Рішення № 31658526, 04.06.2013, Калинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-2482/11

2/256/598/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року м. Донецьк

Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:

головуючого судді - Гладка І.А.

при секретарі - Уваровій А.Ю.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Єпікова С.В.,

представників третіх осіб - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3; Відділ державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року до суду надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, Відділ державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала наступними обставинами. Між позивачем та відповідачем у серпні 2008 року був укладений кредитний договір на придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1. З метою забезпечення виконання зобов'язання, між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, згідно умов якого, позивач передав відповідачу в іпотеку квартиру, яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Васнецова 5/22. 17 квітня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено напис, який має статус виконавчого документу та підлягає примусовому виконанню у відповідності до порядку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження». Зазначений напис вчинений в порядку п. 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 року № 20/5 - на іпотечному договорі, як на документі, що встановлює заборгованість. Згідно напису, запропоновано звернути стягнення на передане у іпотеку

майно, причому із суми виторгу слід задовольнити наступні вимоги Банку: у розмірі 4 139,78 доларів США боргу, пені та процентів; у розмірі 11,54 доларів США несплаченої пені по щомісячної комісії; у розмірі 64 245,10 грн. боргу. Відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат», вищезазначеної інструкції, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, на думку позивача, вказані дії проведені нотаріусом з порушенням чинного законодавства. Оскільки, на думку позивача, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Водночас, при вчиненні Напису нотаріус не отримувала від відповідача та позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед Банком, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у Написі, є безспірними. Розрахунок боргу, підготовлений працівниками Банку щодо наявності грошового зобов'язання позивача по тілу кредиту, відсотках, процентах річних та пені - є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правових підстав для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог Банку до позивача.

Ухвалою суду від 08 квітня 2013 року, позивачу було поновлено строк для звернення до суду із позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, Відділ державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник позивача - ОСОБА_4, яка діє на підставі договору про надання адвокатських послуг у судовому засіданні підтримала позицію свого довірителя.

Представник відповідача - Єпікова В.В., яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнала, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступні обставини.

Третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, у судову засідання не з'явилась, про місце, час та дату судового засідання повідомлялась належним чином, проте надала заяву, згідно якої просив суд розглянути справу у його відсутність, відповідно до частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає дану цивільну справу у їх відсутності. Крім того приватний нотаріус ОСОБА_3 надала до суду письмові заперечення, згідно яких пояснила суду, що виконавчий напис зроблений на підставі документів, які підтверджують безспірність заборгованості. Для вчинення виконавчого напису на нотаріально посвідченому договорі Банком були подані: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору, копія кредитного договору, копія паспортних даних іпотекодавця, вимога до іпотекодавця, який є й боржником, та повідомлення про її отримання, розрахунок заборгованості за кредитом, виписки по рахунках, які відображують рух коштів за кредитом та наявну заборгованість. Виписки по особових рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_6 та розрахунок заборгованості є зведеними первинними документами. Як зазначила нотаріус, згідно п. 8.4.8 іпотечного договору від 09 червня 2006 року, іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет іпотеки у разі неналежного виконання Боржником будь-яких умов Основного зобов'язання, у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати ануїтентних платежів, несвоєчасного повернення суми Основного зобов'язання, в т.ч. кредиту, процентів. комісійної винагороди, неустойки. Відповідно до розділу 10 Іпотечного договору від 09 червня 2006 року, звернення стягнення на предмет Іпотеки здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса,або Іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору. Банком були додержані встановлені вимоги: подані нотаріусу необхідні документи, які підтверджують невиконання усунення порушень боржником та право вимоги стягувача, в тому числі й бухгалтерські документи.

Представник третьої особи - Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьк у судове засідання повторно не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи в його відсутність до суду не надав. Таким чином суд, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України, визнав неявку третьої особи неповажною та ухвалив розглянути справу в його відсутність.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, враховуючи наявні в матеріалах справи письмові докази, вважає, що подана позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню з огляду на наступне. Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували її доводи. Для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідченому договорі в обов'язковому порядку надаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Всі пі документи були подані нотаріусу, він їх перевірив та вважав достатнім для вчинення нотаріальної дії. Нотаріусу були надані, як оригінал іпотечного договору, кредитного договору, так й первинні бухгалтерські документи: розрахунок заборгованості за кредитом та виписки по особових рахунках за кредитним договором, на яких обліковується заборгованість та які відображують відомості про погашення кредиту, нарахування відсотків та комісійної винагороди. Згідно умов іпотечного договору, іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання Боржником будь-яких умов Основного зобов'язання, у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати ануїтентних платежів, несвоєчасного повернення суми Основного зобов'язання, в т.ч. кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Як зазначила представник відповідача, Банком були додержані усі вимоги чинного законодавства: подані нотаріусу необхідні документи, які підтверджують невиконання усунення порушень боржником та право вимоги с і шукача, в тому числі й бухгалтерські документи. Безспірність факту заборгованості позичальника перед банком перш за все встановлюється підписаним Кредитним договором, посилання на який міститься й у нотаріально посвідченому іпотечному договорі. Таким чином, нотаріус міг пересвідчитись, що на момент вчинення виконавчого напису існувала прострочка позичальника за кредитним договором та вона була безспірною. Оскільки Переліком документів чітко не встановлені докумергги, які підлягають пред'явленню нотаріусу для встановлення безспірності заборгованості, нотаріус може на власний розсуд вирішувати питання яким чином він буде пересвідчуватись у безспірності вимог Банку. В обгрунтування вимог Банку по стягненню були надані виписку за рахунками боржника по нарахуванню відсотків, комісійної винагороди, пені та погашенню заборгованості за кредитом з боку позичальника. Також надані квитанції, за якими відбувалось погашення заборгованості. За допомогою виписок за рахунками нотаріус мав змогу звірити правильність сум. наведених у розрахунку заборгованості. Таким чином, нотаріус пересвідчився у дійсності вимог Банку та в тому, що вимоги Банку нараховані відповідно до умов Кредитного договору з урахуванням платежів, вчинених позичальником, а отже такі вимоги грунтуються на договірних відносинах між сторонами та є безспірними. Скориставшись своїм правом, передбаченим Цивільним кодексом України, на захист своїх цивільних прав та законних інтересів, Банк звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису на борговому документі в порядку, встановленому законодавством України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 1 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 8 Цивільного кодексу України визначає законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 59 Цивільного процесуального кодексу України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» передбачає умови вчинення виконавчих написів, а саме: нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, гід імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно роз'яснень пункту 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або в відмову в їх вчинені, при вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого листа або його видачею», судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 12 жовтня 1976 року № 483 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор (з наступними змінами) і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, - не минув цей строк.

Згідно пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за № 20/5 від 03.03.2004 року, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172 стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Із статті 35 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до статей 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, встановлено, що для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що згідно постанови серії ВП № 13711458 від червня 2009 року, на підставі виконавчого напису № 469 від 17 квітня 2009 року, який був виданий приватним нотаріусом ОСОБА_3, було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

Судом також встановлено, що згідно акту № 2 від 18 січня 2013 року, який був наданий приватним нотаріусом ОСОБА_3, на підставі Номенклатур справ приватного нотаріуса, Переліку документів Міністерства юстиції та судів, з зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Міністерством СРСР 31 січня 1980 року та Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 року № 41, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.09.1998 року № 3016, відібрані до знищення як такі, що не мають науково - історичної цінності та втратили практичне значення, документи фонду № _(приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3): виконавчі написи та документи, на підставі яких вони вчинені за період 2007-2009 роки, № 9-№11, індекс справи (тому, частини) за номенклатурою або номер справи за описом: 2-16; 2-16; 2-16; кількістю справ (томів, частин) - 18; строком зберігання 3 роки.

Як вбачається судом із долученої до матеріалів справи постанови серії ВП № 13711458 від 26 червня 2010 року, виконавчий напис № 469 від 17 квітня 2009 року, який був виданий приватним нотаріусом ОСОБА_3, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, було повернуто позивачу, з тих підстав, що згідно протоколу № 059347-1 від 18 лютого 2010 року по реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, яке належало позивачу, проведено реалізацію зазначеного нерухомого майна.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2012 року, яке набуло законної сили 04 січня 2013 року, по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовна заява була задоволена в повному обсязі; стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», заборгованість за кредитним договором № 256pvn-08-06 від 31 серпня 2006 року, у розмірі 45481,62 дол. США, що еквівалентно 362033,69 грн.

Із долученої до матеріалів справи копії заяви № 01/3479-5 від 17 квітня 2009 року, судом вбачається, що відповідач звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_3 із заявою про необхідність вчинення виконавчого напису, до якого включити витрати за вчинення виконавчого напису, за період з 11 листопада 2008 року по 17 квітня 2009 року на Іпотечному договорі № 58И/0806, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 від 31 серпня 2006 року, за реєстром № 4896, з метою забезпечення виконання зобов'язань, взятих на себе позивачем, за Кредитним договором № 256pvn-08-06 від 31.08.2006 року, укладеним між нею та відповідачем, у рахунок погашення нарахованої, але не погашеної пені за процентами та кредитом, суми нарахованої, але непогашеної пені по щомісячній комісії, загальної суми ссудної заборгованості, нарахованих, але не погашених процентів, нарахованої, але не погашеної комісійної винагороди. Предметом іпотеки за вищезазначеним Іпотечним договором було майно квартира АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 56,5 кв.м. житловою площею - 40,7 кв.м. Крім того, як вбачається судом із вищезазначеної заяви, до неї був наданий відповідний розрахунок заборгованості по непогашеному кредитному договору № 256pvn-08-06 від 31.08.2006 року та нарахованій комісії, згідно якого, зокрема, сума ссудної заборгованості без урахування відсотків, пені, тощо, дорівнює - 64245,10дол. США, що на той час було еквівалентом 494687,27 грн.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовувала на тому факті, що виконавчий напис був зроблений приватним нотаріусом ОСОБА_3 не на оригіналі іпотечного договору від 09 червня 2006 року та на тому, що відповідачем не були надані нотаріусу документи, які підтверджують безспірність заборгованості позивача перед банком. Проте суд не приймає до уваги ці доводи позивача, оскільки на вимогу ст. 60 ЦПК України, будь-яких доказів с цього приводу, нею надано не було. Проте, третьою особою, у якості письмового доказу, був наданий до суду акт № 2 від 18 січня 2013 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, який долучено до матеріалів справи. Таким чином, оскільки позивачем на виконання вимог ст. 60 ЦПК України, в обґрунтування своїх вимог та посилань, не було надано до суду будь-яких письмових доказів, суд вважає заявлені позовні вимоги - недоведеними та необґрунтованими. Таким чином позивачем не доведена наявність порушення приватним нотаріусом ОСОБА_3 законодавства України, що регулює діяльність нотаріусів, щодо вчинення виконавчих написів, оскільки його висновок щодо наявності безспірної заборгованості, був вірним та таким, що ґрунтується на законі.

Крім того, суд, на підставі ст. ст. 57, 59, 64 ЦПК України, не приймає до уваги надану позивачем фотокопію певного виконавчого напису, оскільки вона не є допустимим доказом по справі, тому що загалом її зміст не є зрозумілим до суду, через якість наданого документа, що унеможливлює його сприйняття судом; крім того цей документ подано до суду з порушенням порядку, встановленого законом, а саме: не надано його оригіналу або належним чином засвідченої копії у читабельному вигляді.

Отже, виходячи із встановлених обставин даної цивільної справи, заслухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідача, дослідивши письмові заперечення приватного нотаріуса ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3; Відділ державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання виконавчого напису такими, що не підлягає виконанню, така, у задоволенні якої, необхідно відмовити.

При задоволенні позову на користь позивача з відповідача, відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57, 59, 64, 88, 158, 209, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 18, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про іпотеку», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за № 20/5 від 03.03.2004 року; Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172; пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або в відмову в їх вчинені, при вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого листа або його видачею», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3; Відділ державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання виконавчого напису такими, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.А.Гладка

04.06.2013