Вирок № 31636406, 30.05.2013, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/411/13- к

Провадження № 1-кп/456/25/2013

ВИРОК

іменем України

"30" травня 2013 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бучківської В. Л.

при секретарі Березіній Л.В.

з участю прокурора Стасишина О.І.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий кримінальне провадження щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, пенсіонер, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 18 листопада 2012 року близько 13 год. 10 хв., перебуваючи на полюванні в лісовому масиві урочища «Думка», яке відноситься до території Подорожненської сільської ради Стрийського району Львівської області, внаслідок необережного поводження з вогнепальною гладкоствольною зброєю - мисливською двоствольною рушницею «ИЖ-27Е», 12-го калібру, № НОМЕР_1, заподіяв потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення шиї та проникаючого торакоабдомінального поранення з пошкодженням товстого кишківника, селезінки та заочеревинного простору зліва із заочеревинною гематомою, що згідно висновку судово - медичної експертизи відносяться до тяжкого тілесного ушкодження з ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину не визнав та пояснив, що у його власному користуванні є двохствольна мисливська рушниця марки «ИЖ-27», 12-го калібру, № НОМЕР_1, яка зареєстрована у Жидачівському РВ, і якою він користується приблизно з 1987 року та займається полюванням на водоплавну птицю, на що у нього є дозвільні документи, але будь-яких документів на полювання парнокопитних у нього немає. 18 листопада 2012 року близько 10 год. він разом із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поїхали на полювання в ліс, який знаходиться біля с. Подорожнє Стрийського району Львівської області. Коли вони приїхали в ліс, то ОСОБА_5 залишився їх чекати на полі біля лісу, а вони всі пішли в ліс. Коли вони зайшли в глибину лісу, то ОСОБА_3 розставив їх по номерах, а саме: під № 1 стояв ОСОБА_8, під № 2 стояв він, під № 3 - ОСОБА_3 Він разом з ОСОБА_8 утворили пряму лінію і стояли один від одного на відстані приблизно 150 м. ОСОБА_3 він в цей момент не бачив, оскільки той пішов в глибину лісу. Через 15-20 хв. він почув, що йде ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Приблизно через 10 хв. він побачив, як на нього біжить косуля і він зробив два постріли, але не влучив і косуля пробігла повз нього. Він перезарядив рушницю і зробив ще один постріл, але знову не влучив і в цей момент почув окрик ОСОБА_3 Він побачив, як з кущів вийшов ОСОБА_3, який тримався за живіт та сказав йому, що він у нього влучив. Після того вони пішли в напрямку поля, де зачекали на всіх інших. Він передзвонив до свого сина ОСОБА_9, щоб той приїхав до лісу, а потім подзвонив до свого знайомого хірурга Жидачівської ЦРЛ ОСОБА_10 та повідомив йому, що вони зараз приїдуть до нього в лікарню, щоб той надав медичну допомогу ОСОБА_3 Приблизно о 14 год. 15 хв. приїхав його син. Він, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 сіли в автомобіль та поїхали в Жидачівську ЦРЛ. Коли вони приїхали в лікарню, то ОСОБА_3 був обстежений та прооперований. До закінчення операції він разом із ОСОБА_6 знаходились у хірургічному відділенні Жидачівської ЦРЛ. Медичні препарати для ОСОБА_3 він купував за власні кошти. Вину не визнає, оскільки кримінальне правопорушення сталося з вини потерпілого, який стояв не на своєму місці, не під своїм номером. Шкоду потерпілому він частково відшкодував, купував медикаменти потерпілому, коли той знаходився на лікуванні, доставив після події його до лікарні. Просить врахувати, що він є особою пенсійного віку. При закінченні з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами повністю визнав свою вину у заподіянні потерпілому необережного тяжкого тілесного ушкодження, просить суд суворо не карати.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, факт вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, підтверджується наступними доказами у справі:

даними на досудовому слідстві й перевіреними в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що 18 листопада 2012 року близько 10 год. він разом із ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поїхали на полювання у ліс, який знаходиться біля с. Подорожнє Стрийського району. Поїхали вони всі на підводі ОСОБА_5, який їх відвіз у поле біля лісу і чекав на них там, щоб їх потім забрати. Знаходячись у лісі, він за проханням мисливців, розставив всіх по номерах, а саме: під № 1 знаходився ОСОБА_4, який був без зброї і виконував функції загонщика, під № 2 знаходився ОСОБА_8, під № 3 був ОСОБА_2, під № 4 був він, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виконували функції загонщиків. Коли вони виконували чергову загонку звіра в лісі, то близько 13 год. 10 хв., на відстані 20 м. від нього пробігла косуля, в яку він не стріляв, так як йому було незручно, і після того він почув два вистріли, зрозумівши, що ОСОБА_2 стріляв у косулю, яку поранив і косуля пішла між ним та ОСОБА_2, і коли вона знаходилась біля нього на відстані близько шести метрів і у косулю мав би стріляти він, однак з незрозумілих йому причин ОСОБА_2 здійснив вистріл, який влучив у нього. Після того до нього підійшов ОСОБА_2 та інші учасники полювання, до яких він звернувся, щоб викликати швидку медичну допомогу, але ОСОБА_2 сказав, що всіма питаннями займеться він особисто. ОСОБА_2 подзвонив до свого сина, щоб той терміново приїхав у поле біля лісу. Після того він втратив свідомість і прийшов до тями на підводі, якою його везли, і запитав, чому не приїхала швидка допомога, на що ОСОБА_2 сказав, що приїде його син на автомобілі і його відвезуть в лікарню. Близько 14 год. 30 хв. у поле приїхав син ОСОБА_2 на автомобілі марки ВАЗ 21015, на якому в подальшому він, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 поїхали у м. Жидачів. Будучи у м. Жидачеві, ОСОБА_2 на одній із вулиць підібрав лікаря Жидачівської ЦРЛ - ОСОБА_10, якому попередньо телефонував і вони поїхали у Жидачівську ЦРЛ, де йому було зроблено операцію /Т. а.с.127-129/;

даними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_6, який пояснив, що 18 листопада 2012 року близько 10 год. він разом із своїми братами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також із ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поїхали на полювання у ліс, який знаходиться біля с. Подорожнє Стрийського району. Поїхали вони всі на підводі його брата ОСОБА_5, який їх відвіз у поле біля лісу і очікував їх там, щоб в подальшому забрати. Знаходячись у лісі за їхнім проханням ОСОБА_3 розставив їх по номерах, а саме: під № 1 знаходився ОСОБА_4, який був без зброї і повинен був виконувати функції загонщика, під № 2 із зброєю знаходився ОСОБА_8, під № 3 був ОСОБА_2, під № 4 був ОСОБА_3, а він та ОСОБА_7 виконували функції загонщиків. Близько 13 год., коли вони виконували чергову загонку звіра в лісі, то в цей час він почув три постріли, перші два з яких були практично одночасно, третій через декілька хвилин. Після того він почув крик, схожий на голос ОСОБА_3, до якого він одразу зателефонував із мобільного телефону і той сказав йому, що його поранив ОСОБА_2 в шию та живіт, коли стріляв в косулю. Тоді він побіг до місця, де почув крик ОСОБА_3, і пробігши близько 300 м. він побачив пораненого ОСОБА_3, який лежав на землі і біля нього знаходилась його рушниця. Також біля ОСОБА_3 були ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 ОСОБА_3 почав говорити, щоб викликали швидку медичну допомогу, але ОСОБА_2 сказав, що всіма питаннями займеться він. Тоді той подзвонив по мобільному телефоні до свого сина ОСОБА_9, щоб той терміново приїхав у поле біля лісу. Після того він одразу зателефонував до свого брата ОСОБА_5, щоб той на підводі терміново приїхав до лісу. Коли приїхав ОСОБА_5, вони всі сіли на підводу, забравши пораненого ОСОБА_3 і виїхавши із лісу, та проїхавши поле їх зустрів на автомобілі син ОСОБА_2 На заднє сидіння автомобіля вони посадили ОСОБА_3, а поруч з потерпілим сів він, за кермо сів ОСОБА_2 і вони втрьох поїхали в Жидачівську ЦРЛ. По дорозі в лікарню до них підсів знайомий ОСОБА_2 лікар, якого обвинувачений просив допомогти. Коли вони приїхали в лікарню, то ОСОБА_3 обстежили та прооперували;

даними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_4, який пояснив, що 18 листопада 2012р. приблизно о 10 год. він, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_8 поїхали на полювання в ліс, який біля с. Подорожнє Стрийського району Львівської області. Коли вони приїхали, то його брат ОСОБА_5 залишився їх чекати на підводі на полі біля лісу, а вони всі пішли в глубину лісу. В лісі ОСОБА_3 за їх проханням розмістив їх за номерами: під №1 був він в якості загонщика, оскільки у нього не було з собою зброї, під №2 був ОСОБА_8, під №3 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - під №4, а ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були в якості загонщиків. Коли вони всі встали на свої місця, то через деякий час він почув спочатку два постріли, які пролунали один за одним, а приблизно через декілька секунд після двох перших - третій. Він зателефонував до ОСОБА_6 на мобільний телефон, і той повідомив, що ОСОБА_3 підстрелили. Потім йому стало відомо, що обвинувачений вистрелив в ОСОБА_3, але самої події він не бачив;

даними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_5, який пояснив, що 18 листопада 2012 року близько 10 год. він на прохання своїх братів ОСОБА_6, ОСОБА_4, а також ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відвіз їх в ліс, що неподалік с. Подорожнє Стрийського району Львівської області. Приїхавши до лісу, він залишився чекати їх всіх в полі. Приблизно о 13 год. до нього на мобільний телефон подзвонив його брат ОСОБА_6, який сказав йому, щоб він їхав в ліс, на що він погодився і підводою приїхав до лісу, де побачив всіх учасників полювання, серед яких ОСОБА_3 був поранений в шию та живіт, на його одязі була кров. Хтось йому повідомив, що ОСОБА_2, коли стріляв у дику косулю, то випадково поранив ОСОБА_3 Після того вони всі на підводі, забравши із собою ОСОБА_3 виїхали із лісу і поїхали полем, виїхавши ближче до дороги їх чекав автомобіль, на якому приїхав син ОСОБА_2, який приїхав на прохання останнього, щоб відвезти потерпілого в Жидачівську ЦРЛ. Вони посадили ОСОБА_3 на заднє сидіння автомобіля, ОСОБА_6 також сів позаду автомобіля, а ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля і вони втрьох поїхали в лікарню, а вони всі залишилися в полі біля дороги, після чого він відвіз їх в с. Подорожнє;

даними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_8, який пояснив, що 18 листопада 2012 року близько 10 год. він разом із ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 із с. Подорожнє Стрийського району поїхали на полювання у ліс, який знаходиться біля села. Поїхали вони всі на підводі ОСОБА_5, який їх відвіз у поле біля лісу, а сам залишився чекати на них біля лісу. Знаходячись в лісі, за їхнім проханням, ОСОБА_3 розставив їх по номерах, а саме: під № 1 знаходився ОСОБА_4, який виконував функції загонщика, під № 2 був він, під № 3 був ОСОБА_2, а під № 4 був ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виконували функції загонщиків, які були далі від них, зі сторони поля. Коли вони виконували чергову загонку звіра в лісі, то близько 13 год. він почув три постріли, перші два з яких були практично одночасно, третій через декілька секунд. Він розвернувся і побачив, як ОСОБА_2 підтримує ОСОБА_3, який зігнувся і тримався за живіт. Через деякий час на підводі приїхав ОСОБА_5 і вони всі поїхали до дороги, де їх вже чекав на автомобілі син ОСОБА_2 Після цього вони допомогли ОСОБА_3 сісти на заднє сидіння автомобіля, поруч з ним сів ОСОБА_6, а ОСОБА_2 сів за кермо і вони втрьох поїхали до Жидачівської ЦРЛ;

даними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_7, який пояснив, що 18 листопада 2012 року близько 10 год. він разом із ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 із с. Подорожнє Стрийського району поїхали на полювання у ліс, який знаходиться біля села. Він не бачив, як ОСОБА_3 розставляв мисливців по номерах, оскільки разом з ОСОБА_6 пішов в загонку, чув три вистріли. Йому відомо, що ОСОБА_2 поранив ОСОБА_3;

витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, з якого вбачається, що 20.11.2012 р. внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 128 КК України (кримінальне провадження № 12012150450000001) /Т.1 а.с.48/;

протоколом вилучення вогнепальної зброї та боєприпасів від 18.11.2012р., згідно якого при огляді вогнепальної зброї ІЖ - 27Е, 12 калібр, № НОМЕР_1 виявлено: стан технічно - справний, подряпини на прикладі та ців'ї, подряпини на стволі, в двох стволах є в наявності залишки порохового заряду /Т.1 а.с.52/;

висновком хімічної експертизи № 3/1861 від 14.12.2012 р., згідно якого встановлено, що на каналах ствола рушниці марки «ІЖ-27Е», 12-го калібру, № НОМЕР_1, наявні незгорівші частинки пороху, що вказують на те, що з даної рушниці проводились постріли після останньої чистки каналів стволів /Т.1 а.с.88-89/;

висновком хімічної експертизи № 3/1843 від 13.12.2012 р., згідно якого встановлено, що на куртці та светрі ОСОБА_3, в місцях їх наскрізних пошкоджень, виявлено присутність речовини, яку можна віднести до продуктів пострілу - сліди металізації свинцю /Т.1 а.с. 96-97/;

висновком балістичної експертизи № 5/975 від 24.12.2012 р., згідно якого встановлено, що рушниця, яка була вилучена 18.11.2012 р. в ОСОБА_2 є вогнепальною гдадкоствольною зброєю - мисливською двохствольною рушницею «ИЖ-27Е», 12-го калібру, НОМЕР_1, виробництва Іжевського механічного заводу (СРСР), яка придатна до стрільби / Т.1 а.с.104-105/;

протоколом огляду місця події від 02.01.2013р., у якому вказане місце вчинення кримінального правопорушення, а саме: початок лісового масиву, який знаходиться в урочищі «Думка», що відноситься до території Подорожненської сільської ради Стрийського району Львівської області, де ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_3 необережне тяжке тілесне ушкодження, під час якого виявленого механічні пошкодження на гілках чагарника /Т.1 а.с.161-162/ та фототаблицями до нього /Т.1 а.с. 163-166/.

Суд вважає доведеними факт спричинення обвинуваченим ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 необережного тяжкого тілесного ушкодження, тобто скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України.

Протокол огляду місці події від 19.11.2012р., у якому вказане місце вчинення кримінального правопорушення, а саме: початок лісового масиву, який знаходиться в урочищі «Думка», що відноситься до території Подорожненської сільської ради Стрийського району Львівської області, де ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_3 необережне тяжке тілесне ушкодження /Т.1 а.с.53-56/ та фототаблицями до нього /Т.1 а.с. 53-60/ суд до уваги не бере, оскільки в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ввів в оману досудове слідство і вказав на неправильне місце події, що в подальшому було підставою для повторного проведення огляду місця події /Т.1 а.с. 163-166/.

Суд не бере до уваги показання обвинуваченого про те, що кримінального правопорушення він не вчиняв, і причиною нещасного випадку є неправомірна поведінка потерпілого, який порушив умови полювання, і не стояв під своїм номером і розцінює дачу таких показань як форму захисту з метою уникнути відповідальності, оскільки вони спростовуються наведеними вище дослідженими доказами у справі, в тому числі:

показаннями свідка ОСОБА_14 - старшого слідчого СВ Стрийського МВГУМВС України у Львівській області, який пояснив, що на досудовому слідстві здійснював розслідування кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 та зазначив, що обвинувачений з самого початку намагався заплутати слідство, показав не те місце події, постійно давав неправдиві свідчення, у зв'язку з цим вони змушені були повторно проводити огляд місця події 02.01.2013 р., під час якого в присутності всіх учасників, в тому числі і потерпілого, встановили, що жодних порушень правил з боку потерпілого не було. Одночасно звертає увагу суду, що для кваліфікації дій обвинуваченого жодного значення немає, де стояв потерпілий, оскільки мисливці, в тому числі обвинувачений права полювати в даній місцевості не мали, відповідною ліцензією не володіли, а тому обвинувачений права здійснювати постріли не мав;

показаннями ОСОБА_15 - експерта-криміналіста Львівського НДКЦ, який пояснив, що 02.01.2013 р. він приймав участь в огляді місця події кримінального правопорушення, яке мало місце 18.11.2012 р., на місці події було чітко встановлено, де знаходився обвинувачений в момент здійснення пострілу, і де перебував потерпілий, в момент влучення в нього кулі та з'ясовано правдивість показань потерпілого про те, що він стояв під своїм номером і ОСОБА_2 з незрозумілих причин стріляв в його сторону.

Суд бере до уваги показання потерпілого, дані ним на досудовому слідстві, протокол огляду місця події від 02.01.2013 р., яким встановлено місце на якому потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, які повністю узгоджуються між собою та з іншими наведеними вище та дослідженими доказами по справі, при цьому такі показання є логічними, послідовними відтворюють реальну картину обстановки вчинення кримінального правопорушення, а тому суд визнає їх достовірними та бере їх за основу обвинувачення.

Показання свідка ОСОБА_8, дані ним в судовому засіданні не спростовують висновків суду про те, що обвинувачений ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_3 необережне тяжке тілесне ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.128 КК України.

Суд звертає увагу, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 права (ліцензії) на полювання не мав, чого обвинувачений в судовому засіданні сам не заперечив і у зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності, проте порядок і умови проведення полювання 18 листопада 2012 року лежать за межами обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_2, останньому ст.248 КК України досудовим слідством не інкримінована, в суду відсутні дані про те, що потерпілий за порушення правил полювання, а саме залишенням номера, на якому повинен був перебувати був притягнутий до відповідальності, а тому доводи обвинуваченого з цих підстав уваги не заслуговують.

Суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_2 є злочинна недбалість, яка проявилася в тому, що останній, усвідомлюючи, що право на полювання у нього у вказаному місці і на даний вид звіра відсутнє, перебуваючи в обстановці, яка створювала об'єктивну реальність передбачити наслідки, за своїми індивідуальними характеристиками (професійний досвід в мисливстві), не передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.

А тому суд вважає, що кваліфікація дій обвинуваченого за ст.128 КК є вірною, оскільки ОСОБА_2 внаслідок необережного поводження з вогнепальною гладкоствольною зброєю - мисливською двоствольною рушницею спричинив обвинуваченому потерпілому ОСОБА_3 необережне тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує характер та тяжкість вчиненого правоворушення, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних правопорушенням наслідків, а також те, що обвинувачений є пенсіонером за вислугою років, вину у вчиненні правопорушення не визнав, раніше не судимий, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, шкоду потерпілому не відшкодував, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 128 КК України.

При призначенні покарання суд враховує і думку представника потерпілого, який підтвердив ту обставину, що підсудний шкоду не відшкодував, намагався заплутати і слідство, і суд, а також той факт, що потерпілий у зв'язку з вказаним правопорушенням став інвалідом, більше шести місяців перебуває на лікуванні, переніс кілька операцій, у зв'язку з цим був звільнений з місця праці, немає засобів для існування, обвинувачений жодного разу не навідав його у лікарні, а тому є всі підстави обмежити його волі.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи винного, який на час вчинення правопорушення є пенсіонером за вислугою років, вину визнав, а, отже, готовий нести кримінальну відповідальність, частково шкоду відшкодував, з урахуванням відсутності обтяжуючих у справі обставин, а також позиції прокурора, який просить не обмежувати обвинуваченого волі та представника потерпілого, який вважає, що виправлення підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Слід звернути увагу, що згідно санкції статті 128 КК України покарання у виді обмеження волі, яке призначається обвинуваченому, на підставі ст.61 КК України не може бути призначено особам, що досягли пенсійного віку.

Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

За змістом закону пенсія за віком - пенсія, яка встановлюється з досягненням певного віку та одночасною наявністю необхідного стажу роботи, і відрізняється тим, що для отримання пенсії за віком є необхідним певний вік, а право на пенсію за вислугу років зазвичай не передбачає досягнення будь-якого віку.

В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_2 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» призначено пенсію за вислугу років, пенсійного віку згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» він не досяг.

А тому є всі підстави для застосування щодо нього покарання у виді обмеження волі.

Суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, судом достовірно встановлено, що саме обвинувачений необережно спричинив потерпілому ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, а тому цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, в задоволенні позовних вимог про відшкодування втраченого середньогорічного заробітку слід відмовити, виходячи з наступного.

Суд вважає доведеним факт спричинення потерпілому матеріальної шкоди, яка складає: 15000 грн. (лікування в клініці ТзОВ «Кор Медікал» клініка «Борис» ( Т.1 а.с.26 )); 4216 грн. 97 коп. (лікування в Жидачівській ЦРЛ (Т.1 а.с.29-35)); лікування в Стрийській ЦРЛ (Т.1 а.с.36-41); 15 075,00 грн (вартість спінального імплантату (Т.2 а.с.43)); 1161,72 грн. (вартість медикаментів (Т.2 а.с.44-47)), обвинувачений вказану матеріальну шкоду визнав в повному обсязі, і така підлягає задоволенню в повному обсязі.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2. суд виходить із вимог ст.ст. 23,1187 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставини при яких було спричинено моральну шкоду потерпілому - цивільному позивачу, ступінь вини обвинуваченого, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань цивільного позивача, непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, і наслідків, що наступили, той факт що потерпілий став інвалідом, постійно перебуває на лікуванні, переніс страждання пов'язані з кількома операціями, і продовжує нести ці душевні страждання, та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого та його майновий стан, враховуючи, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_3. 40 000 грн. моральної шкоди. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною. Суд звертає увагу, що моральна шкода стягується на момент постановлення судового вироку, що не позбавляє потерпілого в подальшому, у зв'язку з погіршенням здоров'я та поганим самопочуттям звернутися до суду з новим позовом про відшкодування моральної шкоди.

Що стосується позовних вимог потерпілого (цивільного позивача) про стягнення втраченого заробітку, то слід вказати, що в судовому засіданні не доведено правових підстав для задоволення позову, дійсно встановлено, що саме ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_3, проте не доведено, чи втрата працездатності настала у зв'язку з винними діями обвинуваченого, ступінь втрати працездатності експертизою не визначений, не встановлено, чи потерпілий отримував грошові кошти до звільнення в лютому 2013 року, а тому суд вважає, що в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, що не позбавляє потерпілого - цивільного позивача, після з'ясування всіх наведених вище обставин, за наявності нових підстав звернутися до суду в цивільному порядку за захистом порушеного права.

Крім того, підлягає задоволенню і цивільний позов прокурора Стрийської міжрайонної прокуратури про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь місцевого (обласного) бюджету витрати понесені Жидачівською центральною районною лікарнею Львівської області на лікування потерпілого в розмірі 8 199,87 грн. та судові витрати за проведення експертиз по справі.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд

п р и с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, й призначити йому покарання - 2 /два/ роки обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 /один/ рік.

Зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід особисте зобов'язання до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 38 954/тридцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири/ грн. 15 коп. матеріальної шкоди та 40 000 /сорок тисяч/ грн. моральної шкоди, в задоволенні решти позовних вимог про відшкодування втраченого середнього річного заробітку та моральної шкоди- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь місцевого (обласного) бюджету в особі розпорядника бюджетних коштів Жидачівської центральної районної лікарні Львівської області на рахунок № 35419016001361 в ГУ ДКУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 019962208 - 8 199 /вісім тисяч сто дев'яносто дев'ять/ грн. 87 коп. витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, р/р №31259272210042 в ГУДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 245 /двісті сорок п'ять/грн. за проведення експертизи /Т.1 а.с.88-89/.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, р/р №31259272210042 в ГУДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 613 /шістсот тринадцять/ грн. за проведення експертизи /Т.1 а.с.96-97/.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, р/р №31259272210042 в ГУДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 392 /триста дев'яносто дві/грн. за проведення експертизи /Т.1 а.с.104-105/.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, р/р №31259272210042 в ГУДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 392 /триста дев'яносто дві/грн. за проведення експертизи /Т.1 а.с.112-115/.

Речові докази: рушницю марки «ИЖ-27Е», 12 калібру, № НОМЕР_1 - конфіскувати в дохід держави /Т.1 а.с.158/; одяг ОСОБА_2 - куртку коричневого кольору, штани, виготовлені з тканини сірого та темно - сірого кольорів, светр машинної в'язки білого, сіро - фіолетового кольорів - повернути ОСОБА_2./Т.1 а.с.158/; одяг ОСОБА_3 - куртку чорного кольору, штани чорного кольору, светр машинної в'язки сіро - синього кольору -повернути потерпілому ОСОБА_3 /Т.1 а.с.158/; посвідчення мисливця НОМЕР_2, виданого Державним лісогосподарським об'єднанням «ЛЬВІВЛІС» від 23.07.1997р., контрольну картку обліку добутої дичини і порушень правил полювання серії НОМЕР_3 до посвідчення мисливця серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 з відміткою про дату полювання « 15.01.2012р., місце полювання - Свіча, номер ліцензії - НОМЕР_5», картку Львівського обласного товариства мисливців і рибалок «Лісівник» № НОМЕР_5 - залишити в матеріалах кримінального провадження /Т.1 а.с.158/.

Вирок може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В. Л. Бучківська