Ухвала суду № 31649218, 31.05.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/119/13-ц Головуючий у І інстанції Керекеза Я.І. Провадження № 22-ц/780/1504/13 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.Категорія 26 31.05.2013

УХВАЛА

Іменем України

27 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Воробйової Н.С.

суддів : Верланова С.М., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі- Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 16 січня 2013 року у справі за поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення закордонного паспорта відносно ОСОБА_2.

Встановила :

У січні 2013 року старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту ОСОБА_2, посилаючись на те, що у відділі ДВС на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист № 2-277, виданий 04 квітня 2012 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 691540 грн. 10 коп.

20 квітня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження

16 серпня 2012 року боржником в приміщенні відділу ДВС написано розписку, згідно якої він повідомив, що не міг з»явитися до виконавчої служби у зв»язку з тим, що працює за кордоном та бере на себе зобов»язання погасити існуючу у нього заборгованість у двомісячний термін.

Зазначав, що 08 січня 2013 року до відділу ВДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ надійшла ухвала Апеляційного суду Київської області про скасування ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 23.08.2012 року, якою ОСОБА_2 обмежено виїзд за кордон.

В поданні на ім.»я суду від 08 січня 2013 року старший державний виконавець просив винести ухвалу про тимчасове обмеження виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина ОСОБА_2 , посилаючись на те, що боржник добровільно борг не погасив, рішення суду не виконано.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2013 року подання задоволено. Тимчасово обмежено виїзд ОСОБА_2 за межі України без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, до повного погашення ним заборгованості за виконавчим листом № 2-277, що виданий Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області 04 квітня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 691 540 грн. 10 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити по справі нову ухвалу про відмову в задоволенні подання.

На обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що він працює за кордоном, обмеження його виїзду за межі України позбавляє його можливості заробити грошові кошти та погасити борг перед стягувачем.

При цьому наголошував, що державний виконавець уже звертався з аналогічним поданням до суду, 23 серпня 2012 року подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон було задоволено Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом, зазначену ухвалу він оскаржував в апеляційному порядку і 20 грудня 2012 року Апеляційним судом Київської області ухвала про обмеження у праві виїзду за межі України була скасована з підстав її необґрунтованості. Проте, незважаючи на висновки апеляційної інстанції, виконавча служба повторно звернулася до суду з поданням про його обмеження у виїзді за межі України і 16 січня 2013 року дане подання було задоволено.

Посилався на те, що він умисно не ухиляється від обов»язку боржника, проте дії судового виконавця позбавляють його вже тривалий час отримати відповідні доходи від роботи, яку він має за кордоном.

Крім того, під час примусового виконання рішення суду, ще 30 серпня 2012 року, державним виконавцем була винесена постанова про арешт належного йому майна та грошових коштів в банківській установі, але будь які дії щодо виконання рішення суду за рахунок арештованого майна виконавцем здійснено не було.

Просив задовольнити апеляційну скаргу, ухвалити ухвалу, якою залишити подання виконавчої служби без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, постановляючи 16 січня 2013 року ухвалу про задоволення подання державного виконавця та тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, виходив з того, що він свідомо ухиляється від виконання рішення суду.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Згідно ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Відповідно до ст. 13 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України та в»їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в»їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв»язання спорів у цій сфері.

Так, п. 2 ст. 6 вищевказаного Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов»язань, але лише до моменту виконання зобов»язань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачене міжнародним договором України.

Згідно п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов»язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов»язання за рішенням.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, обов»язковою обставиною, яка підлягала з»ясуванню судом першої інстанції, є факт умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов»язань та доведення цього факту заявником в порядку, встановленому ст. 60 ЦПК України.

Як видно з матеріалів справи, державний виконавець звертався з аналогічним поданням до суду, 23 серпня 2012 року подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон було задоволено Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом, зазначену ухвалу ОСОБА_2 оскаржував в апеляційному порядку, 20 грудня 2012 року Апеляційним судом Київської області ухвала про обмеження у праві виїзду за межі України була скасована з підстав її необґрунтованості. Зазначену ухвалу служба ВДВС отримала 08.01.2013 року, проте, незважаючи на висновки апеляційної інстанції, повторно звернулася до суду з поданням , датованим 08.01.2013 року про обмеження ОСОБА_2 у виїзді за межі України і 16 січня 2013 року дане подання було задоволено

Задовольняючи подання ВДВС про обмеження останнього в праві у виїзді за межі України, суд не надав належної оцінки його доводам про те, що він працює за кордоном, обмеження його виїзду за межі України позбавляє його можливості заробити грошові кошти та погасити борг перед стягувачем, що він умисно не ухиляється від виконання рішення суду, а дії виконавчої служби змушують його тривалий час залишатися без роботи та оскаржувати, починаючи із серпня 2012 року, ухвали про його обмеження у виїзді за межі України.

Крім того, суд першої інстанції не перевірив та не встановив, які дії по виконанню рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_2 були проведені державним виконавцем на виконання постанови про арешт належного боржнику майна.

За таких обставин, висновок суду про те, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов»язань не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Ухвала суду не може бути залишеною без змін, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про залишення подання старшого державного виконавця без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312, ЦПК України, колегія суддів

Ухвалила :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 16 січня 2013 року скасувати, постановити нову ухвалу.

Подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення закордонного паспорта відносно ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: