Ухвала суду № 31636053, 05.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Морозова С.М.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року справа №1203/10440/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарька М.Г.

розглянув в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська на постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 13 березня 2013 року у справі № 1203/10440/2012 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська про визнання неправомірними дій відповідача щодо не донарахування суми підвищення до пенсії згідно пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2008 року до 28.05.2012 року; про зобов'язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії відповідно пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з застосуванням показника мінімальної пенсії та розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність по України за період з 01.01.2008 року по 28.05.2012 року, на підставі статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», статті 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», статті 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», статті 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», статті 12 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік»; про зобов'язання виплатити підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з застосуванням показника мінімальної пенсії та розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність по Україні, починаючи з 28.05.2012 року і довічно.

Ухвалою Артемівського районного суду м.Луганська від 28 листопада 2012 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2008 року по 26.05.2012 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Постановою Артемівського районного суду м.Луганська від 13 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська щодо не донарахування суми підвищення до пенсії згідно пункту «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 27.05.2012 року; зобов'язано здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_3 відповідно до пункту «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з застосуванням показника мінімальної пенсії та розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність по Україні з 27 травня 2012 року з урахуванням фактично отриманих сум.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідач вважає, що ним правомірно було здійснено доплату позивачеві до пенсії згідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 19,91 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», з 01.09.2008р. у розмірі 54,40 грн. згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1ст.197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 у листопаді 1947 року був заарештований та 31 березня 1948 року засуджений «Військовим трибуналом Ленінградського військового округу» за статтею 58-1 пункту «а» КК РСФСР на 25 років позбавлення волі.

26 серпня 1955 року вказана справа була переглянута «Управлінням КГБ при СМ СРСР» по Ленінградській області і обвинувачення щодо позивача було знято відповідно до статті 4 пункту 5 УПК РСФСР за відсутністю складу злочину та 27 серпня 1955 року позивач був звільнений з під варти, що підтверджується довідкою начальника відділу УКГБ ЛО від 11 січня 1976 року.

З 13 листопада 1978 року позивач отримував призначену йому пенсію за списком № 1, після призначення пенсії продовжував працювати до 06 жовтня 1990 року, про що свідчать копія трудової книжки із вкладишем №НОМЕР_1.

На звернення позивача щодо підвищення його розміру пенсії згідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідач листом від 29.05.2012р. №210/К-12 повідомив про те, що розмір наведеного підвищення до пенсії був здійснений позивачеві з 01.01.2001р. у розмірі 19,91 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, з 01.09.2008р. у розмірі 54,40 грн. згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Згідно пункту "г". ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються, громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - на 25% мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів зазначає, що вищевикладені приписи є діючими, на час спірних правовідносин не зупинялись та не змінювались іншими нормативно-правовими актами.

Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, судом першої інстанції правомірно було застосовано до спірних правовідносин саме положення п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, встановленого наведеною нормою, є мінімальна пенсія за віком. Законодавчо розмір мінімальної пенсії за віком установлено лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка й підлягає застосуванню під час розгляду таких спорів. При цьому положення частини третьої вказаної статті не є перешкодою для застосування встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки законодавство не містить іншої правової норми, якою було б установлено розмір мінімальної пенсії за віком.

Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на підвищення пенсії на 50% мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська на постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 13 березня 2013 року у справі № 1203/10440/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 13 березня 2013 року у справі №1203/10440/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок