Постанова № 31636024, 29.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 травня 2013 р. № 820/2326/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.

за участю:

представника відповідача - Головко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафогазресурс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача - Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000142200 від 16.11.2012р., № 0000132200 від 16.11.2012р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення грунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки № 583/23/35314646 від 26.10.2012р., а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість та податок на прибуток за взаємовідносинами з контрагентами обчислював правильно, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином, витрати позивачем у спірних правовідносинах понесені шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, наміру безпідставного отримання податкової вигоди позивач у спірних правовідносинах не мав.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, в порядку, визначеному ст. ст. 33-35 КАС України, надав суду клопотання про слухання справи в порядку письмового провадження.

Відповідач - Красноградська МДПІ Харківської області ДПС, з згаданим позовом не погодився. В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що проведеною перевіркою ТОВ «Укрнафогазресурс» об'єктивно встановлено порушення платником податків п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 138.8 ст. 138, ст. 198.3 Податкового кодексу України, ч.1, ч.5 ст.203, ч.1. ст. 207, ст.215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, що належним чином зафіксовано в акті перевірки № 583/23/35314646 від 26.10.2012р. За таких підстав, спірні податкові повідомлення - рішення № 0000142200 від 16.11.2012р., № 0000132200 від 16.11.2012р. правомірні.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, то з огляду на приписи ч.4 ст.122, ч.2 ст.128 КАС України суд доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів за відсутності представника позивача.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафогазресурс», пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 35314646, взятий на облік як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) з 09.02.2008р., станом на момент проведення перевірки та розгляду судом справи знаходиться на обліку в Красноградській міжрайонній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби.

У періоді, що перевірявся, підприємство позивача зокрема було платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

На підставі направлень від 07.09.2012р. №№ 395, 396, 397, 401, 402, 411, 412, від 19.10.2012р. № 479, виданих Красноградською МДПІ, відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу Красноградської МДПІ від 27.08.2012р. № 416, спеціалистами Красноградської МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укрнафтогазресурс», код ЄДРПОУ 35314646, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 26.10.2012р. № 583/23/35314646 (т. 1 а.с. 17 - 48).

З посиланням на згаданий вище акт перевірки Красноградською МДПІ Харківської області ДПС прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

- № 0000142200 від 16.11.2012р. яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1.584.665,00 грн. - за основним платежем та 371.968,00 грн. - за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 13),

- № 0000132200 від 16.11.2012р. яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1295815,00 грн. - за основним платежем та 259071,00 грн. - за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 12).

За висновками МДПІ, викладеними в акті перевірки № 583/23/35314646 від 26.10.2012р., в діяльності ТОВ «Укрнафтогазресурс» податковим органом виявлено порушення:

- п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 198,3 ст. 198 ПК України, а саме: не віднесення до складу доходів та податкового зобов'язання з ПДВ суми зобов'язань по договорам, по яким значиться кредиторська заборгованість перед суб'єктом господарювання, що припинився як юридична особа;

- п. 2, пп. 12.3 п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженою Наказом Мінфіну України від 01.11.2011р. № 1379, а саме: включення до складу податкового кредиту сум згідно податкових накладних, в яких не заповнені обов'язкові реквізити;

- п. 138.8 ст. 138, п. 193.1 ст. 193, п. 198.3 ст. 198 ПК України, а саме: включення до складу витрат та податкового кредиту сум по придбанню товарів, що не використовувались в господарській діяльності підприємства; ч.1, ч.5 ст.203, ч.1. ст. 207, ст.215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, а саме: відображення в податковому обліку з податку на прибуток первинних документів, що були складені ТОВ «Промтехноопт» за господарськими операціями, котрі відбувались в межах нікчемних правочинів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що правовідносини з приводу справляння податку на прибуток до 31.03.2011р. були унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.04.2011р. врегульовані Податковим кодексом України.

Суд відмічає, що ані в положеннях Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані в положеннях Податкового кодексу України законодавець не надав визначення доходу, а відтак, з даного питання слід керуватись ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, суд застосовує при вирішенні спору по суті визначення доходу, що міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні відомості до фінансової звітності» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) та в Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.03.2012р. за №336/22868), згідно з яким під доходами розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

В силу приписів ст.609 Цивільного кодексу України та ст.205 Господарського кодексу України, припинення юридичної особи - кредитора за умови відсутності правонаступника спричиняє припинення зобов'язання перед таким кредитором, що однозначно зумовлює зменшення розміру зобов'язань дебітора, і як, наслідок, призводить до збільшення загального розміру доходу такого дебітора, котрий дорівнює розміру невиконаних зобов'язань.

Такий дохід має бути включений до складу валового доходу платника податку на прибуток за правилами п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України.

При цьому, дохід має бути збільшений платником податків не в будь-якому звітному податковому періоді, а лише в тому на який припадає або подія припинення юридичної особи - кредитора, або подія закінчення перебігу строку позовної давності.

Водночас з цим, суд зважає, що чинне законодавство, а саме: положення статей 512, 519 Цивільного кодексу України, статті 195 Господарського кодексу України допускає зміну сторони під час виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

З огляду на приписи ст.11 КАС України, а також наведені норми процесуального закону, дослідивши добуті докази в їх сукупності, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, суд приходить до висновку, що в матеріалах перевірки відсутні фактичні дані, які б засвідчували, що на момент визнання банкрутом суб'єкт господарювання - юридична особа ПП «Елітрембудімідж» був кредитором позивача.

Суб'єктом владних повноважень при реалізації у спірних правовідносинах управлінської функції такого факту виявлено не було, судження суб'єкта владних повноважень про такий факт не відображено в акті перевірки, а відтак, і не покладено в основу спірних рішень.

Згідно з відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП «Елітрембудімідж» припинено як юридична особа в порядку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», положення якого передбачають, що наявна у боржника чи банкрута дебіторська заборгованість має включатись до ліквідаційної маси та вимоги по її погашенню повинні пред'являтись ліквідатором до боржників.

Оскільки від ліквідатора ПП «Елітрембудімідж» до позивача не надходило вимоги про погашення заборгованості по договорам № 15/11 від 15.11.2010р., № ДГ-1509101 від 10.09.2010р., № 05/10 від 05.10.2010р., № 11/1 від 01.11.2010р., № 06/08-10 від 25.07.2010р., № 11/9 від 09.11.2010р., що податковий орган в акті перевірки не заперечує та не спростовує, то у суду не має підстав для висновку про вчинення ліквідатором ПП «Елітрембудімідж» навмисного чи ненавмисного порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Окрім того, суд бере до уваги, що наявні в матеріалах справи договори про відступлення права вимоги від 02.02.2012р. № 020212-1; від 02.02.2012р. № 020212-2; від 02.02.2012р. № 020212-3; від 02.02.2012р. № 020212-4; від 02.02.2012р. № 020212-5; від 02.02.2012р. № 020212-6; від 02.02.2012р. № 020212-7 свідчать, що ПП «Елітрембудімідж» відступив право вимоги заборгованості з позивача в загальній сумі 4.934.680 грн. на користь ТОВ «Лідерпромінвест».

Окремо суд зазначає, що судження МДПІ про наявність у позивача безнадійної заборгованості спростовується даними самого акту перевірки, зокрема на сторінці 9 якого зазначено, що на виконання вимог п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України № 69 від 11.08.194р., ліквідатором ПП «Елітрембудімідж» було проведено інвентаризацію активів підприємства. Згідно складеного за результатами інвентаризації акту від 15.03.2012р. дебіторської заборгованості виявлено не було.

За таких обставин, суд зазначає, що викладене в акті № 583/23/35314646 від 26.10.2012р. судження податкового органу про вчинення платником податків податкового правопорушення при обчисленні податку на прибуток не доведено суб'єктом владних повноважень в ході розгляду справи за правилом ч.2 ст.71 КАС України.

Щодо епізоду включення до складу подактового коредиту сум за невірно складеними подактовими накладними, суд зазначає наступне:

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Окрім того, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 196.3 статті 196 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В ході розгляду справи судом досліджено податкові накладні: № 404 від 22.12.2011р., № 191 від 29.02.2012р. та № 57 від 30.03.2012р. складені ПП «ОСОБА_1». Суд зауважує, що вказані податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Мінфіну України від 01.11.2011р. № 1379. Означені накладні не мають дефектів форми та змісту та дозволяють ідентифікувати зміст господарської операції.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Податковий орган не довів факту наявності порушень в оформленні податкової накладної належним в розумінні ч. 4 ст. 70 КАС України доказом, оскільки не скористався правом наданим йому пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. Податкового кодексу України на отримання засвідченої копії документу, що свідчить про наявність порушень податкового законодавства.

Крім того, суд зауважує, що технічні паспорти, на які посилається податковий орган в Акті перевірки як на підставу виникнення обов'язку зазначати в податкових накладних код товару згідно з УКТ ЗЕД, не дають змогу ідентифікувати виробника продукції, час та місце виробництва. В той же час, судом встановлено, не спростовуються відповідачем, що товар був придбаний позивачем на митній території України у резидента України. Акт перевірки не містить посилання на те, що зазначений в податкових накладних товар потрапив на митну територію України вже після введення в дію підпункту «і» пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (05.08.2011р.), яка передбачає обов'язок зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД для товарів ввезених на митну територію України.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Промтехноопт» суд зазначає:

При вирішенні спору в цій частині суд бере до уваги, що відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим -мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Акт перевірки № 583/23/35314646 від 26.10.2012р. в якості доказу наявності порушень по взаємовідносин з ТОВ «Промтехноопт» посилається лише на висновки акту перевірки позивача від 20.04.2012р. № 112/22/35314646. Іншими доказами спірне податкове повідомлення-рішення в цій частині не вмотивоване.

З цього приводу суд зазначає, що правомірність дій податкового органу під час складання акту перевірки від 20.04.2012р. № 112/22/35314646 була предметом судового дослідження Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-7343/12/2070. Постановою Харківського окружного адміністративного суду у згаданій вище адміністративній справі від 26.07.2012р. визнано протиправними дії Красноградської МДПІ щодо визнання в акті перевірки від 20.04.2012р. № 112/22/35314646 нікчемними (такими, що не спричиняють реальних правових наслідків) правочинів, укладених між ТОВ «Укрнафтогазресурс» і ТОВ «Промтехноопт» та імовірними отримувачами товарів (послуг), придбаними ТОВ «Укрнафтогазресурс» і ТОВ «Промтехноопт».

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012р. по даній справі вищезазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З огляду на положення ст. 254 КАС України вказані судові рішення набули чинності, і Харківський окружний адміністративний суд, з огляду на положення ч. 1 ст. 72, ст. 86 КАС України, не знаходить правових підстав для залишення поза увагою даних судових актів при розгляді і вирішенні цього спору по суті.

Враховуючи наведене, а також той факт, що будь-які інші фактичні обставини здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» не покладені відповідачем в основу спірних рішень, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо епізоду придбання товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Укрнафтогазресурс» у ПП «ОСОБА_1» та ТОВ «Хароптогр Ексім-ЛТД», суд наголошує на такому:

Суд відзначає, що при проведення перевірки жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів по постачанню ТМЦ позивачу, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами МДПІ не має. Мотиви відсутності в дійсності факту постачання ТМЦ або відсутності результатів таких господарських операцій не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладений в акті перевірки № 583/23/35314646 від 26.10.2012р. факт не використання придбаних у ПП «ОСОБА_1» та ТОВ «Хароптогр Ексім-ЛТД» ТМЦ у власній господарській діяльності повністю спростовується актами здачі-приймання виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи.

Так, ТМЦ придбані в червні 2011р. (Polyplus -14тон, Polipak R - 10 тон на загальну суму 1.164.812,04 грн., в т.ч. ПДВ 194.135,34 грн.) були повністю використані згідно складених та підписаних з ТОВ «Карпатигаз» актів до договору № КРС-9 від 14.04.2011р.: від 02.08.2011р. на суму 593.815,87 грн., в т.ч. ПДВ 98.969,31 грн., від 30.06.2011р. на суму 339.602,22 грн., в т.ч. ПДВ 56.600,37 грн., від 31.08.2011р. на суму 50.032,37 грн., в т.ч. ПДВ 8.338,73 грн.

Крім того, судом встановлено, що придбаний у червні 2011р. Polipac LV - 8 тон на загальну суму 400.000,03 грн., в.т.ч. ПДВ 66.666,67 грн. був повністю використаний згідно складених та підписаних з ТОВ «Карпатигаз» актів до договору № КРС-10 від 15.06.2011р.: від 31.07.2011р. на суму 390.202,85 грн., в т.ч. ПДВ 65.033,81 грн., від 03.06.2011р. на суму 390.213,26 грн., в т.ч. ПДВ 65.035,54 грн.

Придбані у вересні 2011 року Polyplus -3,2тони, Polipac LV - 5 тон, двигун ЯМЗ-238 на загальну суму 520.605,62 грн., в т.ч. ПДВ - 86.767,6 грн. були повністю включені до складу собівартості виконаних робіт згідно складених та підписаних з ТОВ «Перша українська газонафтова компанія» актів до договору № 1/4К від 19.08.2011р.: від 21.09.2011р. № 2 на суму 212.942,55 грн., в т.ч. ПДВ 35.490,43 грн., від 13.09.2011р. на суму 379.124,06 грн., в т.ч. ПДВ 63.187,34 грн.

Придбані у грудні 2011 року Polyplus -7 тони, Polipac R - 6 тон, Polipac LV - 8 тон на загальну суму 640.566,02 грн., в т.ч. ПДВ - 106.761 грн. були повністю включені до складу собівартості виконаних робіт згідно складених та підписаних з ТОВ «Перша українська газонафтова компанія» актів до договору № 1/4К від 19.08.2011р.: від 29.03.2012р. № 4 на суму 328.703,10 грн., в т.ч. ПДВ 54.783,85 грн., від 01.03.2012р. на суму 338.745,11 грн., в т.ч. ПДВ 56.457,52 грн.

Придбані у грудні 2011 року Polyplus -5 тон, Polipac R - 3,7 тони, Polipac LV - 4,5 тон на загальну суму 648.482,02 грн., в т.ч. ПДВ - 108.080,33 грн. були повністю включені до складу собівартості виконаних робіт згідно складених та підписаних з ТОВ «Карпатигаз» актів до договору № КРС-10 від 15.06.2011р.: від 31.12.2011р. на суму 345.443,03 грн., в т.ч. ПДВ 57.573,84 грн., від 05.12.2011р. на суму 324.904,52 грн., в т.ч. ПДВ 54.150,75 грн.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000142200 від 16.11.2012 року, №0000132200 від 16.11.2012 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.