Рішення № 31645784, 03.06.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2013 р.Справа № 924/424/13Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції, м. Хмельницький

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кам'янець-Подільський

про стягнення заборгованості згідно із кредитним договором №010/02-07/1-2-195 від 06.11.2008р. в розмірі 23 857,71 грн. та пені в сумі 10 940,81 грн.

Представники сторін:

від позивача: Верхогляд Ю.С. - за довіреністю №540/12 від 23.10.2012р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 23 857,71 грн. та пені в сумі 10 940,81 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №010/02-07/1-2-195 від 06.11.2008р. стосовно повернення процентів за користування кредитом.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, у судове засідання не з'явився, поважні причини неявки не сповістив, хоча повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Адреса відповідача та його правовий статус підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно на адресу, зазначену в ЄДР, яка співпадає з адресою, зазначеною в позовній заяві, направлялися ухвали суду. Однак, ухвали відповідачу не вручено та повернуто відділенням поштового зв'язку із відміткою „за закінченням терміну зберігання".

Згідно абзацу 3 п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги чинного процесуального права, суд приймає до уваги, що відсутність відповідача належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, як і ненадання ним відзиву на позов, не перешкоджає вирішенню спору по суті. Отже, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Суд оцінивши подані по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

06.11.2008р. між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль", яке на даний час іменується публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (позичальник) в межах і на підставі Генеральної кредитної угоди №014/02-07/1-2-194 від 06.11.2008р. укладено кредитний договір №010/02-07/1-2-195, згідно з умовами якого кредитор, на положеннях і умовах цього договору зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 90000,00 грн. та строком користування до 05.11.2013р. зі сплатою 21,5% річних.

У відповідності до п. 4 частини №1 договору повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів згідно з графіком погашення до даного договору. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений у частині №2 до цього договору.

Згідно п. 1.1. частини №2 кредитного договору банк, на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині №1 цього договору, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі.

У відповідності до п. 1.7.1. договору, банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитними заявками позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом перерахування кредитних коштів безготівковій формі на поточний рахунок позичальника у банку.

Погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний у частині №1 цього договору. Позичальник зобов'язаний повністю повернути банку суму кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту відповідно до умов встановлених п. 1.5. цього договору (п. п. 1.5.1., 1.6.1. частини №2 договору).

Проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів до цього договору) кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими кредитними коштами виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та у році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачуються позичальником відповідно до умов п. 1.5.цього договору (п. 1.4.1.3.).

Згідно п. 1.9.1. частини №2 кредитного договору, незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших забов'язань за цим договором. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Згідно п. 4.1.1 договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 90 000,00 грн., про що свідчить виписка по позичковому та поточному рахунку позичальника.

Натомість, відповідач користувався наданими йому грошовими коштами, однак умови договору щодо вчасного повернення процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконував, лише частково погашав борг, про що свідчать банківські виписки по рахунку.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума боргу відповідача за відсотками станом на 15.02.2013р. складає 23 857,71 грн.

Позивач неодноразово направляв відповідачу повідомлення - претензії щодо погашення заборгованості за кредитним договором, які ним отримувались, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення. Однак, претензії залишились без задоволення.

За порушення виконання грошового зобов'язання за договором позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 10 940,81 грн. (за несвоєчасне повернення тіла кредиту в сумі 5721,12 грн. за період з 23.12.2008р. по 25.07.2012р.; за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 5219,69 грн. за період з 23.12.2008р. по 14.02.2013р.).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором в іпотеку банку ОСОБА_2 передано нежитлову будівлю торгового центру з підприємствами громадського харчування та ігровим бізнесом площею 424,3 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (договір іпотеки від 14.11.2008 р., який посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №2662).

Позивач повідомив, що АТ „Райффайзен Банк Аваль" станом на 17.05.2013р. не здійснював заходів, направлених на звернення стягнення на вказане вище нерухоме майно (вчинення виконавчого напису, та/або подання позову до суду про звернення стягнення на майно; та/або використання позасудових способів звернення стягнення на майно).

Оскільки, відповідач в добровільному порядку не погасив борг за договором, позивач звернувся з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046, ч. 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Приписами статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як передбачено ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За умовами ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором кредиту, надавши відповідачу кредит. В свою чергу, відповідач користувався наданим йому кредитом, однак, в порушення умов договору, прийняті на себе зобов'язання щодо сплати у передбачені договором терміни відсотків за користування кредитом не виконував належним чином, у зв'язку з чим наявна заборгованість.

Враховуючи те, що відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав належним чином свої зобов'язання щодо сплати відсотків, він є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 23 857,71 грн. є обгрунтованою.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В договорі кредиту сторони передбачили відповідальність відповідача за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі п. 4.1.1 договору позивачем за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за користування кредитними коштами нарахована пеня в розмірі 10940,81 грн. При цьому розрахунок пені позивачем проведений в межах максимально можливого розміру згідно чинного законодавства.

Однак, при стягненні пені судом враховується, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст. 233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Така ж правова позиція викладена у п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу".

Виходячи із викладеного вище та враховуючи неспіврозмірність розмірів заявленої до стягнення заборгованості та нарахованої пені, суд вважає за необхідне згідно із вищезазначеними нормами зменшити розмір пені на 50%, тобто до 5470,40 грн. Тому, позов у частині стягнення 5470,40 грн. - пені підлягає задоволенню, а у решті - відмові.

З врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 23857,71 грн. - заборгованості згідно із кредитним договором №010/02-07/1-2-195 від 06.11.2008р. та 5470,40 грн. - пені.

У решті позовних вимог належиь відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому, по позовних вимогах, у яких відмовлено внаслідок зменшення судом розміру пені на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, судові витрати також покладаються на відповідача. Аналогічна позиція у п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції, м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кам'янець-Подільський про стягнення заборгованості згідно із кредитним договором №010/02-07/1-2-195 від 06.11.2008р. в розмірі 23 857,71 грн. та пені в сумі 10 940,81 грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції (м. Хмельницький, вул. Грушевського, 54; код 22985158) 23857,71 грн. (двадцять три тисячі вісімсот п'ятдесят сім гривень 71 коп.) - заборгованості згідно із кредитним договором №010/02-07/1-2-195 від 06.11.2008р., 5470,40 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 40 коп.) - пені, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 05 червня 2013 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу (АДРЕСА_2).