Ухвала суду № 31648123, 29.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 р.

Справа № 1570/294/2012

Категорія: 10.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі – Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговий порт" до виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 1808 від 26.12.2011р. в частині застосування фінансових санкцій у сумі 91237,84 грн. та нарахування штрафів у сумі 45618,92 грн. та вимоги № 06-04-1808 від 26.12.2011р. в частині зобов’язання перерахувати 136 856,76 грн. та відобразити у звіті (ФСС з ТВП), –

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року ДП "Іллічівський морський торговий порт" звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 1808 від 26.12.2011р. в частині застосування фінансових санкцій у сумі 91237,84 грн. та нарахування штрафів у сумі 45618,92 грн. та вимоги № 06-04-1808 від 26.12.2011р. в частині зобов’язання перерахувати 136856,76 грн. та відобразити у звіті (ФСС з ТВП), зазначивши що, із прийнятим рішенням вони не погоджуються із тих підстав, що вважає правомірним та обґрунтованим не включення до розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат сум оплат вимушених простоїв не з вини працівника, тому як згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням № 1266 від 26.09.2001 р., Інструкції зі статистики заробітної плати № 5 від 13.01.2004 р. час простою не з вини працівника, не є часом у якому застрахована особа (працівник) працювала та цей час не включається до розрахункового періоду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 1808 від 26.12.2011р. в частині застосування фінансових санкцій у сумі 91237,84 грн. та нарахування штрафів у сумі 45618,92 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду виконавча дирекція Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП «Іллічівський морський торговий порт» як страхувальник по коштах ФСС з ТВП перебуває на обліку в Іллічівській МВД ООВ ФСС з ТВП з жовтня 2001 р., зареєстрований під № 049 та знаходиться на загальній системі оподаткування.

Відповідно до наказу № 71-Ос від 28.09.2011 р. та направлення № 1117 від 01.12.2011 р. фахівцями ФСС з ТВП була проведена планова документальна ревізія по коштах ФСС з ТВП ДП «Іллічівський морський торговий порт» за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт ревізії по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 09.12.2011 р.

Вищевказаним актом за наслідками проведеної перевірки встановлено неправомірно витрачену суму страхових коштів на суму 110 316,19 грн.

На підставі матеріалів документальної планової перевірки ДП «Іллічівський морський торговий порт» з питань перевірки правильності нарахування, утримання, своєчасності сплати, обліку та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Одеським обласним відділенням ФСС з ТВП винесено рішення № 1808 від 26.12.2011 р. про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Не погоджуючись частково з висновками ревізорів викладеними та прийнятим на його підставі рішення № 1808 від 26.12.2010 р. позивачем подано скаргу № 30/20.3-7-181 від 13.01.2012 р. до Одеського обласного відділення ФСС з ТВП стосовно встановленого порушення п. 7 Порядку № 1266 від 26.09.2001 р., що призвело до неправомірного витрачення коштів Фонду у сумі 91 237 грн. 84 коп. за результатами розгляду якої позивач просив частково скасувати рішення № 1808 від 26.12.2011 р. в частині застосування до ДП «Іллічівський морський торговий порт» фінансових санкцій –неприйняття до заліку витрат у сумі 91 237 грн. 84 коп. та нарахування штрафів у сумі 45 618 грн. 92 коп. Рішенням про результати розгляду скарги № 06-10-163 від 25.01.2012 р. Одеським обласним відділенням ФСС з ТВП було відмовлено у задоволені вищевказаної скарги.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 1808 від 26.12.2011р. в частині застосування фінансових санкцій у сумі 91237,84 грн. та нарахування штрафів у сумі 45618,92 грн. є неправомірним.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III від 18.01.2001 р. загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»№ 2240-III від 18.01.2001 р. передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону.

Згідно ст. 113 Кодексу законів про працю України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням»№ 1266 від 26.09.2001 р. передбачено, що середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням»№ 1266 від 26.09.2001 р. у випадках, не пов'язаних із застосуванням підсумованого обліку робочого часу або обліку робочого часу в годинах та встановленням неповного робочого дня в місяцях розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата, або в періоді, за який виплачується допомога, для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньоденна заробітна плата (дохід) за відпрацьований час або за один календарний день.

Згідно листів Міністерства праці та соціальної політики України, зокрема № 20-443 від 08.07.2002 р., № 600/020/99-06 від 14.09.2006 р., № 673/020/99-06 від 06.10.2006 р. суми оплати праці у випадках збереження середньої заробітної плати (в період простою, виконання державних і громадських обов'язків, оплата відпусток), з яких сплачено страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за періоди, коли застрахована особа не працювала, не включаються до розрахунку страхових виплат.

Пунктом 3 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001 р. передбачено що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Згідно п.п. 2.2.12. п. 2.2. «Інструкції зі статистики заробітної плати»затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13.01.2004 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 114/8713 від 27.01.2004 р. фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входить оплата за невідпрацьований час, зокрема оплата простоїв не з вини працівника.

В ході судового розгляду представником позивача було надано суду табелі робочого часу за 2010 та 2011 р., а також листки непрацездатності стосовно осіб визначених у додатках до акту та у розрахунку відхилень та пояснено, що ДП «Іллічівський морський торговий порт»при розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат, сума плати, нарахована за час простою не з вини працівника, не була включена до нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, тому як час простою не з вини працівника не є часом у якому застрахована особа (працівник) працювала та цей час не включається до розрахункового періоду.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування рішення виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 1808 від 26.12.2011р. в частині застосування фінансових санкцій у сумі 91237,84 грн. та нарахування штрафів у сумі 45618,92 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправної та скасування вимоги виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 06-04-1808 від 26.12.2011р. в частині зобов’язання перерахувати 136 856,76 грн. та відобразити у звіті (ФСС з ТВП) колегія суддів дійшла висновку у її відмові з огляду на наступне.

Документ № 06-04-1808 від 26.12.2011р. не являється вимогою, а є лише супроводжувальним листом яким позивачу було направлено рішення № 1808 від 26.12.2011 р.

Інструкцією «Про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження»затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності N 29 від 22.12.2010 р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за N 393/19131 від 25.03.2011 р. не передбачений порядок оскарження супроводжувального листа, а тому суд вважає, що підстав для оскарження супроводжувального листа у позивача немає.

Поряд з цим, заперечуючи проти позову, відповідач не надав доказів правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, в той час, як положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні Державного підприємства "Іллічівський морський торговий порт" є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року у справі № 1570/294/2012 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі – 03 червня 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян