Постанова № 31636986, 21.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 р.Справа № 815/112/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства "Дельта Групп" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року по справі за позовом приватного підприємства "Дельта Групп" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04.01.2013 року директор приватного підприємства "Дельта Групп" звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача з проведення позапланової виїзної документальної перевірки щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами за січень 2012 року та складання акту про результати зазначеної перевірки №7594/22-5/37421311 від 10.12.2012 року, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002202250 від 24.12.2012 року та №0002192250 від 24.12.2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 21.02.2013 року приватне підприємство "Дельта Групп" подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що податковою з порушенням законодавства було проведено перевірку та складено акт по її результатам. Крім того, апелянт посилається на те, що при розгляді справи до суду надавались копії первинних документів, які підтверджували отримання товарів та послуг від МПП «Ларс» та доводилась реальність господарських операцій із зазначеним контрагентом, а тому висновки акту перевірки та прийняті на його основі податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та протиправними.

У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04.12.2012 року по 10.12.2012 року державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Дельта Групп» щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт, на підставі якого державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення № 0002192250 від 24.12.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 93 459 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23365 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002202250 від 24.12.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 237 857 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 118 929 грн.

В акті перевірки державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначено, що в ході проведеної перевірки встановлено, що товариством в порушення вимог Податкового кодексу України віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту у січні 2012 року та І кварталі 2012 року суми коштів по операціям з МПП «Ларс» на підставі первинних документів за відсутності підтвердження факту постачання товарів, та, відповідно, факту здійснення вказаних господарських операцій з метою здійснення господарської діяльності.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено про результати перевірки контрагента позивача, якими, зокрема, встановлено порушення МПП «Ларс» вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України в частині недодержання положень зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів.

Дослідивши обставини справи та докази по справі, колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Як вбачається із запиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, надісланого на адресу ПП «Дельта Групп», податковим органом не було зазначено підстав для його проведення, не зазначено, які саме факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства були виявлені податковим органом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне

підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Зважаючи на те, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси було неналежним чином оформлений запит, колегія суддів вважає, що у позивача не було правових підстав, передбачених п. п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Слід зазначити, що законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

У разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, посадові особи ДПІ у Приморському районі м. Одеси були допущені приватним підприємством «Дельта Групп» до проведення перевірки, за результатами проведення якої податковий орган дійшов висновку про порушення підприємством вимог Податкового кодексу України, у зв'язку з чим і був складений акт перевірки.

Зважаючи на зазначене колегія суддів вважає, що оскільки перевіряючи були фактично допущені до проведення перевірки, виявлені на їх думку порушення, правомірно були оформлені актом перевірки, а тому дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси по складанню акту перевірки є правомірними.

Що стосується виявлених під час проведення перевірки порушень, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на наступне:

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого

використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, у січні 2012 року позивач здійснював господарські операції з придбання товарів та послуг з контрагентом МПП «Ларс».

За рахунок здійснення вказаних операцій МПП «Ларс» сформувало податковий кредит та віднесло витрати до складу валових.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС щодо завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям з вказаним контрагентом, зважаючи на наступне:

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму валових витрат), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ПП «Дельта Групп» були укладені з МПП «Ларс» договори, зокрема, про надання послуг по виготовленню оригінал-макетів поліграфічної продукції, про надання послуг з технічного обслуговування комп'ютерной та оргтехніки, про надання інформаційно-консультаційних послуг, про поставку електротоварів та електрообладнання.

В підтвердження виконання умов вказаних договорів та правомірності формування сум податкового кредиту та віднесення сум до складу валових по операціям з МПП «Ларс» позивач надав первинні документи про здійснення господарських операцій, а саме: податкові накладні, акти приймання-передачі робіт (надання послуг), видаткові накладні.

У вказаних первинних документах зазначено дати складання документів, зміст господарських операцій, їх вартість та кількість, осіб, які відповідальні за здійснення таких операцій та прийняття їх результатів.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно здійснюваних господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Крім того, позивачем було надано докази подальшого використання отриманих від МПП «Ларс» товарів та послуг у власній господарській діяльності, а саме подальша їх реалізація іншим покупцям, що підтверджується договорами, укладеними позивачем з іншими контрагентами (т. 1 а.с. 156-219).

Слід звернути увагу на те, що з наданих позивачем документів вбачається, що контрагенти позивача, зокрема, ТОВ «Центр-Н», АБ «Центр» у вигляді ТОВ, ТОВ СП «Будапешт-Юг», ДП «Інтмакс», ТОВ ОА «Варяг», ТОВ «Раф-Плюс», згідно укладених договорів, здійснювали замовлення у ПП «Дельта Групп» послуг з надання інформаційно-консультаційних послуг та послуг по виготовленню поліграфічної продукції. В свою чергу, зазначені послуги ПП «Дельта Групп» замовляло у МПП «Ларс», та в подальшому реалізовувало первинним контрагентам.

Згідно п.п. 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що ПП «Дельта Групп» належними та допустимими доказами підтвердило реальне здійснення господарських операцій з МПП «Ларс», та діяльність позивача направлена на реальне настання економічних наслідків.

При чому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зважаючи на зазначене, та враховуючи те, що позивачем було належним чином підтверджено реальність здійснення господарських операцій з МПП «Ларс», колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що позивачем був завищений податковий кредит по податку на додану вартість, а також завищені валові витрати.

В акті перевірки податковий орган також зазначив, що укладені між сторонами правочини мають ознаки нікчемності та не спричиняють настання реальних правових наслідків.

В свою чергую, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на все вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що ПП «Дельта Групп» правомірно було віднесено витрати по операціям з МПП «Ларс» до складу валових, а також правомірно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по таким операціям, а тому податкові повідомлення-рішення № 0002192250 від 24.12.2012 року та №0002202250 від 24.12.2012 року прийняті державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби необґрунтовано та підлягають скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Дельта Групп" задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги приватного підприємства "Дельта Групп" задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень 2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0002202250 від 24.12.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0002192250 від 24.12.2012 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Дельта Групп" (код ЄДРПОУ 37421311, п/р № 26002312142301 в ПАТ АБ «Південний» м. Одеса, МФО 328209) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3247 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В.Бойко

Суддя: Т.М.Танасогло

Суддя: О.В.Яковлєв