Рішення № 31638483, 04.06.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/4354/13-ц

Провадження № 2/243/1822/2013

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

4 червня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - Кривошеєва Д.А.

При секретарі - Дьякові О.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітку, середнього заробітку за затримку розрахунку заробітної платі, та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У Слов'янський міськрайонний суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Содовий завод», і просить стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість по заробітній платі у розмірі 362,08 гривень, середній заробіток за затримку розрахунку заробітної плати у сумі 17811,57 гривень, компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 6004,60 гривень, а також у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди гроші у сумі 5000 гривень.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що раніш він являвся працівником ВАТ «Содовий завод». Під час роботи на підприємстві заробітна плата йому виплачувалась не своєчасно. 1 червня 2001 року він був звільнений з підприємства за власним бажанням. При звільненні, заборгованість по заробітній платі у сумі 362,08 гривень, відповідачем йому не виплачена. У зв'язку з чим він просить стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість по заробітній платі у сумі 362,08 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі у сумі 17811,57 гривень, а також компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 6004,60 гривень.

Крім того, вважає, що діями відповідача який своєчасно не виплатив заробітну плату, йому завдано моральну шкоду у розмірі 5000 гривень. Необхідність відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з невиплатою відповідачем заробітної плати і відсутності у нього грошових коштів, змусило його докладати додаткових зусиль для організації свого життя, для утримання своєї сім'ї, внаслідок чого значно погіршився стан його здоров'я.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод», будучи повідомлений належним чином, судовими повістками, по про дату та час судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Відповідачем до суду надана заява про розгляд справи за відсутністю його представника.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що: позов ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітку, середнього заробітку за затримку розрахунку заробітної платі, та відшкодування моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню.

У ході судового засідання з достовірністю було встановлено, що:

ОСОБА_1 раніш являвся працівником ВАТ «Содовий завод» і 1 червня 2001 року на підставі ст. 38 КЗпП України звільнений з даного підприємства за власним бажанням. Під час роботи на ВАТ «Содовий завод», заробітна плата ОСОБА_1 виплачувалась не своєчасно і при його звільнені з підприємства заборгованість по заробітній платі йому не виплачена і становить 362,08 гривень.

Із ухвали господарського суду Донецької області від 2 квітня 2013 року, слідує, що 3 січня 2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ «Содовий завод». На теперішній час ліквідаційна процедура ВАТ «Содовий завод» продовжена і також продовжено повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Котенєвої О.О., до 2 жовтня 2013 року.

Відповідно вимог ст. 115 КЗпП України слідує, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, щодо стягнення заборгованості по заробітній платі знайшли своє підтвердження уході судового розгляду справи і підлягають задоволенню.

Разом з суд вважає, що вимоги позивача про стягнення на його користь компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків виплати, не підлягають з наступних підстав:

Згідно вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про розмір заборгованості по місяцях, за які вона утворилась.

Виходячи з викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації не підлягають задоволенню.

При вирішенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі, суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи, що передували події, якою пов'язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців дні на число відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи наявну в матеріалах справи довідку ВАТ «Содовий завод» від 23 квітня 2013 року, відповідно якої середній заробіток за останні два місяці складає 37,09 гривень, кількість робочих виходів позивачки з урахуванням її графіку роботи при 5-тиденному робочому тижні складає 43 дні, і таким чином середньоденна заробітна плата позивача складає 1,73 гривні (74,18 :43).

Кількість робочих виходів позивача за 5-тиденним робочим тижнем за офіційно

опублікованими статистичними даними «Про норму тривалості робочого часу» у оприлюднених листах Міністерства праці і соціального захисту населення України за період з 2 червня 2001 року по 4 червня 2013 року складала би 2992 днів.

З урахуванням наведеного сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 5176,16 гривень (1,73 гривень х 2992 днів).

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувалися.

За положенням ч.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

У трудових правовідносинах такі поняття як зобов'язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов'язання не застосовуються. Такі терміни використовуються у ниці статей Цивільного та Господарського кодексів України.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» указаного кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин, наявних в матеріалах справи доказів, та наведених законодавчих норм права, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з періоду затримки (з 2 червня 2001 року по 4 червня 2013 року), штучного накопичення суми середнього заробітку з боку позивача (його не звернення за захистом свого порушеного права протягом тривалого часу), враховуючи розмір заборгованості (362.08 гривень), та істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, який просить стягнути позивач, суд

вважає за можливе відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача 3000 гривень.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разу, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Приймаючи до уваги, що в ході судового розгляду справи встановлено, що дії відповідача по відношенню до позивача були протиправними, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування завданої йому моральної шкоди підлягають задоволенню. Разом з тим суд, вважає що сума моральної шкоди яку витребує позивач стягнути з відповідача занадто велика і підлягає зменшенню до 1000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 115 - 117, 231, 232, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 14, 60, 212 - 214 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розрахунковий рахунок 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЗКПО 00204895, м. Слов'янськ вулиця Чубаря, 91, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тхінвал, Махарадзевського району, Грузія, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого: АДРЕСА_1, - заборгованість по заробітній платі у сумі 362,08 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 2 червня 2001 року по 4 червня 2013 року у сумі 3000 гривень; у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

В інший частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розрахунковий рахунок 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЗКПО 00204895, м. Слов'янськ вулиця Чубаря, 91 на користь держави судовий збір в сумі 336,20 гривень, на р/р 31210206700075 ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ банку 37803368, код ЄДРПОУ суду 26503448, код одержувач УДКС у м. Слов'янську, код класифікації і доходів бюджету 2203001.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області, через Слов'янський міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчий кімнаті.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду

Кривошеєв Д.А.