Рішення № 31642593, 30.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/34/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.13 Справа № 908/1228/13

Суддя Мойсеєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой", м. Комсомольськ Полтавської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Укргідропостач", м. Запоріжжя,

про стягнення зайво сплачених коштів в розмірі 6 000,00 грн., 525,70 грн. - 3 % річних та 1369,44 грн. пені,

за участю представників сторін:

від позивача: Іващенко Л.С. (довіреність № 616 від 03.04.2013р., юрисконсульт ТОВ "Феррострой");

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррострой" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Укргідропостач" про стягнення зайво сплачених коштів в розмірі 6 000,00 грн., 525,70 грн. - 3 % річних та 1369,44 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем був укладений договір поставки підшипників № 82 від 29.03.2010р., зобов'язання за яким сторони виконали, проте в результаті проведення перевірки взаєморозрахунків, було встановлено надлишкове перерахування позивачем відповідачу коштів в сумі 6000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5271 від 30.04.2010р. Позивач вказує, що незважаючи на надсилання претензій про повернення надмірно сплачених коштів на адресу відповідача, останній на них не відреагував та грошові кошти не повернув. Просить стягнути з відповідача 6 000,00 грн. зайво сплачених коштів, а також 525,70 грн. - 3 % річних та 1369,44 грн. пені.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 527, 610-612, 625, 629, 1048, 1212,1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 229, 231, 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 08.04.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/34/13 та призначено розгляд справи на 23.04.2013р.

До початку судового засідання 23.04.2013р. від позивача надійшла заява про уточнення позовної заяви, в якій останній зазначає, що грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. були сплачені ним відповідачу на підставі рахунку-фактури № СФ-0000028 від 12.03.2010р., та є сплаченими помилково. Просить стягнути з відповідача помилково сплачену суму грошових коштів в розмірі 6 000,00 грн. згідно рахунку-фактури № СФ-0000028 від 12.03.2010р.

Заява про уточнення вимог позовної заяви була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою від 23.04.2013р. розгляд справи відкладено до 30.05.2013 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог суду у повному обсязі. Також суд зобов'язав позивача надіслати копію позовної заяви з додатками, в тому числі вимогу №1288 від 01.12.2010р., претензію № 1 від 30.01.2013р., а також заяву про уточнення позовних вимог відповідачу на юридичну адресу: вул. Гоголя, 31, м. Запоріжжя, 69063.

Позивач виконав вимоги суду, що підтверджується описом вкладення від 24.04.2013 р.

В судовому засіданні 30.05.2013р. був присутній лише представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 30.05.2013р. уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Ухвала про відкладення розгляду справи, яка була надіслана на юридичну адресу відповідача (вул. Гоголя, 31, м. Запоріжжя), повернулась суду з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання. Вказана адреса значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач з реєстру не виключений, що підтверджується витягом з цього реєстру станом на 23.04.2013 р.

Враховуючи викладене та положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду спору по суті і розгляд справи можливий без присутності в судовому засіданні представника відповідача.

В судовому засіданні 30.05.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

29.03.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Укргідропостач" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (покупець, позивач) укладено договір поставки № 82 (далі - договір), за яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в договорі, підшипники, іменовані в подальшому за текстом «товар», асортимент, кількість, якість та ціна яких вказані в специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків до цього договору та є його невід'ємною частиною, або у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід'ємною частиною. У специфікаціях на кожну окрему партію товару сторони можуть передбачити відповідні умови щодо поставки та порядку і строків оплати за товар.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, визначаються специфікацією за згодою сторін.

У специфікації № 1 до договору сторони погодили поставку підшипників в асортименті на загальну суму 12289,13 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 2.1 договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах FCA (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000), місце поставки - склад покупця, розташований за адресою: м. Комсомольськ, вул.Будівельників, 16.

У п. 2.4 договору погоджено, що право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатковою накладною (товарно-транспортною накладною).

За умовами пунктів 8.1, 8.2 договору оплата здійснюється в розмірі 20% передоплати від заявленого товару, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах у даному договорі. Остаточна оплата здійснюється покупцем після постачання товару, протягом 20 календарних днів на підставі виставленого рахунка-фактури постачальником.

Строк дії договору встановлено у п. 11.1 договору з дати його укладання і до 31.12.2010р.

В період дії договору відповідач поставив позивачу обумовлений у специфікації № 1 товар на загальну суму 12289,13 грн. з ПДВ згідно видаткових накладних № РН-0000021 від 17.03.2010 р. (на суму 11749,13 грн.) та № РН-0000023 від 22.03.2010 р. (на суму 540,00 грн.).

На оплату товару відповідач виписав позивачу рахунки-фактури № СФ-0000028 від 12.03.2010 р. (на суму 11749,13 грн.) та № СФ-0000036 від 22.03.2010 р. (на суму 540,00 грн.).

Позивач повністю оплатив вказані рахунки-фактури платіжними дорученнями від 14.04.2010 р. № 4984 (на суму 540,00 грн.), від 14.04.2010 р. № 4993 (на суму 5749,13 грн.) та від 23.04.2010 р. № 5139 (6000,00 грн.).

Також позивач надлишково перерахував по рахунку-фактурі № СФ-0000028 від 12.03.2010 р. ще суму 6000,00 грн. платіжним дорученням № 5271 від 30.04.2010 р.

Вказану суму позивач просить стягнути на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно отриману відповідачем.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Матеріалами справи підтверджено, що сума в розмірі 6000,00 грн., яка сплачена платіжним дорученням № 5271 від 30.04.2010 р., є такою, що безпідставно отримана відповідачем, оскільки рахунок-фактура № СФ-0000028 від 12.03.2010 р., по якому сплачена дана сума, в повному обсязі був оплачений позивачем платіжними дорученнями від 14.04.2010р. № 4993 та від 23.04.2010 р. № 5139.

Відповідач не надав суду доказів наявності правової підстави для набуття спірної суми коштів або повернення позивачу стягуваної цієї суми та не надав заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів в сумі 6000,00 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 525,70 грн. - 3% річних та 1369,44 грн. пені, нарахованих на суму зайво сплачених коштів за період з 01.05.2010 р. по 31.03.2013 р.

Суд відмовляє у стягненні з відповідача сум 3% річних та пені з наступних підстав.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Виходячи з наведених вище положень законодавства, нарахування пені за порушення грошових зобов'язань можливе у разі встановлення такої відповідальності в договорі або в законі.

Стягувана позивачем сума в розмірі 6000,00 грн. є безпідставно сплаченою. Законодавством не передбачено нарахування пені на безпідставно сплачені кошти.

Частина шоста статті 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач у якості правової підстави для стягненні пені, не встановлює розміру відповідальності за порушення грошових зобов'язань, а лише визначає спосіб обчислення пені, який маоже застосовуватися сторонами при укладенні договору.

Враховуючи викладене, підстав для стягнення з відповідача пені немає.

Також немає правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними на підставі ст. 536 цього Кодексу.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування безпідставно одержаними коштами не встановлено.

Стягнення процентів річних згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язання сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грошима (стаття 1214 ЦК України).

Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України можуть бути застосовані лише за порушення грошового зобов'язання.

Строку виконання зобов'язання щодо повернення безпідставно одержаних коштів у статті 1212 Цивільного кодексу України не встановлено.

Враховуючи викладене, підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно з якими, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надсилав відповідачу вимогу про повернення коштів (вих. № 1288 від 01.12.2010р.), претензію (вих. № 1 від 30.01.2013 р.) та позовну заяву на адресу відповідача: вул. Північне шосе, 30, м. Запоріжжя, 69035, яка зазначена як фактична адреса відповідача в позовній заяві та в укладеному сторонами договорі поставки від 29.03.2010 р. № 82. Разом із цим, в матеріалах справи немає відомостей про те, що відповідач знаходився за даною адресою на час відправлення цих документів та отримав їх. А тому дані поштові відправлення не можуть вважатися належним чином пред'явленими відповідачу вимогами про повернення коштів.

За приписами ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

На юридичну адресу відповідача (вул. Гоголя, 31, м. Запоріжжя) у спірному періоді позивач вимог не надсилав.

Позовна заява з такою вимогою була надіслана на юридичну адресу відповідача лише 29.03.2013 р. (після порушення провадження у справі і на вимогу суду).

Отже, за період з 01.05.2010 р. по 31.03.2013 р., протягом якого позивач нараховує 3% річних, не існувало порушення грошового зобов'язання з боку відповідача. Тому 3% річних за цей період нараховані безпідставно.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково - в частині стягнення зайво сплачених коштів в сумі 6000,00 грн. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Укргідропостач" (вул. Гоголя, 31, м. Запоріжжя, 69063, р/р № 2600230127291 у ВАТ «КБ «Актив-Банк» м. Київ, МФО 300852, код ЄДРПОУ 36879072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (вул. Будівельників, 16, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800, п/р № 26008139574980 в філії «Придніпровське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 331564, код ЄДРПОУ 35107305) зайво сплачені кошти в сумі 6000,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1307,58 грн. (одна тисяча триста сім грн. 58 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 04.06.2013 р.