Постанова № 31656978, 04.06.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2013 року Справа № 25/5005/7221/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Вечірко І.О. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 03.06.2013р.)

при секретарі: Ревковій Г.О.

Представники сторін:

скаржника - Мацюра В.Я., дов. № 9044/10/10-009 від 22.08.2012р.;

арбітражного керуючого - Полях Н.Є., дов. № 1-2435 від 06.07.2011р.;

інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 року по справі № 25/5005/7221/2012

за заявою приватного підприємства «Мідуєй», м.Дніпропетровськ

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Руан», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом (за ознаками ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»)

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 року у справі № 25/5005/7221/2012 (суддя Чередко А.Є.) за заявою приватного підприємства «Мідуєй», м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «Руан», м.Дніпропетровськ про визнання останнього банкрутом було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «Руан» м.Дніпропетровськ; ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Руан» м.Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 24991219); провадження у справі припинено (а.с.74-76, т.2).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.22, 32, п.6 ст.40, ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржила в апеляційному порядку - Новомосковська об`єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 року, зокрема з наступних підстав:

- господарським судом не було взято до уваги, що не зважаючи на заходи, вжиті Новомосковською ОДПІ для проведення позапланової перевірки, вона не була проведена;

- також ліквідатором не були включені до реєстру вимог кредиторів 1432,27 грн. - сума штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування.

У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий (ліквідатор) Шевцов Є.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваної судової ухвали вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Враховуючи, що неявка усіх учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; останні також не всі скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК України); апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, будь-які клопотання від учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги, відкладення розгляду справи не надходили, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2013р. (а.с.4, т.2) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28, то колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами ( ст.ст.75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Скаржник - Новомосковська ОДПІ Дніпропетровської області, як вбачається з матеріалів справи, має кредиторські вимоги до боржника на суму 159 610 грн. 80 коп., що підтверджується, зокрема, реєстром вимог кредиторів, складеним ліквідатором (а.с.66, т.2). Боржник перебуває на обліку як платник податків саме в Новомосковській ОДПІ, що також підтверджується матеріалами справи (а.с.5, т.2; а.с.105-106, т.1), зокрема, листом ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 08.10.2012р.; доказів протилежного в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України матеріали справи не містять, жодний із учасників судового процесу не спростовує факту перебування боржника на обліку в Новомосковській ОДПІ.

23.08.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 25/5005/7221/2012 за заявою приватного підприємства «Мідуєй», м.Дніпропетровськ про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Руан» м.Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013р.) (а.с.1, т.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості в сумі 36 016 грн. 00 коп. за договором купівлі-продажу № б/н від 10.02.2012 року, що також підтверджується рахунком фактурою № СФ-020102 від 10.02.2012р., видатковою накладною № РН-020102 від 10.02.2012р., актом про вексельний платіж № б/н від 10.02.2012 року, актом приймання-передачі векселя від 10.02.2012 року, простим векселем серії АА №2199979 від 10.02.2012 року «за пред`явленням», протестом векселя про неоплату № 3763 від 21.06.2012 року, виконавчим написом № 3764 від 21.06.2012 року, постановою Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 16.08.2012 року про повернення виконавчого документа - виконавчого напису № 3763 від 21.06.2012 року - стягувачеві без виконання через відсутність будь-якого майна у боржника та відсутність його за місцезнаходженням (а.с.10-18, 40-41, т.1). Оригінали векселю, протесту, виконавчого напису долучено до матеріалів справи ( а.с.16-17 та на звороті, т.1)

04.09.2012 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у цій справі було визнано ТОВ «Руан» м.Дніпропетровськ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, до 04.12.2012р.; ліквідатором ТОВ «Руан» м.Дніпропетровськ призначено арбітражного керуючого Шевцова Є.В.; зобов`язано ліквідатора вчинити певні дії (а.с.44-46, т.1).

20.11.2012р. ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду було припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2012р., оскільки ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська не мала права її оскаржувати (а.с.84-86, т.1). Тобто, вищезазначена постанова господарського суду набрала законної сили (ст.115 ГПК України).

Публікація оголошення про відкриття ліквідпроцедури по відношенню до боржника з метою виявлення усіх можливих потенційних кредиторів останнього здійснена не була, докази в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України в матеріалах справи відсутні.

03.12.2012 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшов звіт ліквідатора ( з додатком) та ліквідаційний баланс на затвердження (а.с.99-124, т.1). Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2012 року розгляд звіту було призначено на 18.12.2012 року ( а.с.125-126, т.1).

20.02.2013р. до господарського суду надійшов уточнений звіт ліквідатора (а.с.60-77, т.2).

20.02.2013 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у цій справі було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «Руан» м.Дніпропетровськ; ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Руан» м.Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 24991219); провадження у справі припинено (а.с.74-76, т.2). Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013р.) передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку (в ред. ЗУ від 22.12.2011 року № 4223-VI).

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року № 755-1V «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1, 2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. №755-1V (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваної ухвали) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

В якості доказу відсутності боржника - юридичної особи за місцезнаходженням - ініціюючим кредитором до матеріалів справи додано витяг та довідку із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про те, що боржника було зареєстровано з 07.09.2005р. за адресою: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул..Велика Ковалівка, будинок 4, квартира 84 (записи №№ 1-9) (а.с.25, 32-36, т.1).

Також відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з записом № 10 від 17.01.2012р. місцезнаходженням боржника зазначено: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул..Дзержинського, будинок 173; згідно з записами №№ 11-15 місцезнаходженням боржника зазначено: м.Дніпропетровськ, Кіровський район, вул..Фрунзе, будинок 4 - 16.05.2012р. підприємство взято на облік Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (запис № 14), а 22.06.2012р. внесено інформацію про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (запис № 15) ( а.с.32-36, т.1). Саме витягом та довідкою ініціюючий кредитор обґрунтував підстави порушення справи про банкрутство боржника за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, ініціюючим кредитором належними доказами доведено,що його вимоги мають безспірний характер та незадоволені боржником, що підтверджується постановами ВДВС про неможливість виконання виконавчого надпису, виконавчим надписом, векселем.

Згідно з ч.11 ст.19 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. №755-IV(в ред. ЗУ від 05.07.2012р. № 5076-VI (що набув чинності з 15.08.2012року), тобто в редакції, яка діяла на час внесення відповідних записів до ЄДР) юридична особа зобов`язана подавати ( надсилати) щороку, протягом місяця,що настає за датою держреєстрації, починаючи з наступного року, держреєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу; у разі ненадходження в зазначений строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей, реєстратор зобов`язаний надсилати юридичній особі повідомлення про необхідність подання зазначеної реєстраційної картки ( ч.12 ст.19 цього Закону); у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження вказаного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу реєстратор повинен внести до ЄДР запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу та лише якщо реєстратору буде повернуто поштою поштове відправлення, то він зобов`язаний внести до ЄДР запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (абз.1,2 частина 14 ст.19 цього Закону).

Як свідчить подана до матеріалів справи довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.32-36; т.1) по відношенню до боржника в ЄДР з моменту реєстрації з 07.09.2005 року було внесено всього 15 записів, а саме: 07.09.2005 року ( включення відомостей про юридичну особу виконавчим комітетом Новомосковської міської ради); 01.04.2008р., 14.08.2009р.( підтвердження відомостей про юридичну особу); 05.12.2009р., (державна реєстрація змін до установчих документів); 13.10.2010 року, 08.02.2011р. (внесення змін до відомостей про юридичну особу); 08.04.2011 року, 29.08.2011 року (підтвердження відомостей про юридичну особу); 17.01.2012 року (державна реєстрація змін до установчих документів); 17.01.2012р. (внесення змін до відомостей про юридичну особу); 08.05.2012 року (державна реєстрація змін до установчих документів); 08.05.2012 року ( внесення змін до відомостей про юридичну особу); 08.05.2012 року (зняття з обліку в м.Новомосковську); 16.05.2012 року ( взяття на облік в м.Дніпропетровську), 22.06.2012р. (внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою). Отже, дати внесення вищенаведених записів, зокрема і внесення до ЄДР запису № 15 ( 22.06.2012 року - про відсутність за адресою місцезнаходження боржника) здійснено з порушенням порядку, визначеного ст.19 вищевказаного Закону, що діяв в ред. з 15.08.2012року (ЗУ від 05.07.2012р. № 5076-VI).

Таким чином, вищенаведені обставини не дозволяють зробити висновок про те, що запис про відсутність боржника за місцезнаходженням був вчинений у строки та порядку, визначеними Законом, оскільки такі відомості подаються щорічно (а не кожний місяць) та у визначеному порядку, а тому неможливо погодитись з висновками суду першої інстанції про доведеність цього факту матеріалами справи.

Отже, зазначені вище обставини та подані докази не дають підстав зробити висновок про те, що ініціюючим кредитором доведений факт відсутності боржника за місцезнаходженням належними доказами, а провадження у справі порушено необґрунтовано.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство» регламентовано, що подальший перебіг провадження у справах про банкрутство, коли у встановленому порядку виявлено безпідставність вимог ініціюючого кредитора, законом не передбачений, тому судам слід припиняти провадження у справі на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, тому що справу порушено за відсутності достатніх правових підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи жодний процесуальний документ по цій справі, не був предметом розгляду судами апеляційної та касаційної інстанції. Отже, враховуючи повноваження апеляційного господарського суду, регламентовані ч.1, 2 ст.101, п.3 ст.103 ГПК України, факт необґрунтованого, без належних правових підстав, визначених ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення провадження у справі про банкрутство боржника апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду від 20.02.2013 року по цій справі - скасуванню, а провадження по справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, як порушене необґрунтовано.

При цьому колегія суддів зазначає, оскільки справу було порушено без належних правових підстав, то усі процесуальні акти, прийняті господарським судом в межах цієї справи, є такими, що прийняті з порушенням вимог закону. Зазначена правова позиція щодо повного, всебічного розгляду справи про банкрутство в контексті вищенаведених норм процесуального права щодо повноти дослідження усіх обставин справи та наданих доказів викладена в постановах Вищого господарського суду України від 18.05.2011 року по справі № Б15/311-08, від 27.03.2012р. по справі № 34/5005/7057/2011, в постанові Верховного суду України від 30.12.2008р. по справі № Б15/77-07.

Крім цього, аналізуючи додатки до звіту ліквідатора, неможливо погодитись з тим, що останнім належним чином виконано обов`язки, передбачені ст..25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) щодо пошуку та виявлення активів та пасивів боржника. Так, господарський суд в своїй ухвалі посилався на лист № 58 від 16.01.2013р. Кіровського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська (а.с.61, т.2), яким нібито підтверджується факт відсутності заборгованості боржника перед Фондом, тоді як зі змісту листа цього не вбачається, а зазначено, що боржник перебуває на обліку у Новомосковському районному центрі зайнятості. Доказів про те, що боржник не має боргу перед Новомосковським районним центром зайнятості матеріали справи не містять, в додатку до звіту ліквідатора не надавались.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі слід припинити з посиланням на п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, як порушене без достатніх правових підстав.

Керуючись ч.ч.3-5 ст.49, ст.ст.80, 99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, м.Новомосковськ - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 року у справі № 25/5005/7221/2012- скасувати.

Провадження у справі припинити ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Руан», м.Дніпропетровськ в доход Спецфонду Державного бюджету України 573 грн. 50 коп. судового збору, які підлягають оплаті за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу та його надсилання до органів стягнення доручити здійснити згідно зі ст.ст. 116-117 ГПК України господарському суду Дніпропетровської області

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити держреєстратору для вчинення відповідних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з Законом.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.06.2013 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя І.О.Вечірко