Постанова № 31650946, 27.05.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. 13 год.30 хв.Справа № 821/1632/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Кальченко-Буланової М.С.,

за участю: представника позивача - Кротко Н.М.,

представника відповідача - Брязкало Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби до відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Державна податкова інспекція у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ) звернулась із адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції (далі - відповідач, ВДВС), в якому просить скасувати постанову від 05.04.2013р. про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37439458 та зобов'язати ВДВС відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Цюрупинського районного суду № 2121/159/2012 про конфіскацію в дохід держави майна, яке є власністю засудженого.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач, прийнявши оскаржувану постанову, порушив ст. ст. 2, 11, 17, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження". Відмова ВДВС у відкритті виконавчого провадження з посиланням на п. 8 ч.1 ст. 26 вказаного Закону № 606-ХІV є безпідставною, оскільки відсутні обставини, що виключають можливість здійснення виконавчого провадження. ДПІ вважає висновок ВДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження необґрунтованим та просить суд скасувати спірну постанову та зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача, заперечуючи проти позову, пояснив, що виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Цюрупинського районного суду № 2121/159/2012 вже перебував на виконанні у відповідача та з метою його виконання було проведено виконавчі дії, спрямовані на з'ясування майнового стану боржника, однак згідно відповідей, наданих: МРЕВ ДАІ - транспортні засоби відсутні; БТІ - відсутні домоволодіння; Ощадбанку та фінансових установ - відсутні відкриті рахунки; Дежтехнагляд та Держкомзем - відсутня сільгосптехніка та земельні ділянки. Перевіркою майнового стану за адресою, зазначеною у виконавчому листі встановлено, що майно, яке підлягає конфіскації в дохід держави, у боржника відсутнє, розшук такого майна виявився безрезультатним, про що державним виконавцем було складено акт. 25.12.2012 р. на підставі п. 2 ст. 47 Закону № 606-ХІV винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, копію якої разом із оригіналом виконавчого листа того ж дня повернуто до ДПІ.

03 квітня 2013 р. ДПІ повторно подано на виконання до ВДВС вищезазначений виконавчий документ, а 5 квітня 2013 р. відповідачем прийнято рішення відмовити у відкритті виконавчого провадження, так як вже були проведені всі передбачені Законом № 606-ХІV виконавчі дії.

Представник відповідача, посилаючись на ч. 1 ст. 59 КК України зазначив, що конфіскація поширюється лише на майно, придбане особою до моменту засудження. Оскільки у ході виконання вироку суду щодо конфіскації в дохід держави майна, яке є власністю засудженого, встановлено відсутність майна станом на 12.11.2012 р., то повторне проведення тих самих виконавчих дій є безпідставним. Саме вказану обставину державний виконавець вважає такою, що виключає можливість здійснення виконавчого провадження,

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV із змінами та доповненнями (далі - Закон № 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону № 606-ХІV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що 03.04.2013 р. ДПІ у Цюрупинському районі звернулася до ВДВС Цюрупинського РУЮ із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 2121/159/2012, виданого Цюрупинським районним судом 20.03.2012 р. про конфіскацію в дохід держави майна, яке є власністю засудженого ОСОБА_3.

05.04.2013 р. державний виконавець ВДВС Цюрупинського РУЮ виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37439458, зі змісту якої слідує, що державним виконавцем вже були проведені всі передбачені виконавчі дії щодо розшуку майна боржника, в результаті яких майно, що належить боржнику не виявлено, а тому на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-ХІV у відкритті виконавчого провадження відмовлено.

Суд вважає необґрунтованим рішення державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження, з огляду на наступне.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (ч. 1 ст.19 Закону № 606-ХІV).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 26 Закону № 606-ХІV, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відсутність у засудженого ОСОБА_3 майна, що належить йому на праві власності, державний виконавець вважає тією обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження, посилаючись на статтю 59 КК України.

Відповідно до статті 59 Кримінального кодексу України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Із аналізу наведеної вище норми КК України слідує, що стаття 59 не встановлює та не обмежує порядок виконання вироку суду в частині щодо конфіскації майна.

Таким чином, посилання відповідача на вказану норму, як на таку, що передбачає обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження, є безпідставним.

Проте, суд відмічає, що під час пред'явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються: у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду - копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився (ч. 4 ст. 19 Закону № 606-ХІV).

Відповідно до ст. 48 Кримінально-виконавчого кодексу України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Істотним елементом є саме місцезнаходження майна боржника, а не місце проживання боржника. Боржник є фізичною особою, яка за певних життєвих обставин змінює місце свого проживання, але майно фізичної особи не обов'язково пов'язане з її адресою проживання в конкретний момент.

Боржник проживає за адресою : АДРЕСА_2 Однак поряд з цією адресою в виконавчому листі є відмітка про те, що боржник зареєстрований в АДРЕСА_1. Оскільки боржник зареєстрований за даною адресою, необхідним є отримання відомостей від спеціальних органів в м. Миколаєві інформації щодо майна засудженого.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б спростовували доводи позивача про безпідставність відмови у відкритті виконавчого провадження.

За таких обставин суд приходить до висновку про необгрунтованість рішення відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, а відтак - задовольняє вимоги ДПІ в цій частині шляхом скасування постанови від 05.04.2013 р .

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Цюрупинського районного суду № 2121/159/2012, суд зазначає, що Законом № 606-ХІV державні виконавці наділені повноваженнями щодо виконання судових рішень, тобто зобов'язані вчиняти виконавчі дії з примусового виконання рішень на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів.

Таким чином, суд не вправі перебирати на себе функції органу, виконання яких покладено на цей орган Державою, та які закріплені у його повноваженнях нормативно-правовими актами, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ДПІ у Цюрупинському районі.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби до відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області від 05.04.2013 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37439458.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 червня 2013 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 11.5