Рішення № 31656927, 28.05.2013, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

28.05.2013р. Справа № 917/571/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", вул.Київська, 8, м. Кременчук, Полтавська область,39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремполімер», вул. Ярмакова, 9, м. Кременчук,Полтавська область,39630

про стягнення 370 000,00грн.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: Салівон В.І. дов.в матеріалах справи

від відповідача: не з'явився/надав заяву про розгляд справи за його відсутності/

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 370000,00грн., за договором про кредитну лінію № 20 від 22.11.2004 року

Розгляд справи11.04.2013 року було відкладено до 28.05.2013 року на 14-00 год., в зв'язку з неявкою представника відповідача та не виконанням відповідачем вимог п. 4 ухвали суду від 02.04.2013 року про порушення провадження у справі.(а.с159)

27.05.2013 року за вхідним № 7222 (канцелярії суду) директор ТОВ «Кремполімер» М.В. Пронь подав заяву про розгляд справи за його відсутності та про визнання позову, на виконання вимог ухвали суду від 11.04.2013 року, надав витяг з ЄДРПОУ. Суд подану заяву та витяг з ЄДРПОУ прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Позивач на задоволенні позову наполягає.

Відповідач позовні вимоги визнає і проти їх задоволення не заперечує ( див. заява вх.канцелярії суду №722 від 28.05.2013р.)

Представник Відповідача після відкладення розгляду справи11.04.2013 року до 14.00 год. - 28.05.2013р. в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача

З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконаннямв судовомупроцесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного:між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Авктокразбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк", надалі - "Позивач") та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кремполімер" (надалі - "Відповідач") було укладено Договір про кредитну лінію № 20 від 22.11.2004 р. (надалі - "кредитний договір № 20"), відповідно до умов п.п. 1.1 .-1.4. якого Позивач надав, а Відповідач отримав кредит в сумі 2 400 000, 00 ( два мільйони чотириста тисяч ) гривень на умовах сплати 23% річних, на строк до 22.11.2006 р. включно.

Протягом дії кредитного договору № 20 між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 17.02.2005, № 2 від 30.03.2005, № 3 від 28.04.2005, № 4 від 04.05.2005, № 5 від 05.05.2005, №6 від 11.05.2005, № 7 від 12.05.2005, № 8 від 16.05.2005, № 9 від 19.05.2005, № 10 від 20.05.2005, № 11 від 23.05.2005, № 12 від 24.05.2005, № 13 від 26.05.2005, № 14 від 27.05.2005, № 15 від 30.05.2005, № 16 від 31.05.2005, № 17 від 17.06.2005, № 20 від 13.09.2005, № 21 від 24.10.2005, № 22 від 14.11.2005, № 23 від 22.11.2005, № 24 від 12.12.2005, № 25 від 15.12.2005, № 26 від 20.12.2005, № 27 від 04.01.2006, № 28 від 27.01.2006, № 29 від 21.06.2006, № 30 від 23.11.2006, № 34 від 22.05.2007, № 35 від 25.07.2007, № 43 від 18.09.2008, № 45 від 23.10.2008, № 47 від 16.12.2008, № 50 від 22.05.2009, № 52 від 02.11.2009, № 55 від 30.11.2009, № 56 від 01.02.2010, № 57 від 05.05.2010, що є невід'ємними частинами кредитного договору, якими були змінені окремі положення, в т.ч.: змінено вид кредитування - на відновлювальну «відкличну» мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування 1 371 820,00 (один мільйон триста сімдесят одна тисяча вісімсот двадцять) доларів США та 6 161 988,30 (шість мільйонів сто шістдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 30 коп.) гривень; встановлено плату за користування кредитними коштами із розрахунку 14% річних у валюті "долар США" та 18% річних у валюті "українська гривня"; продовжено строк користування кредитними коштами до 01.06.2010 року.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється на 25 число кожного місяця, окремо за кожним видом валют, у відповідності до залишку заборгованості на позичковому рахунку по кожній валюті (п. 1.4. кредитного договору).

Позивач належним чином виконав зобов'язання, передбачені п.п. 1.1.-1.3. кредитного договору, що підтверджується випискою з особового рахунку Відповідача.

Строк виконання зобов'язання наступив 01.06.2010 року.

Станом на 04.01.2013р. заборгованість Відповідача за кредитним договором становить 12 050 071,99 (дванадцять мільйонів п'ятдесят тисяч сімдесят одна гривня 99 коп.) грн., в т.ч. по тілу 1 327 634,08 доларів США (10 611 779,20 грн. . по курсу НБУ 7,993) та 971 988,30 грн, по процентам 52 198,06 доларів США (417 219,09 грн. по курсу НБУ 7,993) та 49 085,40 грн.

Позивач просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором № 20 від 22.11.2004 року в частині суми непогашеного боргу по тілу кредиту в розмірі 370 000,00 грн. (триста сімдесят тисяч гривень 00 коп.).

Свої позовні вимоги ПАТ "АКБ Банк" виклав в позовній заяві від 04.01.2013 року за вхід. № 749/13 канцелярії суду /а.с.2-5/.

Відповідно до приписів статей 173 та 174 Господарського Кодексу України, статей 11 та 509 Цивільного кодексу України між сторонами виникли зобов'язання.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1055 ЦК України передбачає, що кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики,якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики /ст.1048 ЦК України/.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги , позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'влення позикодавцем вимоги миро це, якщо інше не встановлено договором /ст. 1049 ЦК України/.

Стаття 509 ЦК України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника ( право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сторони за кредитним договором № 20 від 22листопада 2004 року (пунктами 3.7-3.10 та п.п. 3.6 - 3.9) і додаткових угод до них домовилися, що погашення кредиту позичальником здійснюється з поточного рахунку або іншого рахунку позичальника платіжними дорученнями, або іншим не забороненим чинним законодавством способом, не пізніше строків, указаних у цьому договорі. Відсотки за кредит, нараховані за поточний місяць позичальник сплачує щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця. У випадку порушення строків повернення кредиту і відсотків за кредит, банк має право застосувати штраф в розмірі, обумовленому в цьому договорі та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

За приписами статей 193 Господарського Кодексу України, та 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договором, виконання якого пов'язано з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання /ст.1057 ЦК України/.

Згідно до приписів статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статями 33- 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом /стаття 43 ГПК України/.

Враховуючи вищенаведене, у розумінні приписів статей 32, 33-34,36 ГПК України єдиним належним доказом на підтвердження факту отримання Відповідачем грошових коштів за кредитними договорами і повернення цих коштів кредитору можуть бути лише банківські проводки господарських операцій і виписки з рахунків позивача та відповідача і інші первинні бухгалтерські документи.

Вирішуючи господарський спір суди зобов'язані достеменно встановити сам факт виконання договірних зобов'язань оскільки з'ясування вказаних питань має істотне значення для вирішення спору на впливає на правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 '' Про судове рішення '' рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи,що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно до ч.1 статті 4-7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч.1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зобов'язання має виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. І ст. 530 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом .

Позивач відповідно до вимог статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та заперечень які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Після виходу з нарадчої кімнати суд 28.05.2013 року оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, дослідивши і оцінивши подані позивачем додаткові докази, керуючись статтями 4 - 43, 45 - 47 , 22, 28, 32 - 35, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 58, 69, 75,77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремполімер», код ЄДРПОУ 32141668 (вул. Ярмакова, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630) на користь Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", код ЄДРПОУ 20046323(вул. Київська, 8, м. Кременчук, Полтавська область,39600; к/р 32001100700 в Управлінні НБУ в Полтавській області, МФО 331100) заборгованість за кредитним договором № 20 від 22.11.2004 року в сумі 370000,00 грн.,та витрати по сплаті судового збору - 7400,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 04.06.2013р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.