Постанова № 31635029, 28.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа № 914/265/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Краєвської М.В.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «КЕС-УА Дженерал» від 25.04.2013р. вих.№58

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.04.2013р.

у справі № 914/265/13-г

за позовом ТзОВ «КЕС-УА Дженерал», м. Київ

до відповідача ТзОВ «Ліхтнер Бетон Львів», с. Тростянець

про стягнення 485 516,76 грн. збитків

За участю представників сторін:

від позивача - Колісник О.А. (довіреність №252 від 15.10.2012р.);

від відповідача - Патько Н.Я. (довіреність №28/09-5від 28.09.2012р.).

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від жодної із сторін у судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.04.2013 р. у справі №914/265/13-г (суддя - Синчук М.М.) в позові про стягнення 485 516,76 грн. збитків відмовлено повністю. Судові витрати залишено за позивачем та стягнуто з позивача на користь відповідача 10 000,00 грн. судових витрат на правову допомогу адвоката.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА Дженерал» з даним рішенням не погодилося з підстав невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, зокрема, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги його доводи та не надав їм належної оцінки. Як зазначає апелянт, якість бетону (міцність) могла бути перевірена лише після його затвердіння шляхом проведення лабораторних випробувань; що відповідач поставляв позивачу бетон у рідкому стані, відповідно, недоліки виявлені після такого затвердіння вважаються прихованими. Також, як вказує скаржник, відповідачем, всупереч умовам укладеного договору, не було надано супровідних документів, що підтверджують якість поставленого товару, а всі додані останнім до матеріалів справи докази є неналежними. Крім цього, в скарзі позивачем наголошується на безпідставність висновку суду першої інстанції щодо стягнення з нього на користь відповідача понесених ним витрат на правову допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Львів» у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, вказує на те, що судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно було досліджено всі обставини справи та вірно встановлено, що позивачем не надано жодних доказів того, що недоліки товару виникли до передання його позивачу або з причин, які існували до цього моменту. Всі без виключення докази, що стосуються невідповідності показників міцності бетону, стосуються виключно готового виробу та ґрунтуються на дослідженні готового виробу, якість (міцність) котрого залежить від сукупності факторів, відповідальність за більшість з яких відповідач не несе.

В судовому засіданні 28.05.2013р. представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, зазначених у скарзі, рішення суду першої інстанції просить скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов повністю. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.04.2013 р. у справі №914/265/13-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

При цьому колегія виходить з наступного.

Предметом даного спору, який виник між ТзОВ «КЕС-УА Дженерал» та ТзОВ «Ліхтнер Бетон Львів» є стягнення збитків в розмірі 328475,00 грн. вартості поставленого неякісного бетону, 136441,76 грн. вартості робіт з демонтажу бетону а також 20600 грн. витрат з оплати послуг по випробуванню зразків бетону, всього разом 485516,76 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частина 1 ст. 614 ЦК України передбачає, що відповідальність особи, яка порушила зобов'язання, настає за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір яких доказується кредитором.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, для стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками і вина. При відсутності хоча б однієї з цих складових, цивільно-правова відповідальність не настає. Таким чином, важливим елементом доведення шкоди є вина відповідача у її спричиненні та докази її завдання саме відповідачем.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.ст. 673, 675 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст.679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Згідно положення ч.5 ст.268 ГК України, з якими кореспондуються положення ст. 678 ЦК України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.10.2011р. між відповідачем (по Договору - Виконавець) та позивачем (по Договору - Замовник) укладено Договір №8М про виготовлення та поставку товару (надалі - Договір), згідно пункту 1.1 котрого Сторони домовились про те, що Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити, доставити та передати у власність Замовнику бетон (далі - Товар) в кількості та на умовах, зазначених в цьому Договорі, а Замовник зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Згідно Специфікації (Додатку №1 до Договору), Виконавець зобов'язується поставити і передати у власність Замовника наступний Товар:

- Товарний бетон В-7,5 (М100)Р4,F75,W4;

- Товарний бетон В-20 (М250)Р4,F150,W6;

- Товарний бетон В-25 (М350)Р4,F75,W6.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що виконавець зобов'язаний виготовити бетонні суміші по ДСТУ Б В.2.7-96-2000 (ГОСТ 7473-94) «Суміші бетонні. Технічні умови», що відповідає ДСТУ Б В.2.7-43-96 «Бетони важкі. Технічні умови» по ДБН А.3.1-7-96 «Виробництво бетонних та залізобетонних виробів». Виготовляти бетон із застосуванням портландцементу ПЦ А-Ш-400 по ДСТУ Б В.2.7-46-2010 та підтверджувати документом про якість (паспортом на бетонну суміш, протоколом випробування бетону, сертифікатами відповідності складових бетону), виданим виконавцем на кожну партію товару. Застосовувати пісок по ДСТУ Б В.2.7-32-95 «Будівельні матеріали: пісок щільний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і робіт. Технічні умови». Застосувати щебінь по ДСТУ Б В.2.7-75-98 «Будівельні матеріали: щебінь і гравій, щільні природні для будівельних матеріалів, конструкцій і робіт. Технічні умови». Хімічні добавки застосовувати тільки після письмової згоди із замовником. Поверхнево - активні добавки поставляються замовником.

Відповідно до п.4.2 Договору, виконавець зобов'язаний видавати замовнику протоколи випробувань бетону на стиск після їх затвердіння у нормальних умовах на протязі 7 і 28 доби для кожної партії.

Крім того, згідно п. 6.8 Договору, разом з Товаром виконавець зобов'язаний передати представнику замовника наступні документи: накладну; документи, що підтверджують якість Товару (паспорт на бетонну суміш).

Як встановлено місцевим судом, на виконання умов укладеного договору відповідачем в період з 27.10.2011 року по 13.01.2012 рік включно, було виготовлено та поставлено позивачу бетонну суміш марок В7.5, В20 та марки В25, що підтверджується видатковими накладними (Том 3, а/с 46, 47, 56, 76, 77, 157-161).

Факт виготовлення бетону у відповідності до умов договору підтверджується паспортами на бетонну суміш та видатковими накладними (Том 3, а/с. 49, 54-73, 79-153, 163-235), документом про якість цементу (Том 3, а/с 24-26), а також протоколами випробувальної лабораторії відповідача про випробування зразків бетону на його стиск після затвердіння у віці 28 діб, якими підтверджено, що готовий бетон після затвердіння в нормальних умовах досяг своєї проектної марки (Том 3, а/с 41-45).

Стаття 666 ЦК України передбачає правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передачі товару та документів, що їх стосуються, зокрема, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В судових засіданнях представником позивача не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою щодо ненадання позивачу супровідних документів на товар (в тому числі і протоколів випробувань на стиск). Позивач не заявляв це і не встановлював розумні строки для надання таких документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неналежність наявних в матеріалах справи протоколів випробувань бетону та інших доказів, оскільки, як правомірно встановлено судом першої інстанції надані відповідачем протоколи випробувань бетону на стиск після 28 днів твердіння в нормальних умовах, є протоколами, котрі складені відповідачем в порядку перевіряння відповідності товарного бетону під час виробничого контролю, зразки котрих відібрані відповідачем самостійно, так як таке право передбачено вимогами державних стандартів, зокрема положеннями розділів 8 і 9 ДСТУ Б В.2.7-176:2008 «Будівельні матеріали. Суміші бетонні та бетон. Загальні технічні умови».

Не заслуговують на увагу доводи позивача, що відповідачем поставлявся неякісний товар, так як він виготовлявся із піску, строк дії сертифікату на котрий закінчився, станом на момент поставки товару. Таке твердження скаржника спростовується положеннями пункту 6.7.8 ДСТУ 3413-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції», який передбачає, що дія сертифіката відповідності для серійної продукції поширюється на всю продукцію, вироблену в період дії сертифіката відповідності, з урахуванням гарантійного терміну придатності і/або гарантійного терміну зберігання за умови дотримання вимог нормативних документів щодо транспортування, складування, зберігання продукції. Як зазначено місцевим судом, і не спростовано позивачем, відповідач придбав у виробника пісок, який використовувався як складова товарного бетону під час дії сертифікату відповідності на нього.

Таким чином, місцевий суд шляхом повного дослідження матеріалів справи встановив, що відповідачем поставлявся обумовлений сторонами товар, який виготовлявся у відповідності до заданого складу позивача, а також передавалися супровідні документи, що стосувалися товару та підлягали переданню відповідно до укладеного між сторонами Договору.

Згідно ч.1 ст.687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

В пункті 6.3 Договору сторони погодили, що приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється одержувачем в пункті призначення, визначеному замовником, згідно вимог чинного законодавства України.

Крім цього, відповідно до п.4.4 Договору у разі поставки Замовнику Товару, який не відповідає вимогам ГОСТ та ДСТУ, Замовник зобов'язаний негайно повідомити про це Виконавця. Замовник має право відмовитися від прийняття Товару в разі невідповідності його якості вимогам ДСТУ, ГОСТ, ДБН.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з товаросупровідних документів на кожну партію товару, він приймався представником позивача без жодних претензій щодо його якості чи його невідповідності даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах. Акти про виявлені дефекти позивачем не складались, і прийняття ним товару не призупинялося.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що в цілях забезпечення контролю за якістю Товару, який поставляється, на вимогу Замовника, представниками Сторін здійснюється спільний відбір проб Товару безпосередньо з АБЗ. Відбір проб Товару повинен здійснюватися Сторонами у відповідності з вимогами ГОСТ 10180-90, за фактом відбору проб Сторонами складається відповідний Акт. Отже, при відсутності документів, передбачених п. 6.8. договору (накладної та паспорту на бетонну суміш), позивач не вправі був оформляти видаткові накладні. Проте, всі видаткові накладні оформлені належним чином без жодних зауважень чи застережень.

Як зазначено місцевим господарським судом, відбір взірців (проб) товарного бетону при його поставці передбачено ГОСТ 10180-90 «Методи визначення міцності згідно контрольних зразків», ДСТУ Б В.2.7-176:2008 «Будівельні матеріали. Суміші бетонні та бетон. Загальні технічні умови», а також іншими стандартами в галузі бетонних виробів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що для встановлення факту неналежної якості товарного бетону, станом на момент його передачі покупцю, державними стандартами передбачено обов'язок для покупця спільно відібрати проби товару перед його укладанням в конструкції та забезпечити твердіння цих проб в нормальних умовах протягом 28 днів. В подальшому, саме за результатами лабораторних випробувань цих взірців (проб) бетону можна встановити, що недоліки товару виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

На необхідності відбору взірців (проб) товарного бетону перед його укладенням, для визначення його якості, наголосив також і працівник НУ «Львівська політехніка» - Марків Т.Є., який був допитаний судом першої інстанції в порядку ст. 30 ГПК України (Том 4 а/с 90-91).

Як встановлено місцевим судом, позивачем не здійснювався відбір проб товарного бетону перед його укладенням, а також не здійснювалося ущільнення та збереження його зразків, а тому суд правомірно прийшов до висновку, що позивач в силу положень ч.1 ст.679 ЦК України не довів, що недоліки бетону, зразки якого було взято з готових конструкцій, виникли до передання товару позивачеві або з причин, які існували до цього моменту.

Колегія суддів не бере до уваги покликання позивача на п. 4.5 Договору як на особливу форму приймання товару за якістю, оскільки положення вказаного пункту жодним чином не спростовують висновку про необхідність відбору проб товарного бетону, ущільнення та збереження його зразків з метою перевірки його якості.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог про факт поставки неякісного Товару, позивачем було надано протоколи про результати випробувань бетону НУ «Львівська політехніка» № 1/2012 та №2/2012 від 04.04.2012 року, а також №3/2012 від 29.05.2012 року. При цьому, як вбачається з пункту 4 самих протоколів, протоколи про результати випробувань бетону НУ «Львівська політехніка» №1/2012 та №2/2012 від 04.04.2012 року складалися на підставі дослідження взірців бетону, відібраних 29.02.2012 року, а протокол №3/2012 від 29.05.2012 року - на підставі взірців бетону, відібраного 26.04.2012 року.

Однак, як правомірно зазначив суд першої інстанції, вказані протоколи є неналежними доказами, що можуть підтверджувати факт поставки відповідачем неякісного товарного бетону і не можуть братися судом до уваги, з огляду на те, що результати випробувань міцності бетону, проведені спеціалістами НУ «Львівська політехніка» є результатом випробувань взірців готового виробу взятого з конструкцій, а не з товарного бетону перед його укладанням.

Водночас, відповідно до Примітки 2 до пункту 5.2.1 ДСТУ Б В.2.7-176:2008 «Будівельні матеріали. Суміші бетонні та бетон. Загальні технічні умови» необхідна якість бетону в конструкції досягається за умови ретельного дотримання вимог щодо приготування бетонної суміші, її транспортування та виконання бетонних робіт. Тому з наданням вимог до бетону (6.1) додатково до вимог цього стандарту мають бути враховані вимоги стосовно транспортування, укладання, ущільнення бетонної суміші, витримування і догляду за свіжоукладеним бетоном. Зазначені вимоги здебільшого пов'язані між собою, їх виконання забезпечує досягнення заданих технічних характеристик бетону.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наведених умов ДСТУ Б В.2.7-176:2008 та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що зі всіх факторів, які впливають на якість бетону в конструкції, відповідач відповідає за два фактори, а саме виготовлення бетонної суміші та її транспортування. Позивач, відповідає за дотримання вимог щодо укладання, ущільнення бетонної суміші, витримування і догляду за свіжоукладеним бетоном.

При цьому, як вірно звернув увагу місцевий суд, бетонна суміш, яка виготовлялася відповідачем, у відповідності до п.3.1.11 ДСТУ Б В.2.7-176:2008 «Будівельні матеріали. Суміші бетонні та бетон. Загальні технічні умови» являлася бетонною сумішшю заданого складу, оскільки позивачем в п.4.1 Договору було зазначено склад і компоненти, які повинні використовуватися при виробництві товару, що поставлявся. А тому, як це зазначено в пп. б) п.6.1.4 ДСТУ Б В.2.7-176:2008, відповідач несе відповідальність лише стосовно виготовлення бетонної суміші із заданим складом, водночас позивач несе відповідальність стосовно відповідності вимог основним положенням цього стандарту, а також можливості досягнення передбачених властивостей суміші бетонної і бетону при заданому складі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював поставку товару в період з 27.10.2011р. по 13.01.2012р. включно. Згідно наявних у справі державних стандартів в галузі бетонів та виробів з нього, проектна марка бетону при його твердінні в нормальних умовах досягає своєї міцності через 28 днів з моменту його укладки. Відповідно до пункту 2.3.2 ГОСТ 10180-90 «Методи визначення міцності згідно контрольних зразків» взірці призначені для твердіння в нормальних умовах після їх виготовлення зберігають в формах, покритих вологою тканиною чи іншим матеріалом, що виключає можливість випарювання з них вологи в приміщенні з температурою повітря (20±5)??С.

Відтак, за нормальних умов твердіння, остання партія товарного бетону, доставлена позивачу 13.01.2012 року повинна була б досягнути своєї проектної міцності не швидше 10.02.2012 року.

Як вбачається з Довідки Львівського регіонального центру з гідрометеорології №30-04/24-332 від 06.12.2012 року, за даними метеостанції Стрий, яка найближче розташована до м. Моршин Львівської області (на відстані 13 км.), в період поставки відповідачем товару середня добова температура повітря в м. Моршин в період з жовтня 2011 року по другу декаду січня 2012 року становила, в основному, від -4?С до +4?С, а в період з 27.01 по 13.02.2012 року середня добова температура повітря становила від -15?С до -20?С (Том 3 а/с 17).

Відповідно до СНиП 3.03.01-87 «Несучі і огороджуючи конструкції. Укладка бетонних сумішей» та Розділу 9 ДБН В.2.7-64-97 «Правила застосування хімічних добавок у бетонах і будівельних розчинах» догляд за укладеним в конструкцію бетоном повинен передбачати в початковий період його тверднення сприятливий температурно-вологісний режим, що забезпечує зростання міцності бетону і запобігає температурно-усадним деформаціям.

Догляд за бетоном при температурі зовнішнього повітря 5?С і нижче повинен передбачати обов'язкове утеплення відкритих поверхонь бетону, а час витримування його у таких умовах встановлюється лабораторією і базується на результатах випробування контрольних зразків, які показують зростання міцності бетону (п.9.4 ДБН В.2.7-64-97).

Крім цього, п.6.2.2. ДБН А.3.1-7-96 «Виробництво бетонних та залізобетонних виробів» передбачено, що укладання суміші при формуванні на відкритих полігонах слід провадити з охороною її та свіжо відформованих виробів від шкідливих атмосферних впливів шляхом використання спеціальних укриттів, навісів або покриттів.

Відтак місцевий суд правильно зазначив, що найважливішим фактором, який впливає на якість та міцність готового виробу і за котрий відповідає виключно позивач є догляд за укладеним бетоном в початковий період його твердіння і забезпечення ним нормального тривалого температурно-вологісного режиму ((20±5)?С), так як саме цей режим відповідає за зростання міцності бетону.

Однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ч.3 ст.129 Конституції України), яка закріплена і в процесуальному законі, зокрема, ст.ст. 43, 33 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів відмічає, що позивачем не було доведено, що неналежна якість бетону, взятого з готових конструкцій є наслідком неправомірних дій чи вини відповідача, а тому його вимоги про стягнення вартості поставленого неякісного бетону та спричинених збитків є безпідставними.

Підлягають відхиленню також і доводи скаржника про безпідставне стягнення з нього судових витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги відповідачу.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, стаття 44 ГПК України, передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, пов'язаних з розглядом справ у суді, лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відшкодування витрат пов'язаних із оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от:

1) угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді,

2) та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді,

3) платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг,

4) копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно п. 6.5. Постанови вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як встановлено місцевим судом, 28.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Львів» та адвокатом Патько Н.Я. укладено Договір №9 про надання правової допомоги. Загальна оплата роботи Виконавця за ведення справи, передбаченої в п.1.1 Договору, складає 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень) без ПДВ.

На виконання умови вказаного договору сторонами складено та підписано акт здачі-приймання виконаних робіт від 01.03.2013р. та внесено оплату на загальну суму 30 000,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №7 від 29.01.2013 р. на суму 10 000,00 грн., №9 від 19.02.2013 р. на суму 10 000,00 грн., №10 від 01.03.2013 р. на суму 10 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, виходячи із заявленої ціни позову (485 516,76 грн.), з врахуванням ступеню складності даних спірних правовідносин, тривалості розгляду справи, суд першої інстанції правомірно вказав, що вимоги відповідача про відшкодування витрат на оплату послуг адвокат частково підлягають до задоволення, а саме в сумі 10 000,00 грн.

А тому, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку необхідно покласти на скаржника відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.04.2013р. у справі №914/265/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА Дженерал» - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повна постанова складена 05.06.2013р.

Головуючий суддя М.В. Краєвська

Суддя Н.А. Галушко

Суддя Г.В. Орищин