Рішення № 31656652, 05.06.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.06.2013 Справа № 907/503/13

За позовом Заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного Регіону України, м. Ужгород в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, - військова частина А1927, м. Виноградів

до Колочавськї сільської ради, с. Колочава, Міжгірський район

про повернення майна,

Суддя господарського суду - Кривка В.П.

представники:

Прокурор - Сегедій В.Ю., прокурор Закарпатської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;

Позивача - Чвиль В.І., помічник командира військової частини, довіреність № 511 від 25.09.2012 року;

Відповідача - Росада В.А., представник за довіреністю від 04.06.2013 року.

СУТЬ СПОРУ: Заступником Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного Регіону України, м. Ужгород в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, - військова частина А1927, м. Виноградів заявлено позов до Колочавської сільської ради, с. Колочава, Міжгірський район про повернення майна.

У судовому засіданні 27.05.2013 року за клопотанням сторін судом оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 29.08.2008 року на підставі договору про встановлення та експлуатації мосту з 5 ланок ТММ - 3 з опорами та узгодженого акту прийому - передачі від 29.08.2008 року, військовою частиною А 1927 було передано Колочавській сільській раді мостові ферми ТММ - 3 з опорами. Між тим, як стверджує позивач Міністерство оборони України як центральний орган, на якого покладено обов'язки з управління військовим майном з приводу безоплатної передачі чи іншого відчуження вказаних мостових ферм не приймалося. Позивач неодноразово листами від 19.07.2010 року № 390, від 01.09.2011 року № 388, від 13.01.2012 року № 25, від 22.01.2013 року № 5 звертався до відповідача з проханням повернути належне йому майно. Однак такі залишені без відповіді та належного реагування. Вказані обставини спонукали заявника вдатися до судового захисту, шляхом зобов'язання Колочавської сільської ради повернути військовій частині А 1927 за актом приймання - передачі 5 мостових ферм ТММ - 3 з опорами при цьому заявник покликається на положення ст. 319, 321, 509, 526, 530 ЦК України.

В ході судового розгляду прокурор та уповноважений представник позивача заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав зазначених у позові і наполягають на вирішенні спору по суті за наявними у справі матеріалами.

Уповноважений представник відповідача в ході судового розгляду проти позову заперечив. Зокрема вказав, що вказаний міст є єдиною транспортною комунікацією через р. Сухар до значної кількості житлових поселень сільської громади, встановити новий міст коштом сільської ради відсутня будь - яка можливість, укладений договір про встановлення та експлуатації мосту з 5 ланок ТММ - 3 з опорами є безстроковий, і в установленому порядку не припинений та не розірваний. Водночас, подав копії звернень надісланих до вищих посадових осіб країни щодо передачі вказаного мосту у власність сільської ради.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та уповноважених представників сторін,

суд встановив:

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів та пояснень сторін в ході ліквідації наслідків повені, 29.08.2008 року між Військовою частиною А1927 та Колочавською сільською радою було укладено договір про встановлення та експлуатацію мосту з 5 ланок ТММ-3 з опорами (а.с. 10). Згідно умов даного договору військова частина А1927 зобов'язалась: встановити міст через р. Сухар та передати на баланс сільської ради с. Колочава міст довжиною 50 м. та висотою 2 м., а сільська рада: експлуатувати міст згідно вимог експлуатації мостів, не допускати розкрадання частин мосту, вчасно приймати всіх протипаводкових та протиповіневих заходів, регулярно очищати опори мосту від сміття та слідкувати за відсутністю підмивів в місцях встановлення опор.

На виконання умов даного договору сторонами було складено та узгоджено відповідний акт прийому-передачі (а.с. 11).

Надалі військова частина А1927 звернулася до сільської ради с. Колочава про повернення переданих мостових ферм ТММ-3 (листи вимоги № 390 від 19.07.2010 року, №388 від 01.09.2011 року, №25 від 13.01.2012 року, №5 від 22.01.2013 року, а.с. 12-15).

Між тим, під час судового розгляду обидві сторони ствердили, що змін до укладеного договору про встановлення та експлуатацію мосту з 5 ланок ТММ-3 з опорами не вносилось, договір в установленому порядку не розірвано та не припинено і відмови від зазначеного договору позивачем не заявлялось.

Аналізуючи правовідносини сторін та встановлюючи дійсні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору суд дійшов наступних висновків.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способом захисту права, які перелічені в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України. Предмет та підстави позову визначає позивач.

Аналізуючи дійсні обставини справи та умови укладеного між сторонами договору суд дійшов висновку, що цивільні відносини сторін характеризуються, як правовідносини з приводу виникнення зобов'язань внаслідок вчинення правочину зі змішаними видами зобов'язань, як з приводу виконання підрядних робіт так і майнового найму. Проте, главами 58, 61 Цивільного кодексу України, яка регулює відносини найму та підряду, право сторони вимагати повернення виконаного за таким договором без попередньої відмови від договору, його припинення чи внесення відповідних змін, або розірвання - не передбачено.

Аналогічні приписи передбачено і положеннями ч. 4 ст. 653 ЦК України якою визначено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач звернувся до відповідача з листами № 390 від 19.07.2010 року, №388 від 01.09.2011 року, №25 від 13.01.2012 року, №5 від 22.01.2013 року з вимогами тільки про повернення мосту з 5 ланок ТММ-3 з опорами.

Таким чином, позивач просив відповідача лише повернути встановлені ним мостові платформи згідно укладеного між сторонами договору. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач повідомляв в письмовому вигляді відповідача про відмову від договору, або що зазначений договір в установленому порядку змінено, розірвано чи припинено. Як вбачається з договору сторони не обумовили порядку повернення переданого майна, в т.ч. і строку дії договору, тобто договір в частині зобов'язань відповідача є таким, що не припинив свою дію.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, вказаних норм матеріального права, яке регулює спірні правовідносини, виходячи з суті, предмету підстав та правового обґрунтування заявлених вимог - в задоволенні позову про зобов'язання Колочавської сільської ради повернути військовій частині А 1927 за актом приймання - передачі 5 мостових ферм ТММ - 3 з опорами - слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А1927, м. Виноградів, вул. Тюльпанів, 15 (код ЄДРПОУ 08085183) в доход державного бюджету за відповідним кодом бюджетної класифікації суму 1 147 грн. (Одна тисяча сто сорок сім) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2013 року.

Суддя В.Кривка