Рішення № 31656286, 06.06.2013, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 2215/4120/2012

2/683/240/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Загоруйко О.В.

з участю: представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту належності квартири на праві особистої власності на визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

В грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 і просить встановити факт належності ОСОБА_4 на праві особистої власності квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 право власності на вищезазначену квартиру.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що ОСОБА_4 був її батьком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1. За життя батько склав заповіт, яким усе належне йому на день смерті майно заповів їй. Оскільки на день смерті батька вона була неповнолітньою, тому є такою, що прийняла спадщину. Однак, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про права на спадщину за заповітом на усю квартиру, оскільки із заявою про прийняття спадщини звернулась також колишня дружина батька ОСОБА_3, яка подала нотаріусу заяву про виділ із спадкової маси 1/2 частини спірної квартири, належної їй як майно подружжя.

Вказує, що спірну квартиру ОСОБА_4 придбав у період роздільного проживання із своєю дружиною ОСОБА_3, оскільки восени 1992 року припинив із нею подружні стосунки та почав проживати із ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась вона, а 13 жовтня 1995 року батьки купили спірну квартиру, яку оформили на ОСОБА_4 та в якій почали проживати. З листопада 1995 року у цій квартирі були зареєстровані вона та мати ОСОБА_5, а з 1999 року зареєструвався і ОСОБА_4

Оскільки ОСОБА_4 придбав спірну квартиру в період роздільного проживання із ОСОБА_3 за свої власні кошти, більшу частину яких надала ОСОБА_5, тому вважає, що квартира АДРЕСА_1 не є спільним майном подружжя, а є особистою власністю її батька.

В судовому засіданні представник позивачки - адвокат ОСОБА_2 підтримала заявлені вимоги у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, до суду не з»явилась, причини неявки суду не повідомила. У відповідності до ст.224 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів - в порядку заочного розгляду.

Заслухавши представника позивачки, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом можуть бути, зокрема, фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким усе належне йому на день смерті майно заповів для своєї доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. 14 квітня 2009 року ОСОБА_1, яка на той час була неповнолітньою, за згодою своєї матері ОСОБА_5, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 У визначений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулись також його доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, які не мають права на обов»язкову частку у спадщині.

Таким чином єдиною спадкоємицею за заповітом майна померлого ОСОБА_4 є позивачка ОСОБА_1

09 грудня 2009 року відповідачка ОСОБА_3 подала до нотаріуса заяву, в якій просить видати їй свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, посилаючись на те, що на момент придбання ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1, вона перебувала з останнім у зареєстрованому шлюбі.

Зазначені обставини підтверджуються: свідоцтвом про смерть ОСОБА_4, свідоцтвом про народження ОСОБА_1, договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 13 жовтня 1995 року, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №24652925 від 02 грудня 2009 року про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1, заповітом ОСОБА_4, посвідченим 05 лютого 2009 року секретарем Коржівської сільської ради Старокостянтинівського району, свідоцтвами про народження ОСОБА_6 та ОСОБА_8, матеріалами спадкової справи №403, заведеної 14 квітня 2009 року Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою до майна померлого ОСОБА_4

Відповідно до положень ст.22 та ст.28 Кодексу про шлюб та сім»ю України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Аналогічні положення містить і частина 6 статті 57 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що з осені 1992 року ОСОБА_4 припинив шлюбні стосунки із ОСОБА_3, з якою перебував у зареєстрованому шлюбі, і почав проживати у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 Від спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_1. 13 жовтня 1995 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які на той час проживали однією сім»єю. З 29 листопада 1995 року у спірній квартирі зареєструвались ОСОБА_5 та її донька ОСОБА_1, а з 19 жовтня 1999 року зареєструвався і ОСОБА_4

Зазначені обставини підтверджуються: договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 13 жовтня 1995 року, домовою книгою на квартиру АДРЕСА_1, витягом з рішення виконкому Старокостянтинівської міської ради народних депутатів №218 від 15 листопада 1995 року про надання дозволу на прописку у кватирі АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Допитана судом свідок ОСОБА_5 показала, що у 1992 році у Польщі познайомилась із ОСОБА_4, з яким почала проживати однією сім»єю. В 1994 році у них народилась донька ОСОБА_1, а в 1995 році вони усі разом приїхали до м. Старокостянтинів, де за спільні із ОСОБА_4 кошти придбали квартиру АДРЕСА_1, яку ОСОБА_4 оформив на себе. Свідок показала, що хоча ОСОБА_4 на той час і до 2005 року перебував у шлюбі із ОСОБА_3, однак з осені 1992 року вони проживали окремо та фактично припинили шлюбні відносини. Свідок підтвердила, що у них з ОСОБА_4 був спільний бюджет і спірну квартиру вони придбавали за спільно нажиті з 1992 року кошти, однак вона не претендує на спірну квартиру.

Свідок ОСОБА_9, який є сусідом померлого, показав, що знав сім»ю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 1997 року і зі слів ОСОБА_4 йому відомо, що квартира АДРЕСА_1 придбана ним за спільні кошти із ОСОБА_5

Оцінивши усі надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_4 під час роздільного проживання із відповідачкою при фактичному припиненні шлюбу із нею, а тому є його особистою власністю.

З огляду на викладене, до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 увійшла ціла квартира АДРЕСА_1, яку за заповітом успадкувала донька померлого ОСОБА_1

Оскільки з приводу спадкового майна виник спір, тому суд вважає за не обхідне задоволити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, визнавши за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 224-226 ЦПК України, ст.ст.22, 28 КпШС України, ст.57 СК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Встановити, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві особистої власності ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на квартиру АДРЕСА_1.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, позивачкою може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: