Рішення № 31646321, 05.06.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 червня 2013 року Справа № 913/1276/13

Провадження №9/913/1276/13

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Міського комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло", м. Кременчук Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східспецтехніка", м. Луганськ

про стягнення 209 953 грн. 11 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – не прибув,

від відповідача – не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, МКП "Міськсвітло", звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 209953,11 грн., з яких основний борг становить 206775,0 грн., пеня – 2889,19 грн. та 3% річних – 288,92 грн. за договором № 1 від 16.05.12.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір № 1 від 16.05.12 на закупівлю товарів за державні кошти, згідно з яким він (замовник) зобов’язався прийняти та оплатити автомобіль спеціалізований автопідіймач АП-18-10, який мав поставити відповідач (учасник).

Через порушення відповідачем строків поставки автомобіля повний розрахунок за нього не проводився.

6 березня 2013 року відповідач направив на адресу позивача гарантійного листа, однак внаслідок не поставки автомобіля позивач направив лист від 26.03.2013 з вимогою про повернення передплати, а згодом, 1 квітня 2013 року – лист № 01-05/109 про розірвання договору та повернення коштів у 5-денний термін.

Згідно з п. 7.2 договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 2889,19 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував 3% річних в сумі 288,92 грн.

Відповідач, ТОВ "Східспецтехніка", відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин суд, на підставі ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, суд дійшов наступного висновку.

Інтерес позивача полягає у стягненні з відповідача боргу в розмірі 209953,11 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1 від 16.05.12 на закупівлю товарів за державні кошти (а.с. 10 – 14), згідно з яким він (замовник) зобов’язався прийняти та оплатити автомобіль спеціалізований автопідіймач АП-18-10, який мав поставити відповідач (учасник).

Згідно з додатковою угодою № 2 від 27.12.12 до вказаного договору (а.с. 15) відповідач мав поставити автівку до 31.03.13.

Розрахунки за договором мали проводитися на підставі п. 1.1 постанови КМУ № 1404 від 09.10.06 шляхом перерахування замовником до 100% договірної ціни після підписання договору.

Разом з тим, позивач переказав на рахунок відповідача передплату в розмірі 50% від суми договору за п/д № 1 від 25.09.12 в сумі 103387,50 грн. та № 2 від 27.09.12 в такій же сумі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Спірні правовідносини регулюються нормами глави 54 ЦК України та спеціальними нормами параграфу 3 цієї глави "Поставка".

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилом ч. 2 наведеної статті до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Як вбачається з визначення договору поставки основним зобов’язанням відповідача за цією справою, як постачальника, є обов’язок щодо постачання обумовленого товару, а у позивача, як покупця, на підставі спірного договору виникло грошове зобов’язання з оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Після тривалого листування відповідач 6 березня 2013 року електронною поштою направив на адресу позивача гарантійного листа (а.с. 23) про поставку товару до 25 березня 2013 року, однак внаслідок не поставки автомобіля позивач направив лист № 01-05/103 від 26.03.2013 (а.с. 20) з вимогою про повернення передплати у 5-денний термін, а згодом, 1 квітня 2013 року – лист № 01-05/109 (а.с. 22) про розірвання договору та повернення коштів у 5-денний термін.

Суд погоджується з посиланням позивача на факт розірвання договору, оскільки умовою пп. 6.2.1 передбачене право позивача розірвати договір у разі невиконання зобов’язань відповідачем, повідомивши його у строк за десять днів до дати розірвання.

Відповідач згідно з п. 7.2 договору має нести відповідальність за порушення з поставки товару, проте позивач не скористався своїм правом стягнути з відповідача пеню за прострочення поставки товару.

Разом з тим, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення грошового зобов’язання за період з 01.04.13 по 17.04.13 (17 днів) в розмірі 2889,19 грн.

Суд не погоджується з нарахуванням цієї пені, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (в т.ч. пенею), однак за правилом ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки спірним договір не містить письмового правочину щодо забезпечення виконання грошового зобов’язання відповідачем, нарахування позивачем пені в розмірі 2889,19 грн. є хибним.

Отримавши вимогу позивача від 01.04.13 про повернення суми попередньої оплати в сумі 206775,0 грн., у відповідача виникло грошове зобов’язання з повернення цієї грошової суми, яке на час звернення з цим позовом не виконане.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивач правомірно нарахував відповідачу за період прострочення грошового зобов’язання 3% річних в сумі 288,92 грн. з 1-го по 17 квітня 2013 року (17 днів).

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність заявленого боргу відповідача у розмірі 206775,0 грн. та 3% річних в розмірі 288,92 грн. натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, Товариства з о обмеженою відповідальністю "Східспецтехніка", м. Луганськ, вул. Совєтська, буд. 40, офіс 105, код 35844512, на користь позивача, Міського комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло", Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60-річчя Жовтня, буд. 150, код 03338136, основний борг у розмірі 206775,0 грн. та 3% річних в розмірі 288,92 грн., загалом – 207063,92 грн., крім того, витрати зі сплати судового збору – 4141,29 грн.

3. У задоволенні вимоги про стягнення пені в розмірі 2889,19 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено і підписано 06.06.13.

Суддя А.Г. Ворожцов