Постанова № 31636879, 22.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2013 р. Справа № 804/5451/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Покусай С.О.

за участю: представників позивача - Стеценка О.В., Струкова Б.В., Скиби Н.Я.

представників відповідача - Алієва И.Г. огли, Рудько А.М., Какалюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Божедарівський елеватор» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Божедарівський елеватор» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Верхньодніпровської ОДПІ за №0000222340 від 13.11.2012р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 1' 060' 448грн.00коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 530' 224грн.00коп.; №0000232340 від 13.11.2012р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1' 180' 060грн.00коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 590' 030грн.00коп.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2003р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Приватного акціонерного товариства «Божедарівський елеватор» про реєстрацію останнього як юридичної особи.

Позивач перебуває на обліку у Верхньодніпровській ОДПІ, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, позивач належним чином зареєстрований як юридична особа та платник податків, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють сплату податків в Україні.

Так, на підставі наказу Верхньодніпровської ОДПІ від 11.09.2012р. №466, направлення від 11.09.2012р. №109 та від 12.09.2012р. №110 представниками Верхньодніпровської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Божедарівський елеватор» (код ЄДРПОУ 00953869) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р.

Перевіркою встановлені порушення:

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст14, п.138.1, 138.2, 138.6 ст.138 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість одержаної товарів та послуг на загальну суму 5' 306' 000грн. 00коп., у тому числі за 4 квартал 2011р. в сумі 3'290' 000грн. 00коп., за 1 квартал 2012р. в сумі 2' 016' 000грн. 00коп., так як надані для перевірки документи, не можуть бути достатнім підтвердженням того, що товар та послуги дійсно було одержано та використано у господарській діяльності. В результаті занижена сплата в бюджет податку на прибуток на суму 1' 180' 060грн. 00коп., в т.ч. за 4 квартал 2011р. - 756' 700грн. 00коп., за 1 квартал 2012р. - 423' 360грн. 00коп.;

- п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, зайво віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 1' 060' 448грн. 00коп., в т.ч. за липень 2011р. - 102' 000грн. 00коп., серпень 2011р. - 84' 600грн. 00коп., жовтень 2011р. - 338' 400грн. 00коп., листопад 2011р. - 132' 248грн. 00коп., січень 2012р. - 285' 600грн. 00коп., лютий 2012р. - 117' 600грн. 00коп.

За результатами позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Божедарівський елеватор» (код ЄДРПОУ 00953869) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р., працівниками Верхньодніпровської ОДПІ складенийакт №220/222/00953869 від 23.10.2012р.

На підставі Акту №220/222/00953869 від 23.10.2012р. Верхньодніпровською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 13.11.2012р. за №0000222340, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 1' 060' 448грн.00коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 530' 224грн.00коп.; №0000232340, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1' 180' 060грн.00коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 590' 030грн.00коп.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ до Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Позивач зазначив, що поштою 24.01.2013 р. отримав рішення ДПС у Дніпропетровській області №322/10/10-25 від 22.01.2013 р. про часткове задоволення скарги, яким змінено розмір штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з результатами розгляду ДПС у Дніпропетровській області первинної скарги, позивач повторно оскаржив вищезазначені рішення до Державної податкової служби України.

Позивач зазначив, що поштою 09.04.2013 р. отримав рішення Міністерства доходів і зборів України за №242/6/99-99/10-15 від 05.04.2013 р., яким повторну скаргу залишено без задоволення.

Не погодившись з такими діями та рішеннями податкового органу, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у складі ціни придбання олії соняшникової товариством на внутрішньому ринку України у ПзІІ «Сєрна» (зареєстрований платник ПДВ) міститься частка непрямого податку - ПДВ, за ставкою 20%, який не враховується при визначенні собівартості реалізованої партії товару, згідно приписів п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (ПСБУ) 9 «Запаси», затвердженого Наказом Мінфіну №246 від 20.10.1999 р., де вказано, що собівартість запасів складається, зокрема, з сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків.

На підтвердження отримання прибутку за результатом продажу партії олії соняшникової на користь нерезидента за визначеним в Акті перевірки зовнішньоекономічним договором, позивач посилається на доданий до позовної заяви розрахунок.

Також, позивач зазначає, що ціна продажу за зовнішньоекономічним контрактом на користь нерезидента «ГленкорГрейн Б.В.» (Нідерланди), сформована ПрАТ «Божедарівський елеватор» на зазначену в Акті перевірки партію олії соняшникової (з двох частин), відповідає дійсному, існуючому ринковому рівню цін на олію соняшникову, що підтверджується висновками професійного суб'єкта оціночної діяльності, копії яких додані до позовної заяви.

Позивач вважає, що наявність ділової (господарської) мети, в ході укладення та виконання зазначеного в Акті перевірки зовнішньоекономічного контракту із нерезидентом «ГленкорГрейн Б.В.» (Нідерланди), підтверджується фактом отримання ним прибутку за результатом проведених господарських операцій, а договірні умови, за яких було проведено продаж олії соняшникової (зокрема, ціна продажу), носять об'єктивний характер для ринку сільськогосподарської продукції, та зумовлені його кон'юнктурою.

Стосовно висновків податкового органу щодо неприймання особистої участі (присутності) позивачем при покупці товару у ПзІІ «Сєрна», в порту м.Іллічівськ Одеської області, останній, з посиланням на ст.180 Господарського кодексу України, зазначає, що договір купівлі-продажу олії соняшникової фактично сторонами виконаний належним чином та не визнаний в судовому порядку недійсним.

Одночасно, позивач вважає безпідставним висновок ДПС у Дніпропетровській області про те, що операції ПрАТ «Божедарівський елеватор»з купівлі та продажу товарів не є регулярними та постійними, спрямованими на отримання доходу, а навпаки, носять одноразовий характер та були вчинені таким чином, що призвели до отримання збитків.

Позивач вказує, що експорт (поставка нерезиденту за зовнішньоекономічним контрактом) олії соняшникової, згідно вантажно-митних декларацій №500040403/2011/003185 та №500040403/2012/000934, здійснювався періодично: 15.11.2011 р., 19.03.2012 р., 06.09.2012, тобто більше одного разу, а тому, на думку позивача, носить регулярний, періодичний характер.

При цьому, позивач вказує, що є зареєстрованим платником податку на додану вартість, і саме тому, відповідно до п.138.1.1Податкового кодексу України, до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, не можуть бути віднесені суми ПДВ, сплачені разом з ціною придбання за олію соняшникову, а може відноситися лише собівартість реалізованих товарів, яка складається, зокрема, з сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків, тобто за вирахуванням сум податку на додану вартість, який є непрямим податком.

Висновок Міністерства доходів і зборів України про те, що при формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, зокрема додається податок на додану вартість, позивач також вважає безпідставним з огляду на приписи п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Мінфіну №246 від 20.10.1999р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що з урахуванням приписів ст.3 Господарського кодексу України, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 та пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України однією з визначних ознак господарської діяльності є отримання доходу за результатами ведення господарської діяльності.

За таких обставин, відповідач вказує, що діяльність підприємства є господарською за умови, якщо така діяльність здійснюється регулярно та постійно і спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів, з метою одержання доходу.

В ході перевірки, з наявних матеріалів, відповідач дійшов висновку, що операції позивача з купівлі та продажу товарів не є регулярними та постійними, спрямованими на отримання доходу, а навпаки носять одноразовий характер та були вчинені таким чином, що призвели до отримання збитків.

Відповідач зазначає про відсутність належного обґрунтування позивача щодо підстав реалізації продукції за цінами нижче цін придбання або об'єктивних умов, що зумовили саме такий продаж протягом нетривалого часу з моменту придбання відповідного товару, а також позивачем не наведено об'єктивних причин економічного характеру, які змусили здійснити продаж товару зі ціною, нижчою ціни придбання, останнім не доведено, що зазначеними операціями уникнув настанню ще більших втрат чи інших негативних наслідків.

Отже, відповідач стверджує, що витрати, понесені ПрАТ «Божедарівський елеватор» при здійсненні вищезазначених господарських операцій, не відносяться до складу витрат підприємства.

Тому, відповідач вказує, що визначені операції позивача не відповідають вимогам законодавства щодо визнання подібної діяльності господарською.

Відповідач вказує, що проведеною перевіркою відображеного показника за перевіряємий період в сумі 858069грн. на підставі таких документів: первинних документів (накладні на придбання, акти виконаних робіт та послуг, податкових накладних), реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідні періоди, даних головної книги, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1, колонка Б (сума ПДВ) декларацій «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» в загальній сумі 923688грн.

Також, відповідач зазначає, що всупереч приписам пп.14.1.36 п.14.1 ст.14; п.138.1, п.138.2, п.138.6 ст.138 Податкового Кодексу України підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість одержаної товарів та послуг на загальну суму 5306000грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 3290000грн. 1 квартал 2012 року в сумі 2016000грн., оскільки надані для перевірки документи, за твердженням відповідача, не можуть бути достатнім обґрунтуванням дійсного одержання та використання у господарській діяльності товару та послуг.

З посиланням на приписи ст.ст.193, 198 Податкового кодексу України відповідач зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, за твердженням відповідача, досліджувані угоди спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування, та не мають під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.

Перевіркою встановлено, що основною метою при здійсненні вказаних операцій у суб'єкта господарювання було ухилення від сплати податків, дії вчинені сторонами не обумовлені розумним змістом, що направлений на отримання доходу, отже такі дії були направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань. При цьому, відповідач зазначає, що обов'язок доказування іншого покладається на учасників правочину, чого не здійснено позивачем.

Дослідивши матеріали справи, надані представниками сторін докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

28.07.2011 року між ПрАТ «Божедарівський елеватор» та ПзІІ «Сєрна» укладено договір купівлі-продажу соняшникової олії №8052-11. Згідно даного договору ПрАТ «Божедарівський елеватор» придбало у ПзІІ «Сєрна» соняшникову олію у кількості 50 тонн на загальну суму 618000 грн. (12360грн. за тону). 28.10.2011 року сторони уклали додаткову угоду №2 до договору №3052-11, згідно якої збільшили кількість реалізуємої продукції. Згідно цієї угоди її кількість склала 350 тонн на загальну суму 3948000грн.

06.09.2011 року між ПрАТ «Божедарівський елеватор» та Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) було укладено контракт купівлі-продажу олії. Згідно даного контракту ПрАТ «Божедарівський елеватор» продало Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) соняшникову олію у кількості 350тонн на загальну суму 420 000 доларів США (1200 доларів за тонну).

У 4 кв.2011 р згідно видаткової накладної №СР-11/11/1 від 11.11.2011р. олія соняшникова придбана у ПзІІ «Сєрна» в кількості 350,0тн. По ціні 11 280 грн. з ПДВ на загальну суму 3948000грн. з ПДВ. Ця олія згідно Контракту Р572416 від 06.09.2011р. реалізована (Експортовано) Гленкор Грейн БВ (Нидерланди) за 420 000,0 доларів США по ціні 1 200 доларів США за 1 тону. Загальна вартість товару в гривнях становить - 3 348 534,0 грн. Збитки з цієї операції склали 599 466,0 грн. (3 348 534,0-3 948 000).

У 1 кв. 2012р. згідно видаткових накладних №СР-27/02/5 від 27.0 1.2012р., №СР-30/017 від 30.01.2012р олія соняшникова придбана у ПЗІІ «СЄРНА» на загальну суму 2 419 200грн. з ПДВ. Ця продукція експортована Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) за ціною 8623,8 грн./тону на загальну суму 2 069 712 грн. Збитки з даної операції склали 349 488 грн. (2 069 712-2 419 200).

Визначаючи базу оподаткування з податку на прибуток, ПрАТ «Божедарівський елеватор» включив до складу витрат вартість придбаних товарів, а до складу доходу - вартість реалізованої продукції.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.1. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що довраховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138 10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно ч.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно пункту 138.6. ст.138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (підпункт 14.1.128 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу).

Перша партія олії була закуплена у ПзІІ «Сєрна» 28.07.2011 року у кількості 50 тонн по ціні 11280 грн. з ПДВ (податкова накладна від 28.07.2011 року). Згодом, як вбачається із наданих матеріалів, було укладено контракт між Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) та ПрАТ «Божедарівський елеватор» стосовно реалізації соняшникової олії у кількості 350 тонн. Після укладення цього контракту, ПрАТ «Божедарівський елеватор» додатково придбаває у ПзІІ «Сєрна» соняшникову олію і загальна кількість придбаної олії складає 250 тонн. При цьому, укладаючи дану додаткову угоду посадові особи ПрАТ «Божедарівський елеватор» вже знали за якою ціною буде проводитися її подальша реалізація.

Тобто, ціна за якою ПрАТ «Божедарівський елеватор» реалізувало продукцію Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) була сформована раніше, ніж ціна за якою ПрАТ «Божедарівський елеватор» придбав олію у ПзІІ «Сєрна». Все це свідчить про те, що у ПрАТ «Божедарівський елеватор» завідомо не було наміру продавати товар Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) за більшою ціною ніж ціна придбання.

Фактично це є порушенням норм пункту 138.6 ст.138 Податкового кодексу України щодо визначення собівартості продукції. А не дотримання вимог пункту 138.6 ст.138 згідно пункту 138.1 ст.138 Податкового кодексу України не надає можливості врахувати ці витрати при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України - під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Згідно підпункту 14.1.36. пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а - також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно підпункту 135.4.1. пункту 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України - дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій

Як вбачається з наведених норм, однією з визначних ознак господарської діяльності є отримання доходу за результатами ведення господарської діяльності

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язані, і фінансових результатів. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проваляться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Відповідно до п.139.1.9 ч.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд погоджується з висновком податкового органу, що три здійснені в різний проміжок часу поставки товару, не можуть вважатися здійсненими періодично та вважатися такими, що мають регулярний, періодичний характер.

Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій та рішень.

З огляду на вищевикладене, висновки та рішення відповідача є правомірними, а вимоги позивача не знайшли підтвердження та спростовані матеріалами справи, а тому, не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Божедарівський елеватор» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 27.05.2013р.

Суддя Г. В. Потолова