Ухвала суду № 31657139, 29.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 р.Справа № 1570/4365/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

при секретарі Івановій К.І.

за участю представників сторін :

від апелянта Московчук О.В.

від позивача Грищенко С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техтранссервіс" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техтранссервіс" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що у зв'язку з виробничою необхідністю у лютому 2011 року ТОВ «Техтранссервіс» замовило у ПП «Укрторгтранс» товари та для оплати за замовлені товари отримало від ПП «Укрторгтранс» відповідні рахунки, платіжним дорученням №205 позивачем було оплачено зазначені рахунки і у зв'язку з цим отримано від ПП «Укрторгтранс» податкову накладну, заповнену у відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Позивач також зазначав, що висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження позитивного значення податку на додану вартість на загальну суму 2036,20грн. за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р., ґрунтується на висновках акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.11.2011р. №300/23-214/36043405. Однак, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. у справі №2а/1570/10344/2011 було визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо включення до акта перевірки від 11.11.2011р. №300/23-214/36043405 висновків про нікчемність зазначених правочинів. За таких обставин, на думку позивача оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС №0000222201 від 20.03.2012р.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 29.02.2012р. по 05.03.2012р. було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Техтранссервіс» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП«УКРТОРГТРАНС». За результатами зазначеної перевірки складено акт №102/22-3 від 12.03.2012р. (а.с.14-23), відповідно до висновку якого відповідачем з врахуванням висновку акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.11.2011р. №300/23-214/36043405 встановлено порушення вимог: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Техтранссервіс» занижено податок на додану вартість у розмірі 2036,20грн. за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222201 від 20.03.2012р., яким ТОВ «Техтранссервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 2036,20грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00грн. (а.с.13).

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Техтранссервіс", виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «УКРТОРГТРАНС» було поставлено ТОВ «Техтранссервіс» інструмент для ремонту автомобілів у квітні 2011року на загальну суму 12217,20грн. у т.ч. ПДВ 2036,20грн. У зв'язку із чим ПП «УКРТОРГТРАНС» було надано позивачу податкову накладну №375 від 19.04.2011р. на загальну суму 12217,20грн. у т.ч. ПДВ 2036,20грн. (а.с.11) Сума ПДВ за вказаною податковою накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту у квітні 2011року.

При цьому, позивачем, у підтвердження фактичного отримання вказаного товару від ПП «УКРТОРГТРАНС» у квітні 2011 року та використання у господарській діяльності, надано видаткову накладну №375 від 27.04.2011р., згідно якої товар отримано ОСОБА_3 (а.с.12), журналі реєстрації довіреностей ТОВ «Техтранссервіс» зроблені записи про видачу довіреності у квітні 2011року на ім'я ОСОБА_3 на отримання інструменту від ПП «УКРТОРГТРАНС» (а.с.9а-10). Разом з тим, у підтвердження оприбуткування у квітні 2011року зазначеного інструменту позивачем надано витяги з журналу проводок 10, 37.7.6; журналу-ордеру по субконто рахунку 37.7.6 (інші дебітори); журналу проводок 15, 37.7.6; журналу проводок 22, 37.7.6; оборотно-сальдову відомість по рахунку по рахунку: 37.7.6 (інші дебітори) 1 півріччя 2011р. та акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. Надані первинні документи мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. у справі №2а/1570/10344/2011 адміністративний позов ПП «УКРТОРГТРАНС» до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси задоволено частково.

Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року на підставі яких був складений акт №300/23-214/36043405 від 11.11.2011 року, визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі міста Одеси щодо включення до акта перевірки від 11.11.2011 року №300/23-214/36043405 висновків щодо нікчемності правочинів ( ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, 216 Цивільного кодексу України) укладених ПП «УКРТОРГТРАНС» при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП «УКРТОРГТРАНС» з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами (а.с.105-109).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012р. у справі №2а/1570/10344/2011 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. в частині відмови у задоволені позовних вимог ПП «УКРТОРГТРАНС» про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №1862 від 10.11.2011р. про проведення документальної позапланової перевірки - скасовано, прийнято в цій частині нову постанову, визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №1862 від 10.11.2011р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «УКРТОРГТРАНС». В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. залишено без змін ,зазначена постанова набрала законної сили 10.04.2012р.

Крім того головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.06.2013 року

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.