Постанова № 31636843, 28.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 р. Справа №2а/0570/9845/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:40

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

за участю представників сторін:

від позивача - Другакова Т.Д. - за довіреністю,

від відповідача - Сологуб А.А., Олійников С.І., Кравченко І.О. - за довіреностями, -

10.06.2011 Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень (том 1 а.с. 2-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовлено (том 1 а.с. 211-217).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін (том 1 а.с. 239-240).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2013 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» задоволено частково, внаслідок чого скасовані постанова Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012, а справа направлена на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду (том 2 а.с. 29-33).

22.03.2013 справа надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.

За наслідками автоматичного розподілу справи між суддями, справа № 2а/0570/9845/2011 передана на розгляд судді Толстолуцькій М.М.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцької М.М. від 26.03.2013 справа прийнята до провадження та призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки № 7588/23-3-00131104 від 29.10.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003012341/0/ від 11.11.2010, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на землю за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 в загальному розмірі 811 340,94 грн., з яких за основним платежем - 540893,96 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 270 446,98 грн. За наслідками адміністративного оскарження податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003012341/1/ від 30.12.2010 на аналогічну суму.

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та зазначає, що відповідно до акту перевірки Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» у порушення ст.ст. 2, 5, 7, 8, 13 Закону України «Про плату за землю» було занижено податкове зобов'язання по платі за землю в сумі 540 893,96 грн., в тому числі за період з 01.04.2009 по 31.12.2009 в розмірі 317 066,15 грн. та за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 в сумі 223 827,81 грн.

Позивач вказує, що ним 26.01.2009 було надано до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції розрахунки земельного податку за 2009 р. та 2010 р. своєчасно, які були прийняті відповідачем до обліку без зауважень. На підставі довідок Держкомзему у Слов'янському районі у вказаних розрахунках земельного податку встановлено, що вказані землі розташовані за межами населеного пункту - штучні водосховища (ставки-охолоджувачі), оподатковувались позивачем як землі водного фонду з розрахунком 0,3% від грошової оцінки одиниці ріллі по області, відповідно до вимог Водного кодексу України. Таким чином, штучні водосховища загальною площею 719,2059 га, користування якими здійснює позивач, є землями водного фонду. Проте, Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією було донараховано податкове зобов'язання по земельному податку за ділянки під ставками-охолоджувачами як за землі промисловості із розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці ріллі по області в сумі 540 893,96 грн. Просив позов задовольнити (том 1 а.с. 2-5).

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що перевіркою позивача встановлено порушення платником податків вимог ст. 8 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження податку на землю в сумі 540893,96 грн., у тому числі за період з 01.04.2009 по 31.12.2009 у сумі 317 066,15 грн., за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 - 223 827,81 грн. В розрахунках плати за землю, наданих до перевірки позивачем по Райгородській селищній раді, суми плати за землю визначені у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (як землі водного фонду). Відповідач зазначає, що вказані землі віднесені до земель промислового призначення, а не водного фонду, тому плата за землю повинна розраховуватись виходячи з призначення земель із застосуванням грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, що складає 5%. Зазначений висновок також підтверджується листом відділу Держкомзему від 05.11.2010, відповідно до якої землі, надані Слов'янській ТЕС ВАТ «Донбасенерго» у постійне користування площею 1103,9683 га, в тому числі: штучні водосховища - 719,2059 га (ставки-охолоджувачі), відносяться до категорії земель промисловості. Отже, податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань з земельного податку є правомірними. Посилаючись на Закон України «Про плату за землю» та Земельний кодекс України, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (том 2 а.с. 47-50).

Судом встановлено, що позивач - Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.08.1998 (том 1 а.с. 101), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 23343582 (том 1 а.с. 100, том 2 а.с. 102). Позивач здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого у новій редакції Загальними зборами товариства, протокол № 20 від 20.03.2013 (том 2 а.с. 54-98). Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго».

Відповідач - Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією, правонаступником якої є відповідач у справі, була проведена планова виїзна перевірка Структурної одиниці Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго» Слов'янської теплової електричної станції з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, за наслідками якої складений акт № 7588/23-3-00131104 від 29.10.2010, в якому податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог ст.ст. 2, 5, 7, 8, 13 Закону України «Про плату за землю», внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по платі за землю в сумі 546 897,63 грн., в тому числі за період з 01.04.2009 по 31.12.2009 в сумі 320 610,43 грн. та за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 в сумі 226 287,20 грн. (том 1 а.с. 6-20).

На підставі даного акту 11.11.2010 Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003012341/0/ про визначення Структурній одиниці Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго» Слов'янської теплової електричної станції суми податкового зобов'язання з плати за землю в загальному розмірі 811 340,94 грн., в тому числі за основним платежем - 540893,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 270 446,98 грн. (том 1 а.с. 21).

В результаті адміністративного оскарження 30.12.2010 Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003012341/1/, аналогічне податковому повідомленню-рішенню № 0003012341/0/ від 11.11.2010 (том 1 а.с. 52).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є питання правомірності визначення позивачем розміру земельного податку за ділянки, які, на думку позивача, відносяться до земель водного фонду, проти чого заперечує відповідач, зазначаючи, що ці ділянки є землями промисловості.

Як встановлено у судовому засіданні, на підставі розпорядження Слов'янської районної державної адміністрації від 06.12.2006 № 647 позивачу передано у постійне користування земельні ділянки для діяльності та експлуатації об'єктів структурної одиниці «Слов'янська теплова електрична станція» на території Райгородської селищної ради (за межами населеного пункту) загальною площею 1100,5646 га, у тому числі: під площею 502,9112 га (крім стороннього землекористування (острова) площею 1,0 га), золопроводом № 1 -142,5163 га, став-охолоджувачем № 2 216,2947 га, золопроводом і автодорогою -3,5249 га, підпірною дамбою 0,1627 га, золовідвалом № 2 -44,0 га, автодорогою Слов'янськ-Миколаївка -9,1844 га (ділянка № 1), 1,6760 га (ділянка № 2), промзоною 128,8845 га (ділянка № 1), 45,3108 га (ділянка № 2) 1,6550 га (ділянка № 3), звалищем промвідходів 2,6871 га, накопичувачем відходів 0,9932 га, лабораторією очисних споруд 10,7638 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (том 1 а.с. 178-179).

Як вбачається з змісту п. 1 розпорядження Слов'янської районної державної адміністрації від 06.12.2006 № 647 остання затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки відкритому акціонерному товариству «Донбасенерго» Слов'янській ТЕС для діяльності та експлуатації об'єктів структурної одиниці «Слов'янська теплова електрична станція»на території Райгородської селищної ради (за межами населеного пункту) загальною площею 1100,5646 га, у тому числі: під площею 502,9112 га (крім стороннього землекористування (острова) площею 1,0 га), золопроводом № 1 -142,5163 га, став-охолоджувачем № 2 216,2947 га, золопроводом і автодорогою -3,5249 га, підпірною дамбою 0,1627 га, золовідвалом № 2 - 44,0 га, автодорогою Слов'янськ-Миколаївка -9,1844 га (ділянка № 1), 1,6760 га (ділянка № 2), промзоною 128,8845 га (ділянка № 1), 45,3108 га (ділянка № 2) 1,6550 га (ділянка № 3), звалищем промвідходів 2,6871 га, накопичувачем відходів 0,9932 га, лабораторією очисних споруд 10,7638 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У пункті 1.2.2 розділу І технічної документації вказано, що земля під ставками-охолоджувачами № 1 (площа ділянки - 503,9112 га), № 2 (площа ділянки - 216,2947 га) віднесені до земель водного фонду (том 1 а.с. 152-153).

Крім того, згідно змісту державних актів на право користування земельними ділянками серії ЯЯ № 059118 та серії ЯЯ № 059095 цільовим призначенням земельних ділянок площею 503,9112 га та 216,2947 га визначено «для діяльності та обслуговування става-охолоджувача № 1» та «для діяльності та обслуговування става-охолоджувача № 2» відповідно (том 1 а.с. 157, 158).

Згідно з повідомленням Сіверсько-Донецького басейнового водогосподарчого об'єднання від 24.07.2000 № 597, статус земель під ставами-охолоджувачами № 1 та № 2 Слов'янської теплової електричної станції визначені як землі водного фонду (том 1 а.с. 24). Про таку ж категорію земель, які використовує позивач йдеться й у повідомленнях Державного управління екологічної безпеки Мінекобезпеки України в Донецькій області від 16.07.1999 № 14-3203 (том 1 а.с. 29), Донецького обласного управління земельних ресурсів від 11.02.2000 № 19-80-5 (том 1 а.с. 30), Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів від 29.06.2006 № 09/973 (том 1 а.с. 31, 140) та від 08.11.2010 № 1835 (том 1 а.с. 141-142).

Згідно Дозволу на спеціальне водокористування рибгосп «Ставгрес», технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельні ділянки позивача, став-охолоджувач № 1, який межує: з півночі з землями Роайгородської селищної ради, ОП «Донрибкомбінат»; зі сходу з землями РУ «Укрпромводчермет»; з півдня - з землями власників сертифікатів колишнього КСП ім. Шевченка; з заходу - з землями водного фонду (р. Казенний Торець). Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, ділянка віднесені до земель з виробництва та розподілу електроенергії. Категорія землі водного фонду. Став-охолоджувач № 2 межує: з півночі - з землями Райгородської селищної ради; зі сходу - з землями СО «Слов'янська ТЕС»; з півдня - з землями СО «Слов'янська ТЕС», з заходу - з землями РУ «Укрпромводчермет». Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, ділянка віднесена до земель виробництва та розподілу електроенергії. Категорія - землі водного фонду (том 1 а.с. 148-150).

Також у судове засідання був наданий довідник водосховищ Української РСР, складений Головним управлінням комплексного використання водних ресурсів у 1978 році, з якого вбачається, що спірні землі віднесені до водосховищ (том 2 а.с. 99-100).

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Статтею 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, водосховищами. Аналогічна норма міститься і в статті 4 Водного кодексу України, згідно якої до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами.

Як вже зазначалось, у листах Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству від 29.06.2006 № 09/973 (том 1 а.с. 31, 140) та від 08.11.2010 № 1835 (том 1 а.с. 141-142) зазначено, що стави-охолоджувачі № 1 та № 2 Слов'янської ТЕС розташовані в басейні р. Сіверський Донець і відповідно до каталогу водокористування класифікується як водосховище, призначення якого є охолодження Слов'янської ТЕС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 № 552 «Про перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин)»визначено, що басейн р. Сіверський Донець з водосховищами, а також водойми - охолоджувачі енергетичних об'єктів і технічні водойми віднесено до переліку промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів.

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частиною третьою статті 20 цього ж Кодексу визначено, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502 затверджено Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб.

У Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб зазначено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. Сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення: складання проекту відведення земельної ділянки, якщо зміні цільового призначення підлягає її частина; перепогодження проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами виконавчої влади, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка. Проект відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, складається державною або іншою землевпорядною організацією на замовлення власника земельної ділянки. Рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.

Аналізуючи викладені положення Порядку, суд приходить до виснвоку, що для зміни призначення земельної ділянки потрібно провести ряд процедурних дій, результатом яких є оформлення державного акта на право власності, у якому власне і зазначається цільове призначенні самої ділянки.

Як вже зазначалось, у матеріалах справи містяться копії державних актів на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ № 059118 та серії ЯЯ № 059095, згідно яких цільовим призначенням земельних ділянок площею 503,9112 га та 216,2947 га визначено «для діяльності та обслуговування става-охолоджувача № 1» та «для діяльності та обслуговування става-охолоджувача № 2» відповідно (том 1 а.с. 157, 158).

Суд зазначає, що став-охолоджувач за своєю суттю є землею, зайнятою водосховищем, яке відповідно до норм Земельного кодексу України та Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду.

Доказів того, що сільською, селищною, міською радою або відповідним органом виконавчої влади приймалося рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок під ставами-охолоджувачами № 1 та № 2 у матеріалах справи немає. Також, згідно наданого суду листа Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області від 05.04.2013 № 01-23/469 зміна цільового призначення вищезазначених земельних ділянок не здійснювалась (том 2 а.с. 46). Отже, підстав стверджувати, що вказані землі є землями промисловості немає.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на довідки відділу Держкомзему у Слов'янському районі Донецької області про земельну ділянку від 09.01.2009 № 3 та від 11.01.2010 № 13 (том 1 а.с. 22, 23), лист Відділу Держкомзему в Слов'янському районі Донецької області від 05.11.2010 № 1372/01-23 (том 1 а.с. 130), лист Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області від 05.04.2013 № 01-23/469 (том 2 а.с. 46) стосовно віднесення спірних земель до категорії земель промисловості, оскільки згідно пункту 1 абз. 2 статті 3 Водного кодексу України до водного фонду України належать, зокрема, штучні водойми (водосховища, ставки) і канали.

Також суд не бере до уваги посилання податкового органу на розпорядження Слов'янської районної державної адміністрації від 06.12.2006 № 647, яке на його думку свідчить про те, що земельні ділянки під ставами-охолоджувачами № 1 та № 2, які перебувають у постійному користуванні ПАТ «Донбасенерго» Слов'янської ТЕС відносяться до земель промисловості, оскільки даним розпорядженням вирішувалося лише питання надання у постійне користування земельних ділянок позивачу, а не визначення цільового призначення землі.

Зазначені висновки суду узгоджуються з висновками Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 06.02.2013, якою скасовані постанова Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012 в даній адміністративній справі (том 2 а.с. 32). Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позиції податкового органу про віднесення спірних земельних ділянок до земель промисловості.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» (який втратив чинність, але діяв на час виникнення та існування спірних відносин), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Як передбачено ст.ст. 14, 17 цього Закону, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 11 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно з поданими позивачем до податкового органу податковими розрахунками земельного податку на 2009 р. та 2010 р. суми земельного податку складають: за період з 1 квітня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. в сумі 200690,14 грн., за період з 1 січня 2010 р. по 30 червня 2010 р. в сумі 141674,01 грн., тобто штучні водосховища 719,2059 га (стави-охолоджувачі) оподатковувались позивачем як землі водного фонду з розрахунку 0,3 відсотка від грошової оцінки площі ріллі по області, що відповідає наведеним вище положенням Закону України «Про плату за землю».

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 11.11.2010 № 0003012341/0/ та від 30.12.2010 № 0003012341/1/ є такими, що прийняті Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області протиправно, з огляду на що суд приходить до висновку, що ці рішення на підставі статті 55 Податкового кодексу України підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» суд задовольняє у повному обсязі.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати у розмірі 3,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 11 листопада 2010 року № 0003012341/0/ про визначення Структурній одиниці Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго» Слов'янській тепловій електричній станції суми податкового зобов'язання з плати за землю у розмірі 811 340 (вісімсот одинадцять тисяч триста сорок) гривень 94 копійки, у тому числі за основним платежем - 540 893 (п'ятсот сорок тисяч вісімсот дев'яносто три) гривні 96 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 270 446 (двісті сімдесят тисяч чотириста сорок шість) гривень 98 копійок.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 30 грудня 2010 року № 0003012341/1/ про визначення Структурній одиниці Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго» Слов'янській тепловій електричній станції суми податкового зобов'язання з плати за землю у розмірі 811 340 (вісімсот одинадцять тисяч триста сорок) гривень 94 копійки, у тому числі за основним платежем - 540 893 (п'ятсот сорок тисяч вісімсот дев'яносто три) гривні 96 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 270 446 (двісті сімдесят тисяч чотириста сорок шість) гривень 98 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 28 травня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.