Рішення № 31654509, 26.03.2013, Ладижинський міський суд Вінницької області

Ладижинський міський суд Вінницької області

Провадження №2/135/60/13 Справа № 135/259/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2013 року м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Патраманського І.О., за участю секретаря Паладій В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Ладижинський завод «Екстра» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з цим позовом і повідомила, що в період з 01.12.2000 року по 25 жовтня 2007 року вона працювала на ДП «Ладижинський завод «Екстра» на посаді інженера по охороні праці і технологічної безпеки з виконання обов'язків інженера по охороні навколишнього середовища. 25.10.2007 року вона звільнилась з займаної посади, але нарахована їй заробітна плата вчасно виплачена не була. 17.01.2008 року Ладижинським міським судом Вінницької області було винесено судовий наказ у справі №2н-12/2008 р. відповідно до якого з ДП «Ладижинський завод «Екстра» було стягнуто на її користь заборгованість по заробітній платі, в сумі 3433.37 грн.. Станом на 01.02.2013 року з нею непроведено повного розрахунку, хоча залишок боргу складає 486,86 грн..

У зв'язку з цим просила суд стягнути з ДП «Ладижинський завод «Екстра» на свою користь компенсацію заробітної плати за несвоєчасну виплату заробітної плати, в сумі 2256,12 грн. та середній заробіток за затримку в розрахунку при звільнені за період з 26 жовтня 2007 року по 13 лютого 2013 року, в сумі 18740,46 грн..

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх.

Представник відповідача позовні вимоги визнала частково, посилаючись на те, що відповідно до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не зараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

Дослідивши докази і давши їм належну правову оцінку, суд вважає, що позов ОСОБА_2 обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться у день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012 вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 цього кодексу, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Тобто перебіг тримісячного строку звернення із заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки починається з наступного дня після виплати всіх належних позивачці при звільненні сум, а не з дня набрання чинності судового наказу суду про їх стягнення з відповідача, яке не виконано.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 01.12.2000 року по 25 жовтня 2007 року вона працювала на ДП «Ладижинський завод «Екстра» на посаді інженера по охороні праці і технологічної безпеки з виконання обов'язків інженера по охороні навколишнього середовища. 25.10.2007 року вона звільнилась з займаної посади, але нарахована їй заробітна плата вчасно виплачена не була. 17.01.2008 року Ладижинським міським судом Вінницької області було винесено судовий наказ у справі №2н-12/2008 р. відповідно до якого з ДП «Ладижинський завод «Екстра» було стягнуто на її користь заборгованість по заробітній платі, в сумі 3433.37 грн.. Станом на 01.02.2013 року з нею не проведено повного розрахунку, хоча залишок боргу складає 486,86 грн., який був виплачений їй в лютому 2013 року.

Дані факти підтверджуються сукупністю доказів.

З копії трудової книжки видно, що ОСОБА_1., працювала на ДП «Ладижинський завод «Екстра» по 10.07.2007 рік.

З копії довідки від 01.02.2013 року №622 виданої заступником начальника відділу ДВС Ладижинського МУЮ видно, що борг по заробітній платі ДП «Ладижинський завод «Екстра» перед ОСОБА_1 станом на 01.02.2013 р. складає 486,86 грн..

З довідки виданої ДП «Ладижинський завод «Екстра» від 15.03.2013 р. №01-13-04/182 видно, що решта заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 була виплачена в лютому 2013 року, та нарахована компенсація за несвоєчасну її виплату, в розмірі 2256,12 грн..

Ці докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням закону, не суперечать один одному та ніким не оскаржуються.

Суд не приймає заперечень представника відповідача про те, що підприємство знаходилось в стадії санації і відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за цей період не можуть стягуватися будь-які штрафні санкції, так як вони спростовуються постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 31.10.2012 року де роз'яснено, що спори, які виникають з приводу порушень законодавства про оплату праці та стягнення компенсації з підстав передбачених ст.ст.116, 117 КЗпП України, такі поняття як неустойка чи інша санкція за невиконання зобов'язання у даному випадку не застосовується.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ДП «Ладижинський завод «Екстра» на користь держави 229,40 грн. судового збору.

На підставі ст. ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП України,постановою Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», рішенням Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р., -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ДП «Ладижинський завод «Екстра» на користь ОСОБА_1: компенсацію заробітної плати за несвочасну виплату заробітної плати, в сумі 2256,12 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 26 жовтня 2007 року по 13 лютого 2013 року, в сумі 18740,46 грн..

Стягнути з ДП «Ладижинський завод «Екстра» на користь держави 229,40 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд.

Суддя