Постанова № 31648189, 30.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1005/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Летичівської районної державної нотаріальної контори на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Летичівської районної державної нотаріальної контори до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції в особі Летичівського віділення про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року Летичівська районна державна нотаріальна контора звернулась до суду з позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову. В апеляційній скарзі апелянт вказує, що податковий орган не мав права застосовувати до позивача норми п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

За таких обставин, враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції обставини справи полягають у наступному.

Летичівська державна нотаріальна контора, як юридична особа, зареєстрована 02.09.1993 року Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області.

10.09.2012 року посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Летичівської нотаріальної контори щодо дотримання порядку заповнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум утриманого з них податку за формою №1 ДФ за 4 квартал 2011 р. та 1 квартал 2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.09.2012р. №222/1701/02901084 «Про результати позапланової документальної перевірки дотримання порядку заповнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум утриманого з них податку за формою №1 ДФ».

В акті перевірки зазначено, що податковим органом встановлено порушення п.п. "б" п.174.4 ст.174 розділу IV Податкового кодексу України, ст.70 Податкового кодексу України та розділу 3 пп.3.1.13 п.3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, зареєстрованого в Мін'юсті України 13.01.2011р. за №46/18784, а саме недостовірно відображено в податковому розрахунку за формою 1ДФ за 4 квартал 2011 року та 1 квартал 2012 року реєстраційні номера облікових карток платників податків по 8 фізичних особах, в тому числі за 4 квартал 2011 року по 5 фізичних особах, за 1 квартал 2012 року по 3 фізичних особах.

Представник позивача від підписання зазначеного акту відмовився, про що 11.09.2012 року складено акт відмови від підпису матеріалів невиїзної документальної позапланової перевірки №9/1701/02901084.

На підставі висновків вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002341701 від 24.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 510 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС у Хмельницькій області та ДПС України, рішеннями яких скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог суд першої інстанції вказав, що податковим органом правомірно застосовано до позивача положення п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення, та в свою чергу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників, оскільки позивач в даних відносинах виступає як податковий агент.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, 24.09.2012 року відповідачем, на підставі акта перевірки №00222/1701/2901084 від 11.09.2012 року, яким встановлено порушення п.п. «б» п. 174.4 ст. 174 розділу IV Податкового кодексу України, ст.70 Податкового кодексу України та розділу 3 пп.3.1.13 п.3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, було винесено податкове повідомлення-рішення №0002341701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників, а саме застосовано 510 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є в тому числі і податкові агенти.

З урахуванням п. 163.1 статті 163 ПК об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

В силу ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Таким чином, позивач в даному випадку не є податковим агентом, в розумінні ст. 162 ПК України, тому він також не може бути платником податку на доходи фізичних осіб із доходів, отриманих фізичними особами за спадщиною та за договорами дарування.

Відповідно до п. 174.4 ст. 174 ПК України нотаріус щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Отже, згідно з вказаною нормою, інформація, яку повинен подавати нотаріус до органу державної податкової служби, не є податковою звітністю в розумінні глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України.

За таких обставин, позивач не будучи податковим агентом при поданні до державного податкового органу інформації про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування, повинен брати до уваги тільки ті розділи податкового розрахунку, які стосуються його як особи, яка не має статусу податкового агента, та подавати таку інформацію в строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу.

Відтак, у податкового органу не було підстав для застосування до позивача штрафу, передбаченого пунктом 119.2 ст. 119 ПК України.

Вказана правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.05.2013 року у справі № 2270/6510/12 (К/800/4751/13).

За таких обставин, вимоги викладені в позовній заяві підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 172,05 грн. документально підтвердженого сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Летичівської районної державної нотаріальної контори задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Летичівської районної державної нотаріальної контори до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції в особі Летичівського віділення про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати, прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002341701 від 24.09.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Летичівської районної державної нотаріальної контори судові витрати у сумі 172,05 грн., шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.