Постанова № 31652436, 03.06.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

03 червня 2013 р. Справа № 802/2101/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Старожилової Дар'ї Олександрівни

позивача: Охота А.В. - представник за довіреністю,

відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

третя особа: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Військової частини А2287

до: Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

про: визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимоги і повідомлення

ВСТАНОВИВ :

Військова частина А2287 (далі - В/ч А2287) звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - ГУ ДКУ у Вінницькій області) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимоги і повідомлення.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем порядку виконання рішення суду, який встановлений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що, на його думку, є підставою для визнання таких дій протиправними.

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області подано письмові заперечення проти позову (а.с.20-23), у яких відповідач зазначає про правомірність своїх дій щодо прийняття до виконання виконавчих листів на виконання рішень судів, які набрали законної сили. У письмових запереченнях відповідач вказує, що він діяв у межах та у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (далі - Порядок).

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечувала проти заявлених позовних вимог та просила суд залишити їх без задоволення, пославшись на обставини викладені у запереченнях.

Третя особа в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, думку третіх осіб, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 22.04.2013р. на адресу В/ч А2287 надійшла вимога Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області від 19.04.2013р. за вих. №09.1-70/348-2454 про вжиття заходів для встановлення асигнувань чи здійснення інших дій для виконання судового рішення у справі № 2-а-1319/06 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 20180,39 грн.

Разом із вимогами, до позивача, відповідачем направлено повідомлення про зупинення проведення платежів за наданими Військовою частиною А2287 платіжними дорученнями.

Позивач, вважаючи дії Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області щодо прийняття до виконання дублікату виконавчого листа у справі № 2-а-1319/06 протиправними звернувся до суду за захистом своїх прав.

Позивач зазначає, що приймаючи до виконання дублікат виконавчого листа у справі № 2-а-1319/06 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 20180,39 грн. порушив ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Позивач посилається на те, що оскільки військова частина А2287 є державною організацією тому, відповідно до вимог ст. 4 Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішення суду у справі № 2-а-1319/06 повинно здійснюватися органами Державної виконавчої служби, а не Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області. Крім того, вважає дії відповідача щодо прийняття вимоги та повідомлення похідними від дій щодо прийняття на виконання дубліката виконавчого листа, а тому останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд не погоджується із даним твердженням позивача виходячи із наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845.

Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом .

В той же час, згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013р. № 45, затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Пунктом 1 вказаного вище Порядку передбачено, що він визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Боржниками, відповідно до п. 2 Порядку являються визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Відповідно до абзацу 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Абзацом 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України дано визначення "розпорядник бюджетних коштів" - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Так, в свою чергу Військова частина А2287 являється розпорядником бюджетних коштів та повністю утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, рахунки якій відкриті виключно в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

Про те, що Військова частина А2287 є розпорядником бюджетних коштів свідчить довідка про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів від 15.05.2013р.

Посилання представника позивача на те, що саме органи Державної виконавчої служби зобов'язані виконувати дані рішення судів спростовується наступним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013р. №45 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Пункт 3 даного Порядку передбачає, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства) виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Отже, вказані обставини виключають можливість виконання даного виконавчого листа органом державної виконавчої служби.

Крім цього, по даному виконавчому документу, державний виконавець не може перевірити наявність або відсутність коштів на рахунках боржника чи проводити інші дії, так як Законом України "Про виконавче провадження" (стаття 3), Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, чітко встановлено, що рішення судів даної категорії справ виконують виключно органи Казначейства.

Відповідно до п. 6 Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Пунктом 24 Порядку передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Так, 17.04.2013р. на адресу Головного управління надійшла заява від стягувача ОСОБА_3 про стягнення з військової частини А2287 на його користь грошової компенсації за не отриманий продовольчий пайок в розмірі 20180,39 грн. на підставі дубліката виконавчого листа, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 18.01.2013р. по справі №2-а-1319/06.

Органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку:

1) приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі;

2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувана інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувана) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів (п. 8 Порядку).

За результатами розгляду надісланих документів, Головне управління прийняло їх до виконання та на виконання приписів п. 28 Порядку надіслало на адресу боржника - Військової частини А2287 повідомлення від 19.04.2013р. за №09.1-70/374-2452, у якому зазначило з яких рахунків, та за яким КЕКВ і КПКВ буде здійснено безспірне списання боргу на підставі вище перелічених виконавчих документів, запропонувало Військовій частині в строк до 25.04.2013р. надати інформацію, пов'язану з його (виконавчого документа) виконанням, а також повідомило про зупинення проведення платежів за наданими Військовою частиною А2287 платіжними дорученнями.

Отже, із вищевикладеного вбачається, що приймаючи до виконання виконавчий документ про стягнення коштів з Військової частини А2287 на користь ОСОБА_3, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області діяло у порядку та межах встановлених Законом України "Про виконавче провадження" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3.01.2013р. №45) "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Враховуючи викладене, судове рішення про стягнення коштів з рахунків Військової частини А2287 підлягає виконанню органами Державної казначейської служби України, в т.ч. ГУДКС України у Вінницькій області.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем було надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про наявність підстав для прийняття до виконання виконавчого листа за рішенням суду, що підтверджує правомірність дій Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області та у повній мірі спростовує позовні вимоги позивача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги Головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області №09.1-70/348-2454 від 19.04.2013р. та повідомлення №09.1-70/347-2452 від 19.04.2013р., суд вважає, що останні задоволенню не підлягають оскільки є похідними, пов'язані між собою і витікають з попередніх позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття на виконання дубліката виконавчого листа. Крім того, при винесенні вимоги №09.1-70/348-2454 від 19.04.2013р. та повідомлення №09.1-70/347-2452 від 19.04.2013р. Головне управління державної казначейської служби України у Вінницькій області діяло в межах повноважень та у спосіб визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011р. №845 (у редакції постанови КМУ від 30.01.2013р. №45).

Разом із тим, ухвалою від 29.04.2013р. позивачу відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до розгляду справи по суті.

У зв'язку із чим, із позивача належить стягнути 34,41 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Військової частини А2287 судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович