Постанова № 31637563, 25.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 р. Справа № 804/2122/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивача Руднєвої І.В.

відповідача Гончарова Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнін» до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022220 від 04.02.2013 р., -

в с т а н о в и в :

07 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Майнін» (далі - ТОВ «Майнін») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням позовної заяви від 18.02.2013 року, викладеної в новій редакції (а.с. 68-81), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Криворізька північна МДПІ) № 0000022220 від 04.02.2013 р. про донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 751 485 грн., у тому числі 601 188 грн.- за основним платежем, 150 297 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновків, викладених у акті перевірки № 10/222/35005945 від 25.01.2013 р., які не відповідають дійсності та складені з перевищенням податковим органом своїх повноважень. Зокрема, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності договору купівлі-продажу № 25 від 25.11.2012 р., укладеного між ТОВ «Майнін» (покупець) та ТОВ «Лан» (постачальник), посилаючись на те, що реальність укладення та виконання зазначеного договору сторонами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які були надані до перевірки, а саме: специфікаціями, оборотно-сальдовими відомостями, платіжними дорученнями, накладними та податковими накладними, які є підставою для віднесення покупцем зазначених в них сум ПДВ до складу податкового кредиту. Проте, не надавши належної оцінки наданим платником податків первинним документам, податковий орган зробив висновок щодо нікчемності укладеного між позивачем та ТОВ «Лан» правочину, керуючись лише висновками, викладеними в акті перевірки «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лан» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Компанія «Терра Агро» за грудень 2011 року, ТОВ «Інтертерра» за січень, березень 2012 року». Такі дії податкового органу позивач вважає неправомірними, посилаючись на судову практику Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду України та Європейського суду з прав людини, згідно якої, покупець не повинен нести відповідальність за неправомірні дій його контрагентів. Водночас, позивач зазначив, що на момент укладення та виконання договору між ТОВ «Майнін» та ТОВ «Лан», останнє було зареєстровано у встановленому законом порядку, мало свідоцтво платника ПДВ, а також, були відсутні судові рішення щодо визнання правочинів недійсними та обвинувальні вироки, винесені стосовно посадових осіб сторін договору. Враховуючи викладене, позивач вказує на те, що актом перевірки не доведено, що договір купівлі-продажу № 25 від 25.11.2012 р. не відповідає дійсним намірам сторін, а його укладення спрямовано на ухилення від оподаткування та створення штучних підстав для отримання незаконного відшкодування ПДВ з державного бюджету. Отже, податковим органом не доведено факту нікчемності зазначеного договору, а висновки, викладені у акті перевірки ТОВ «Майнін», ґрунтуються лише на припущеннях відповідача. Окрім цього, позивач посилається на відсутність компетенції податкового органу щодо визнання правочинів нікчемними, оскільки, згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), або якщо такий правочин визнано недійсним в судовому порядку (оспорюваний правочин). Посилаючись на зазначені обставини у їх сукупності, позивач вважає податкове повідомлення-рішення Криворізької північної МДПІ № 0000022220 від 04.02.2013 р. протиправним, та просить його скасувати (а.с. 68-81).

В судовому засіданні 25.04.2013 р. представник позивача за довіреністю Руднєва І.В. позовні вимоги підтримала, просила адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки ТОВ «Майнін». Зокрема, представник відповідача Гончаров Д.І. зазначив, що при проведенні перевірки платником податків не було надано належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували якість та походження ТМЦ (сертифікатів якості), купівля-продаж яких була предметом договору, укладеного позивачем з ТОВ «Лан». Крім того, позивачем не надано документів, які б дали змогу встановити виробника товару, а також факт передачі товару від продавця-постачальника до покупця, яким є позивач. Водночас, надані до перевірки товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам закону до первинних документів, оскільки не містять прізвище та ініціали водія-експедитора, з їх змісту неможливо встановити місце приймання-передачі товару, місце завантаження товару на транспортний засіб, а також місце його розвантаження, тощо, а тому носять лише формальний характер. Враховуючи викладене, а також висновки перевірки ТОВ «Лан», якими встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ «Лан» з його контрагентами, виходячи з відсутності у останнього необхідних матеріальних, технічних та трудових ресурсів на здійснення господарської діяльності, відповідач зазначив про обґрунтованість висновків, викладених у акті перевірки ТОВ «Майнін» від 25.01.2013 р., а також правомірність винесеного на підставі них податкового повідомлення-рішення № 0000022220 від 04.02.2013 р. (а.с. 207-214). Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою суду від 26.02.2013 р. допущено заміну відповідача у справі з Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на належного - Криворізьку північну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби (а.с. 199).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майнін», яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ РП «Сігма», зареєстровано виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 30.05.2007 р. (а.с. 98), з 12.06.2007 р. перебуває на податковому обліку в Криворізькій північній МДПІ, та згідно свідоцтва № 200014091 від 21.12.2011 р., є платником ПДВ (а.с. 99).

У період з 27.12.2012 р. по 18.01.2013 р., на підставі направлення № 544/22 від 27.12.2012 р., та відповідно до наказу № 1153 від 26.12.2012 р. (а.с. 103), службовими особами Криворізької північної МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Майнін» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лан» за період з 01.12.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт № 10/222/35005945 від 25.01.2013 р. (а.с. 104-124).

Перевіркою встановлено порушення платником податків п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 601 188 грн., у тому числі по періодах:

- грудень 2011 р. - на 93 833 грн. 33 коп.;

- січень 2012 р. - на 93 833 грн. 33 коп.;

- лютий 2012 р. - на 72 250 грн.;

- березень 2012 р. - на 72 250 грн.;

- квітень 2012 р. - на 72250 грн.;

- травень 2012 р. - на 103 419 грн. 60 коп.;

- червень 2012 р. - на 93 352 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що 25.11.2012 р. між ТОВ «Майнін», яке є правонаступником прав та обов'язків ТОВ «РП Сигма» (а.с. 133), (покупець) та ТОВ «Лан» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 25. Згідно розділу 1 зазначеного договору «Предмет договору», в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, загальна кількість, асортимент, одиниці виміру якого визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (запчастини, стрічка конвеєрна). Транспортування товару від постачальника до покупця здійснюється за рахунок покупця, власними силами із залученнями третіх осіб. Розділом 2 договору «Ціна та загальна вартість товару» передбачено, що загальна вартість договору визначається шляхом додавання усіх специфікацій до даного договору. На підставі узгоджених сторонами специфікацій постачальник формує партію товару. У випадку досягнення згоди з цінами та асортиментом товару, постачальник здійснює постачання згідно специфікацій, разом з товаром надає належним чином оформлені документи (видаткові та податкові накладні, рахунки та інше) (п. 3.1 розділу 3 «Порядок розрахунків за договором» договору). Згідно п. 4.1 розділу 4 договору «Якість та передача товару», постачальник несе відповідальність за якість товару, яка має відповідати вимогам державних стандартів або технічним умовам, які діють на території України. Пунктом 5.1 розділу 5 договору «Відповідальність сторін» передбачено обов'язок постачальника у випадку поставки товару неналежної якості замінити його протягом п'яти днів з моменту виявлення такого товару на товар належної якості, відповідальність постачальника за невиконання зазначеного обов'язку у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків від вартості товару неналежної якості, а також право покупця відмовитися від такого товару (а.с. 132).

Згідно наданих платником податків до перевірки специфікацій № 01 від 01.12.2011 р., № 02 від 03.01.2012 р., № 03 від 01.02.2013 р., № 04 від 01.03.2012 р., № 05 від 02.04.2012 р., № 06 від 03.05.2012 р., № 07 від 01.06.2012 р., загальна вартість ТМЦ, придбаних ТОВ «Майнін» згідно договору № 25 від 25.11.2011 р. становить 3 607 129 грн. 30 коп., у тому числі ПДВ - 601 188 грн. 26 коп. (а.с. 109-110). Копії зазначених специфікацій долучені до матеріалів справи (а.с. 134-140).

Згідно наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за грудень 2011 року, січень-червень 2012 року, вищевказані ТМЦ було оприбутковано платником податків, а суми ПДВ, сплачені ним у ціні товару - віднесені до податкового кредиту відповідних періодів.

Станом на час перевірки заборгованість по розрахункам за договором № 25 від 25.11.2011 р. відсутня, розрахунки між підприємствами проведені в безготівковій формі на загальну суму 3 607 129,46 грн. (а.с. 48).

Водночас, згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, станом на час складання акту перевірки наявна розбіжність між розміром задекларованого ТОВ «Майнін» податкового кредиту, та податковими зобов'язаннями, задекларованими ТОВ «Лан», на загальну суму 332 166 грн. 66 коп., у тому числі по періодах:

- грудень 2011 р. - на 93 833 грн. 33 коп.;

- січень 2012 р. - на 93 833 грн. 33 коп.;

- лютий 2012 р. - на 72 250 грн.;

- березень 2012 - на 72 250 грн. (а.с. 48, 243-246).

При проведенні перевірки податковим органом враховано висновки, викладені в акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лан» щодо підтвердження господарських відносин з його контрагентами-постачальниками ТОВ «Компанія «Терра Агро» за грудень 2011 року, ТОВ «Інтертерра» за січень, березень 2012 р. (а.с. 216-235), зокрема щодо відсутності поставок товарів за договорами, укладеними ТОВ «Лан» із зазначеними контрагентами, що свідчить про укладення зазначених угод без мети настання реальних наслідків, що враховуючи норми п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. ст. 216, 228 Цивільного кодексу України, свідчить про їх нікчемність, відсутність настання юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, спрямованість їх на ухилення від сплати податків та заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, шляхом створення штучних умов для незаконного отримання бюджетного відшкодування ПДВ, наслідком чого є порушення публічного порядку.

Враховуючи зазначені висновки перевірки ТОВ «Лан», Криворізькою північною МДПІ під час проведення перевірки ТОВ «Майнін» досліджено питання щодо походження та транспортування товару згідно договору купівлі-продажу № 25 від 25.11.2011 р., в результаті чого встановлено, що договірні зобов'язання на поставку товару від ТОВ «Лан» до ТОВ «Майнін» підтверджуються лише накладними. Документів, які б підтверджували якість та походження отриманих ТМЦ (сертифікатів якості), та з яких можливо було б встановити, як проводиться прийом за кількістю, візуальною цілісністю і комплектністю продукції, до перевірки не надано. Також, відсутня технічна документація на товар, яка б дала змогу встановити виробника отриманого товару. Крім того, платником податків до перевірки не було надано документи, які б підтверджували факт передачі товару від продавця-постачальника до покупця.

Що стосується транспортування товару, при проведенні перевірки податковим органом не встановлено факту постачання товару від постачальника. Так, згідно наданих платником податків товарно-транспортних накладних, перевізником придбаного ТОВ «Майнін» товару є фізична особа-підприємець ОСОБА_4 Проте, зазначені товарно-транспортні накладні носять лише формальний характер, оскільки не містять прізвище та ініціали водія-експедитора, з їх змісту неможливо встановити місце приймання-передачі товару, місце завантаження товару на транспортний засіб, місце його розвантаження.

Крім того, при проведенні перевірки не підтверджено факт оприбуткування товару, зазначеного у накладних, оскільки до перевірки не надано прибуткові ордери, картки складського обліку товару, отриманого від ТОВ «Лан».

Щодо наявності у платника податків складського приміщення, податковим органом при проведенні перевірки встановлено, що ТОВ «Майнін» не має складських приміщень, проте, має основні фонди І групи, а саме, комплекс по переробці (збагаченню) вскришних порід, який знаходиться на борту кар'єра 2-біс ГЗК ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Об'єкт збудовано на земельній ділянці, яка належить ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яке є режимним підприємством та здійснює пропускний режим. Проте, переліку осіб та транспортних засобів, яким було видано перепустки для переміщення по території (на об'єкти) ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», підприємством до перевірки надано не було.

Враховуючи викладені вище обставини, Криворізька північна МДПІ дійшла висновку про відсутність реального здійснення операцій з придбання товару від ТОВ «Лан» у грудні 2011 року, січні-червні 2012 року на загальну суму 3 607 129 грн. 46 коп., у тому числі ПДВ - 601 188 грн. 26 коп., що, враховуючи норми ст. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, призвело до завищення платником податку податкового кредиту на вказану суму.

Акт перевірки підписано директором ТОВ «Майнін» Мірошниченко О.В. із запереченнями, які мали бути надані до податкового органу (а.с. 124). Проте, доказів звернення позивача до податкового органу із письмовими запереченнями на акт перевірки, під час розгляду справи позивачем надано не було.

Пунктом 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, у випадку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, до платника податків застосовується штраф в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи висновки, викладені у акті перевірки № 10/222/35005945 від 25.01.2013 р., Криворізькою північною МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022220 від 04.02.2013 р. про донарахування ТОВ «Майнін» податкових зобов'язань по ПДВ на суму 751 485 грн., у тому числі 601 188 грн. - за основним платежем, 150 297 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 102).

Не погодившись із зазначеним рішенням податкового органу, відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, ТОВ «Майнін» звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000022220 від 04.02.2013 р.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Частинами 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Нормами ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

З огляду на це, а також враховуючи відсутність рішень суду про визнання угоди, укладеної між ТОВ «Майнін» та ТОВ «Лан» недійсною, або вироку суду про встановлення вини посадових осіб позивача або його контрагента, суд погоджується з твердженням позивача про безпідставність висновку податкового органу щодо нікчемності, недійсності договору від 25.11.2011 р.

Водночас, розглядаючи питання щодо відповідальності особи за несплату ПДВ по ланцюгу придбання, Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 20.07.2010 р. за № 1112/11/13-10 «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» дійшов висновку про те, що відповідальною за сплату ПДВ до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Разом з тим, наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій, визначення податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

З огляду на це, Вищим адміністративним судом зроблено висновок про необхідність дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Аналогічна позиція викладена й у листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, доведеному до судів нижчого рівня у зв'язку з набранням чинності 01.01.2011 р. Податковим кодексом України.

Враховуючи зазначену позицію Вищого адміністративного суду, судом при вирішенні даного спору прийнято до уваги наступне.

Пунктом 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно акту перевірки № 10/222/35005945 від 25.01.2013 р., платником податків до перевірки було надано договір купівлі-продажу № 25 від 25.11.2011 р. та специфікації до нього, видаткові та податкові накладні, отримані від ТОВ «Лан» за грудень 2011 року, січень-червень 2012 року, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення та товарно-транспортні накладні. Зазначені первинні документи, окрім оборотно-сальдових відомостей, досліджені судом в судовому засіданні, а належним чином засвідчені їх копії долучені до матеріалів справи (а.с. 141-195).

При дослідженні зазначених документів судом встановлено, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять всіх необхідних реквізитів.

Так, згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованих Міністерством юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3-11.9 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

З наданих позивачем товарно-транспортних накладних вбачається, що перевізником товару є фізична особа-підприємець ОСОБА_4, який здійснив перевезення товару, зазначеного у накладних № РН-0601/01 від 01.06.2012 р., № РН-0524/02 від 24.05.2012 р., № РН-0503/2001 від 03.05.2012 р., № РН-0402/02 від 02.04.2012 р., № РН-0301/01 від 01.03.2012 р., № РН-0201/01 від 01.02.2012 р., № РН-0103/01 від 03.01.2012 р. (а.с. 142-148). Транспортування товару здійснювалось автомобілем «Рено-Магнум» з м. Дніпропетровськ (с. Партизанське) до м. Кривий Ріг. Водночас, зазначені товарно-транспортні накладні не містять серії накладної, у деяких з них відсутній номер (а.с. 164-167), та номер накладної на товар у графі «відомості про вантаж» (а.с. 171). Також, вказані товарно-транспортні накладні не містять прізвище та ініціали водія-експедитора, а з їх змісту неможливо встановити місце приймання-передачі товару, місце завантаження товару на транспортний засіб, а також місце його розвантаження. Окрім цього, у товарно-транспортних накладних не конкретизовано час та пункт завантаження та розвантаження товару, внаслідок чого неможливо встановити, за яких умов, та на якій території фактично було здійснено приймання-передачу товару. При цьому, у товарно-транспортних накладних зазначено, що вантаж одержано ОСОБА_6 за дорученнями № 007 від 01.06.2012 р., № 006 від 24.05.2012 р., № 005 від 03.05.2012 р., № 004 від 02.04.2012 р., № 03 від 01.03.2012 р., № 012 від 01.02.2012 р., № 01 від 03.01.2012 р., № 19 від 01.12.2011 р. Проте, зазначені доручення платником податків ні під час проведення перевірки, ні при розгляді справи судом надані не були, так само, як не були надані акти приймання-передачі товару.

Дорожні листи, які відповідно до п. 11.1 Правил, разом із товарно-транспортними накладними є основними документами на перевезення вантажів, позивачем також не надавались.

Також, на вимогу суду позивач не надав дозвільних документів (перепусток) на переміщення по території режимного об'єкту - ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», куди ніби-то здійснювалася поставка ТМЦ за договором з ТОВ «Лан».

Крім того, платником податків до перевірки не було надано документи, які б підтверджували факт передачі товару від продавця-постачальника до покупця. Не надані такі документи і під час розгляду справи судом, так само, як не надані документи, передбачені умовами договору № 30/12 від 30.12.2011 р. на надання автопослуг, укладеного між ТОВ «Майнін» та ФОП ОСОБА_7 Так, у відповідності до розділу 3 договору «Обов'язки сторін» та «Порядок розрахунків», виконавець (ФОП ОСОБА_7) надає авто послуги вантажним транспортом за заявкою замовника (телефон, факс, лист). Здача-приймання послуг за договором оформлюється актом виконаних робіт (а.с. 129).

Зазначені документи у позивача відсутні.

Крім того, як вже зазначалося раніше, умовами договору купівлі-продажу № 25 від 25.11.2011 р. передбачено також обов'язок продавця щодо надання товару належної якості, та відповідальність на випадок невиконання зазначеного обов'язку.

Проте, документів, які б підтверджували якість та походження отриманих ТМЦ (сертифікатів якості), а також технічної документації на товар, яка б надала можливість встановити виробника отриманого товару, до перевірки надано не було (стор. 18 акту, а.с. 121), при тому, що позивачем придбавався специфічний товар (запасні частини - щоки рухомі, нерухомі, праві, ліві, футировочні, та конвеєрна стрічка).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Керуючись принципом офіційного з'ясування обставин справи, у відповідності до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, під час розгляду справи судом у позивача були витребувані документи на підтвердження якості товару, купівля-продаж якого є предметом договору № 25 від 25.11.2011 р.

Проте, зазначені документи на вимогу суду не були надані у зв'язку з їх відсутністю.

Таким чином, в судовому засіданні позивачем не надано документів щодо походження придбаного ним товару. З огляду на це, а також враховуючи, що належним чином оформлених документів на підтвердження факту транспортування та передачі товару від продавця покупцю позивачем також не надано, суд погоджується з висновком податкового органу про юридичну дефектність первинних документів позивача, та не підтвердження ними реальності здійснення господарських операцій, зокрема, фактичного виконання умов договору купівлі-продажу № 25 від 25.11.2011 р., укладеного з ТОВ «Лан».

Відповідно, суд погоджується з висновком відповідача про те, що укладення зазначеного договору було спрямовано на отримання фінансової вигоди для обох сторін шляхом мінімізації оподаткування.

При цьому, надані позивачем матеріальні звіти про рух матеріалів та акти списання матеріалів, деталей, металоконструкцій, витрачених на поточне обслуговування обладнання, не приймаються судом до уваги, оскільки з їх змісту не вбачається зв'язку зазначених ТМЦ з договором купівлі-продажу від 25.11.2011 р. (а.с. 259-272). Натомість, при проведенні перевірки не було підтверджено факт оприбуткування товару, зазначеного у накладних, оскільки до перевірки позивачем не надано прибуткові ордери, картки складського обліку товару, отриманого від ТОВ «Лан».

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи зазначені норми Закону, а також висновок суду про те, що реальність придбання товарів згідно договору № 25 від 25.11.2011 р. платником податків не доведена, суд погоджується з позицією податкового органу щодо неправомірності віднесення ТОВ «Майнін» до складу податкового кредиту грудня 2011 року, січня-червня 2012 року сум податку на додану вартість в розмірі 601 188 грн., перерахованих на адресу ТОВ «Лан» в ціні товару, фактична поставка якого не підтверджена первинними документами, оформленими у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

За викладених обставин, податкове повідомлення-рішення № 0000022220 від 04.02.2013 року є правомірним, та скасуванню не підлягає, а отже, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ «Майнін» у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнін» - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 30.04.2013 р.

Суддя В.В. Чорна