Постанова № 31643692, 20.05.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/533/13-a

категорія 8.2.6

20 травня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.01.2013 року № 000007222, № 000006222.,-

встановив:

ТДВ "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2013 року № 000007222, № 000006222.

Вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту ДПІ у м. Житомирі від 21.12.12 року № 6809/22-2/00292698/0100. В акті перевірки ДПІ у м. Житомирі вказує на порушення позивачем - ст. 203, ч.1,2 ст. 215 ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання позивачем вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТДВ "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" при придбанні товарів від постачальника ТОВ "Стар Прайм". На думку ДПІ у м. Житомирі товар по вказаних правочинах не був поставлений, а відтак вони є нікчемними.

Крім того, ДПІ у м. Житомирі вказуючи на безтоварність договорів поставки укладених між позивачем та постачальником ТОВ "Стар Прайм" дійшла до висновку про недійсність даних відображених позивачем у декларації на прибуток за період, що перевіряється внаслідок чого, на думку відповідача, підприємством занижено податок на прибуток підприємств в сумі 39446 грн. за 2011 рік.

В обґрунтування протиправності податкових-повідомлень рішень позивач вказав на безпідставність висновків контролюючого органу. При цьому зазначивши, що договір поставки укладені між ТДВ "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" та ТОВ "Стар Прайм" є реальним, спрямованим на настання правових наслідків обумовлених ним, товар по вказаному договору дійсно поставлявся та отримувався позивачем, а по дальшому реалізовувався. А відтак, на думку позивача, висновки ДПІ у м. Житомирі щодо безтоварності вказаних операцій, безпідставного формування податкового кредиту та заниження податку на прибуток не відповідають дійсності.

На підтвердження вказаних доводів позивачем надані суду договір поставки, податкові та видаткові накладні, докази оплати поставленого товару та його подальшої реалізації.

Представники позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти адміністративного позову заперечили з підстав викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі направлень працівниками ДПІ у м. Житомирі, на підставі п.75.1, ст.77, ст.81 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка ТДВ "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" з питання фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Стар Прайм" за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

За наслідками проведення перевірки складено акт від 21.12.12 року № 6809/22-2/00292698/0100.

Перевіркою встановлені порушення:

1. ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.,216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання позивачем вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТДВ "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" при придбанні товарів від постачальника ТОВ "Стар Прайм".

2. п. 138.2, ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 39446грн. за 2011 рік.

3. п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 34300 грн.

За наслідками розгляду акту перевірки, ДПІ у м. Житомирі 03.01.2013 року прийнято податкові повідомлення - рішення № 000007222, № 000006222.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на таке.

Позивачем укладено договір поставки від 27.10.2011 року №39 з ТОВ "Стар Прайм" на підставі вказаного договору постачальником був поставлений бітум нафтовий будівельний, що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Згідно умов договору постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язаний прийняти та розрахуватись за отриманий товар, в строки визначені договором.

Згідно п. 2.2 договору при прийому - передачі товару складається та підписується сторонами товарна накладна .

Щодо правомірності віднесення вартості придбаного товару до валових витрат.

Вартість за поставлений товар по договору з ТОВ "Стар Прайм" віднесена позивачем до складу валових витрат.

Фактичне виконання умов договору сторонами підтверджується рахунками фактури, товарно - транспортними накладними, подорожніми листами, видатковими накладними, податковими накладними, специфікаціями, довіреностями на отримання товару.

Оплата за поставлений товар здійснено позивачем на розрахункові рахунки ТОВ "Стар Прайм", що підтверджується копіями платіжних доручень.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що пі час перевірки та в ході розгляду справи, представниками позивача надавались первинні документи ( оборотно - сальдові відомості по рахунках 63, матеріальними звітами, накладними внутрішнього перміщення, специфікаціями ) на підтвердження використання бітуму у виробництві готової продукції та реалізації такої продукції третім особам ( договори купівлі - продажу, видаткові накладні, відомість по випуску продукції).

Отже, судом не приймаються посилання відповідача на відсутність у ТДВ "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" первинних документів в підтвердження правильності формування валових витрат позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Стар Прайм" за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше :

або дати списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки судом встановлено здійснення позивачем господарських операцій, підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України та відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень ДПІ у м. Житомирі щодо неправомірності формування валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податкового кодексу України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому наполягає ДПІ в Акті перевірки.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, висновків щодо чого дійшла ДПІ в Акті перевірки.

Слід окремо зазначити, що Податковим кодексом України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагентів позивача на підставних осіб.

На думку суду, при визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції між позивачем та ТОВ "Стар Прайм", документально підтверджені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ та Податкового кодексу України та не мають ознак нікчемного правочину.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладеного договору є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Суд не бере до уваги інформацію податкового органу про порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ "Стар Прайм" за ознаками злочинів передбачених ст. 212 ч.3 та 366 ч.2 205 ч. 2 КК України, оскільки на думку суду вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду. Разом з тим, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано належних доказів (вироку, постанови суду) на підтвердження існування вказаних обставин.

Щодо правомірності формування ТДВ "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" податкового кредиту.

В акті перевірки визначено, що перевіркою підприємства на підставі наданих документів було встановлено, що підприємством віднесено до складу податкового кредиту суми по придбанню ТМЦ отриманих від підприємства, що має ознаки фіктивності, знаходиться не в основному стані та відповідно без наявності підтверджуючих документів, наявність та ведення яких передбачено чинним законодавством для даного види діяльності та відповідно, які були передбачені господарськими договорами укладеними між позивачем та ТОВ "Стар Прайм".

Судом вище встановлено підтвердження позивачем валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами по операціях з контрагентами, а тому висновок податкового органу про відсутність даних документів суд вважає безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи.

В судовому засіданні були оглянуті оригінали податкових накладних та інших первинних документів по вказаних взаємовідносинах.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг».

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податковий кредит звітного періоду ... складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку .... протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог».

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках: .. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...».

Згідно з п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Судом встановлено, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формувало податковий кредит.

В той же час висновки перевіряючих викладені в акті, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених первинними документами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по отриманих податкових накладних від ТОВ "Стар Прайм".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 3 січня 2013 року № 000007222, № 000006222, прийнятих Державною податковою інспекцією у м. Житомирі

Керуючись статтями 86, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 03.01.2013 року № 000007222, № 000006222.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 27 травня 2013 р.