в Юридичному управлінні Міністерства аграрної політики від 07.03.2003р., реєстраційний номер 445-03/2003.

Відповідно до Статуту, основними напрямками діяльності Підприємства є планування, організація ведення лісового господарства, включаючи заходи по раціональному використанню лісів, їх відновленню та збереженню, охорона та захист лісів, ведення лісонасіннєвої справи і розсадницького господарства на селекційній основі, захисне лісорозведення, тощо.

Спеціальний режим оподаткування (стаття 81 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) може обрати сільськогосподарське підприємство, що здійснює підприємницьку діяльність у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, починаючи з 1 січня 2009 року.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно. (Пункт 81.6 Закону).

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником. (Пункт 81.7 Закону).

Спеціальний режим оподаткування передбачає, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Для підприємств, які проводять діяльність у сфері лісового господарства (як і для підприємств сільського господарства та рибальства), спеціальний режим оподаткування поширюється лише на операції, що здійснюються в межах видів діяльності, визначених Законом і Переліком та в результаті яких відбувається поставка сільськогосподарських товарів, що відповідають визначенню, наданому пунктом 81.7 статті 81 Закону.

В ході проведення перевірки позивача (у тому числі 9 філій) встановлено, що підприємство здійснювало операції з продажу лісопродукції, а саме: дров пилових (бук, граб, дуб, ясен, явір, береза, клен). Товари, які реалізовує підприємство не вважаються сільськогосподарськими товарами та не належать до груп 1 - 24 УКТ ЗЕД Закону України від 05.04.2001 року №2371-ІІІ «Про Митний тариф України», тобто не можуть класифікуватись як сільськогосподарські товари.

Згідно груп 1 - 24 УКТ ЗЕД Закону України «Про Митний тариф України» у другій частині назви товарної позиції 0601, до цієї групи належать тільки живі дерева та рослини, включаючи розсаду овочів, що поставляються з парників, оранжерей чи розсадників для висадки чи для декоративних цілей. Виходячи з вищенаведеного, лісові ресурси не є окремою позицією в УКТ ЗЕД і не можуть класифікуватися як сільськогосподарські товари. Таким чином, у ГДСЛАП «Закарпатагроліс» не було підстав застосовувати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 8-1.7 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» для цілей цієї статті застосовуються, зокрема, такі терміни:

- діяльність у сфері лісового господарства (лісництва):

а) залісення, вирощування і догляд за деревами або чагарниками чи вирубування дерев та/або чагарників;

б) збирання дикорослих грибів та ягід, інших дикорослих рослин, їх обробка та консервація (підпункт 81.15.3 пункту 81.15 статті 81 );

- обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (підпункт 8-1.15.6 пункту 8-1.15 статті 8-1).

Відповідно до підпункту 81.15.7 пункту 81.15 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» виходячи з норм цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».

Такий Перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 р. № 23 «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Перелік). Відповідно до зазначеного Переліку у сфері лісового господарства визначені такі види діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону:

- вирощування будівельного лісу: посадка, підсадка саджанців, охорона лісу та лісосік;

- вирощування молодого порослевого лісу та балансової деревини;

- вирощування лісосадивних матеріалів;

- вирощування різдвяних ялинок;

- лісозаготівлі, рубання лісу та виробництво ділової деревини такої як колоди, стовпи, жердини, одержування паливної деревини;

- вирубування (дерев) лісу з метою зробити землі придатними для сільськогосподарського виробництва;

- вирощування рослинних матеріалів для плетіння;

- збирання лісових продуктів (жолудів, каштанів, моху тощо);

- збирання соків (березового, кленового);

- збирання живиці, природних смол;

- збирання насіння дерев і чагарників для лісонасаджень;

- збирання корка, шелаку, камеді, бальзамів, дикорослих луб'яних рослин;

- послуги з лісництва (таксація, оцінка промислового використання лісу, посадка саджанців, залісення та лісовідновлення тощо);

- захист лісу від пожеж;

- боротьба із шкідниками та хворобами лісу;

- послуги з лісозаготівлі (транспортування необробленої деревини у межах лісу).

Відповідно до норм Лісового кодексу ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

При цьому лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів.

До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

Згідно з товарною номенклатурою лісові ресурси не є окремою позицією в УКТ ЗЕД і не можуть класифікуватися як сільськогосподарські товари.

При цьому окремі продукти, що отримуються внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки та переробки, класифікуються за окремими позиціями УКТ ЗЕД і відносяться як до груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, так і до інших груп. Так, до групи 06 під кодом 0602 90 41 00 УКТ ЗЕД відносяться «дерева лісові» та «інші».

Поряд із цим у Примітці до групи 06 визначено, що за умови дотримання винятків, зазначених у другій частині назви товарної позиції 0601, до цієї групи належать тільки живі дерева та рослини, включаючи розсаду овочів, що поставляються з парників, оранжерей чи розсадників для висадки чи для декоративних цілей.

В ході проведення перевірки позивача (у тому числі 9 філій) (перевіряємий період спеціального режиму оподаткування) встановлено, що підприємство здійснювало операції з продажу лісопродукції, а саме: дров пилових (бук, граб, дуб, ясен, явір, береза, клен).

Згідно груп 1 - 24 УКТ ЗЕД Закону України «Про Митний тариф України» у другій частині назви товарної позиції 0601, до цієї групи належать тільки живі дерева та рослини, включаючи розсаду овочів, що поставляються з парників, оранжерей чи розсадників для висадки чи для декоративних цілей, натомість позивач здійснював реалізацію лісопродукції: дров пилових (бук, граб, дуб, ясен, явір, береза, клен) то товари які реалізовує підприємство не вважаються сільськогосподарськими товарами та не належить до груп 1 - 24 УКТ ЗЕД Законом України «Про Митний тариф України» і не можуть класифікуватись як сільськогосподарські товари. Виходячи з вищенаведеного, лісові ресурси не є окремою позицією в УКТ ЗЕД і не можуть класифікуватися як сільськогосподарські товари.

У судовому засіданні також встановлено факт не встановлення Позивачем лімітів залишку готівки в касі. Таким чином, ліміт каси Позивача дорівнює - 00,00 грн.

Касові операції Позивача оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 року № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій».

Пунктом 5.3 статті 5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 передбачено, що ліміт каси підприємства встановлюється на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до кас або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства.

Пунктом п 2.8 статті 2 Положення передбачено що, підприємства можуть тримати в поза робочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

В ході перевірки встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 18 868.29 грн. в тому числі ГДСЛАП «Закарпатагроліс» (Ужгород) встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 16 364,34 грн., та згідно акту виїзної позапланової перевірки філії «Перечиндержспецлісгосп» ГДСЛАП «Закарпатагроліс» від 19.07.2012 за №562/22-0/26397417 встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 2503,95 грн.

Пунктом 2.6 статті 2 Положення передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Перевіркою дотримання порядку оприбуткування надходжень готівки до каси підприємства встановлено порушення п 2.6 статті 2 Положення, а саме встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в сумі 700,00 грн. отриманих з банку 15.09.2010 року, а оприбутковано в касу 30.09.2010 року.

Пунктом 2.11 статті 2 Положення передбачено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Перевіркою встановленого порядку видачі на підприємстві готівкових коштів під звіт, встановлено несвоєчасне від звітування виданих коштів під звіт та видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів в сумі 10 374,00 грн. в тому числі згідно акту виїзної позапланової перевірки філії «Береговодержспецлісгосп» ГДСЛАП «Закарпатагроліс» від 23.07.2012 за №49-22/010/26397420 встановлено несвоєчасне відзвітування виданих коштів під звіт в сумі 4 905,00 грн., та згідно акту перевірки виїзної позапланової перевірки філії «Хустдержспецлісгосп» ГДСЛАП «Закарпатагроліс» від 07.07.2012 за №191/22/26396811 встановлено факти порушення строків використання виданої під звіт готівки та видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на суму 5 469,00 грн.

Також суд констатує, що валові доходи ГДСЛАП «Закарпатагроліс» включають: доходи отримані від здійснення діяльності згідно договорів про спільну діяльність; доходи отримані від перерахування філіями коштів для утримання головного апарату; відсотки банку нараховані на залишок коштів на поточних рахунках та ін.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).

Згідно пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відображення в бухгалтерському обліку внесків в спільну діяльність за період ІVкв.2009р. - Ікв.2011р. встановлено, в облікових регістрах, на рахунках бухгалтерського обліку не відображались операції пов'язані із здійсненням такої діяльності, тобто без зазначення сум, що підлягали до сплати за відповідні періоди відповідно до укладених договорів.

Крім того, за наявними документами, встановлено, що відображення таких операції за даними первинних документів (актів виконаних робіт (наданих послуг) підприємством не проводилося. Операції за період ІVкв.2009р. - Ікв.2011р. відображалися по мірі надходження коштів. Перевіркою самостійно проведено визначення валових доходів за відповідні періоди.

Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить, зокрема, податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Згідно з пунктом 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під дивідендами розуміється платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Враховуючи наведене, платіж у вигляді відрахувань частини чистого прибутку (доходу), що здійснюється державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, прирівняно до податку на прибуток підприємств.

Проведеною перевіркою встановлено порушення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 р. № 610 Про порядок відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) та ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010р.» , в результаті чого донараховано частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за 2010рік у сумі 114084 грн. (Порушення висвітлені в п. 3.1.5. акту перевірки «Висновок щодо повноти нарахування та сплати до Державного бюджету частини чистого доходу»).

Підпунктом 7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Відповідно до пп..7.8.2. п.7.8. сьт.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - Крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. В порушення пп.7.8.1., пп.7.8.2. п.7.8. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством не нараховано авансовий внесок з податку на прибуток за 2010 рік в сумі 28 521 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4., пп.11.3.1 п.11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податку на прибуток всього у сумі 8528 грн.

Та порушення пп.7.8.1., пп.7.8.2. п.7.8. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого донараховано авансовий внесок з податку на прибуток за 2010 рік в сумі 28521 грн. За період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. Позивачем задекларовано податок на прибуток (за ставкою 23%) у сумі 0,0 грн.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 р. № 610 Про порядок відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) встановлено, що відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року № 158, з урахуванням вимог статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010р.»

На порушення статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. №69 інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованості, витрат майбутніх періодів, доходів майбутніх періодів, незавершеного виробництва та готової продукції, на підприємстві не проводиться.

Як наслідок, станом на 31.12.2010р., по обліку філій значаться накопичені суми майбутніх витрат та по обліку головного управління майбутні доходи у сумі 632,0 тис. грн. аналітичний облік яких, як правило, відсутній.

Крім того, філії, щоб не показувати збитки поточних періодів, деякі витрати (трелювання, заробітна плата, тощо) списують на витрати майбутніх періодів. Сума накопичених витрат майбутніх періодів, які фактично є непокритими збитками підприємства, станом на 31.12.2010р., складала 2324,0 тис. грн., із яких, тільки у 2010р., віднесено на витрати майбутніх періодів 648 тис. грн. Сума майбутніх доходів у 2010р. збільшилась на 237,0 тис. грн. Оскільки на підприємстві не здійснювались операції, які відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (надалі Інструкція № 291) можна обліковувати, як доходи та витрати майбутніх періодів, то їх можна трактувати як непокриті збитки та нерозподілені доходи підприємства. Тобто, непокриті збитки, відображені у графі 4 рядка 350 фінансового звіту Форми №1 «Баланс», занижено станом на 31.12.2010р. на 1692,0 тис. грн.

Перевіркою достовірності відображення по обліку та фінансовій звітності готової продукції та незавершеного виробництва встановлено, що залишки готової продукції та незавершене виробництво у філіях по обліку, або не відображалась зовсім, або відображені залишки не відповідали фактичним.

Співставленням даних звітів про використання лісосічного фонду та заготівлю деревини філій із даними їх бухгалтерського обліку щодо заготівлі, реалізації та залишків лісо продукції встановлено, що залишки лісо продукції по обліку філій не співпадають із залишками відображеними у звітах про використання лісосічного фонду, що, у свою чергу, вплинуло на достовірність визначення собівартості реалізованої продукції, відображеної у фінансовій звітності та вартості оборотних активів підприємства. Загальний обсяг невідображених залишків склав 13736,91 куб.м. деревини.

Згідно усних пояснень бухгалтерів філій зазначені залишки - це зрубана деревина, яка залишилась на лісосіках, тобто є незавершеним виробництвом.

Відповідно до п. 109 Інструкції по обліку собівартості №72 незавершене виробництво визначається за фактичною собівартістю з урахуванням відхилень від планової собівартості. Планова собівартість на підприємстві не розраховується.

Сума невідображених залишків готової продукції (незавершеного виробництва) склала 1123,98 тис. грн., а відповідно і собівартість реалізації завищено на вказану суму.

Внаслідок відсутності контролю за станом розрахунків та виконанням договірних зобов'язань та непроведення своєчасної претензійно-позовної роботи щодо погашення дебіторської заборгованості втрачено доходів у сумі 203,15 тис. грн.

Крім того, аналізом кредиторської заборгованості встановлено прострочену заборгованість, яка не списана, чим занижено у 2010р. доходи підприємства на суму 39,15 тис. грн.

Перевіркою правильності відображення доходів від отриманого бюджетного фінансування встановлено, що суми використаного бюджетного фінансування відображено у фінансовій звітності, як фінансові доходи. А це суперечить Інструкції № 291 та п.21, п.27 П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 оскільки суми використаного цільового фінансування у сумі 2280,0 тис. грн. повинні відображатись, на субрахунку 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів», як інший дохід пов'язаний з операційною діяльністю. Оскільки бюджетні кошти було використано на оплату праці працівників підприємства, то відображення понесених витрат по заробітній платі у складі інших фінансових витрат суперечить вимогам п.19, п.22 та п. 29 П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати». Як наслідок, відображення отриманого цільового фінансування із державного бюджету у складі інших фінансових доходів та фінансових витрат суттєво вплинуло на достовірність фінансової звітності, а витрати на лісову охорону у сумі 378,8 тис. грн., які оплачено за рахунок цільового фінансування, включено по обліку і у Великоберезнянському та Тячівському держспецлісгоспах, і у головному управлінні Підприємства, що призвело до завищення витрат у сумі 378,8 тис. грн.

Виявлені в ході аудиту (Звіт КРУ В закарпатській області) завищені витрати, інші недоліки та розбіжності в обліку Господарства призвели до внесення у фінансову звітність даних, які не відображають реальний фінансовий стан та можливі результати від діяльності підприємства станом на 31.12.2010р.

Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить, зокрема, податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Згідно з пунктом 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під дивідендами розуміється платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Враховуючи наведене, платіж у вигляді відрахувань частини чистого прибутку (доходу), що здійснюється державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, прирівняно до податку на прибуток підприємств.

Пунктом 1.11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Отже, Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності є обов'язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата зазначеного платежу і має статус податкової декларації, розрахунку.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» неподання Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за період ІІІ квартал 2010 року - І квартал 2011 року.та пп. 49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України - неподання Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за період І квартал 2011 року - І квартал 2012року. пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 р. № 610 Про порядок відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) та ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010р.», в результаті чого донараховано частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за 2010 рік у сумі 114084 грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2012 року - є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Керуючись статями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовної заяви Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

2. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Калинич Я.М.